Атака на історичні будинки Львова, варварські обстріли та руйнація Одеси змусили ЮНЕСКО жорсткіше та оперативніше реагувати на дії росіян. Координаторка ЮНЕСКО К'яра Децці Бардескі приїхала у Львів та відвідала місце атаки.
ЮНЕСКО пообіцяла присвятити цим випадкам головну конференцію, що має відбутись у Франції у вересні, чітко назвати винуватців та допомогти експертами у відновленні історичних місць. Днями представники ЮНЕСКО планують відвідати Одесу.
А тим часом у Львові тривають роботи над відкриттям культурного хабу ЮНЕСКО. Простір майбутнього хабу розташований на вулиці Князя Романа, зараз там триває реставрація.
Культурний центр відкриється у приміщеннях будівлі ЛКП «Львівське Радіо» частково на першому та другому поверхах. Проект фінансується Іспанією (Іспанської агенції з міжнародного розвитку AECID) /та реалізовується у Львові за координації ЮНЕСКО, його вартість – 1,5 млн євро.
Чому Львові? Чим займатиметься культурний центр? Про все це ми поговорили з представницею ЮНЕСКО в Україні, професоркою зі збереження пам’яток археології К’ярою Бардескі під час її візиту до міста 19 липня.
Звичайно, розмова торкнулась і теми збереження архітектурної спадщини в умовах російської агресії.
Розкажіть, будь ласка, докладніше про культурний хаб, який має відкритись у Львові.
Цей простір має бути універсальним та надавати платформу професійним митцям, культурним товариствам, також він має бути платформою для навчання за різними напрямками. Ми пропонуємо простір для художників, для виставок, різноманітних культурних заходів, копродукції, творчості.
Чому Львів?
ЮНЕСКО з лютого 2022 року працює у двох основних напрямках. З одного боку, фізичний захист культурної спадщини у всіх її формах.
З іншого боку, інвестування та підтримка митців та професіоналів у сфері культури. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 р. багато професіоналів опинилось на фронті, є й інші причини, через які люди не можуть далі працювати у сфері культури та утримувати своєю діяльністю родини. На жаль, сфера культури та надання культурних послуг була значно скорочена.
Отже, цей центр також демонструє, що культура є, що культура є джерелом стійкості для спільнот, для професіоналів, для суспільства в цілому. Щодо Львова, то це, безперечно, місто великої мистецької активності, місто, де є багато митців та переміщених осіб також. Це творче місто, не кажучи вже що воно також є містом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Важливо, що культурні центри продовжували жити та розвиватись навіть у надзвичайних ситуаціях. Тож ми вже підтримали понад сім культурних проектів по всій країні. У дуже різних культурних сферах. В Івано-Франківську, в Києві, також у Харкові, у Дніпрі, у Херсоні.
Це дало нам зрозуміти, що культура є центром усього нашого добробуту. Особливо у тій ситуації, в якій перебуває зараз Україна, це дуже важливо.
Ми взяли участь у терміновому ремонті кількох музеїв. В Одесі, в чотирьох музеях Києва тощо. Ми провели 22 виїзди для оцінки збитків у чотирьох регіонах з метою їх відновлення. Але ремонти та відновлення обов’язково повинні йти поряд з підтримкою митців та культурного життя в цілому.
Цей проект фінансується іспанською інституцією і його втілення розраховане на два роки. Перший рік – це робота над відновленням простору. А поки тривають роботи, ми працюємо над програмами, щоб вони були готові відразу, як тільки завершаться реставраційні роботи.
Ви розпочали роботу в Україні уже під час повномасштабного вторгнення. Чим було інспіроване таке рішення?
Я почала працювати в Україні у жовтні 2022 року. Я вже казала, що генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азуле ще у лютому 2022 року наголосила на важливості підтримки людей та установ культури у ці важкі часи. На підтримці культури, освіти, журналістів, преси. Також потрібно документувати та передавати інформацію.
Що мотивувало мене особисто? Особисто я вважаю, що це теж наш обов'язок, ми є на службі держав-членів ЮНЕСКО і дуже важливо пропонувати їм допомогу. Мене надихає, як багато вчителів, працівників культури працює щодня попри всі складності. Я бачила, як викладачі навчають студентів під сходами метро.
Я бачила музейних професіоналів, які працюють у музеях під час повітряної тривоги, щоб захистити експонати. І все це дуже надихало мене. Хотілося допомогти дати раду з таким важким тягарем.
Одрі Азуле торік надіслала листа міністру закордонних справ Російської Федерації, щоб нагадати йому про зобов’язання збереження культурної спадщини згідно з міжнародним законодавством. Чи була вже якась реакція?
Так, у березні 2022 року генеральна директорка надіслала листа міністру закордонних справ РФ Лаврову, де йшлося про зобов'язання країн, які ратифікували конвенції ЮНЕСКО, зокрема, конвенцію 1954 року, яка спрямована на захист культурної спадщини у разі збройного конфлікту. Йшлося й про те, що обрання об’єктів культурної спадщини у якості воєнних цілей, є порушенням цієї конвенції.
Відповідь надійшла у квітні, тобто міністр підтвердив конкретні зобов’язання у рамках угоди з ЮНЕСКО.
Бачимо, що це не працює. Що можна зробити конкретно для охорони культурної спадщини?
З колегами ми відвідали у Львові пошкоджені історичні будівлі, що знаходяться у буферній зоні Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це жахливо. Перш за все, ми сумуємо через загибель людей. Також є багато сімей, понад 60, які перебувають у скрутному становищі та чекають на відновлення своїх домівок. Також постраждали історичні будівлі.
Уже 7 липня гендиректорка ЮНЕСКО оприлюднила заяву, у якій категорично засудила цей акт. Це був перший випадок, коли в Україні пошкоджені історичні споруди зоні ЮНЕСКО. Це в буферній зоні, яка є такою охоронною зоною для центру.
Я вже була у Львові 7-го липня, мала зустріч з мером. Ми спілкувались з фахівцями, негайно залучили архітектора, експерта з 3D-фіксації для розробки попередньої документації. Ця документація є важливою, оскільки вона дійсно дає змогу оперативно реагувати та побудувати більш детально весь план збереження, необхідні стратегії реконструкції.
Сьогодні (19 липня, – ред.) я знову була там, зустрічалась з командою експертів, щоб спробувати визначити першочергові задачі, адже документація робиться дуже ретельно, що вимагає багато часу. Вже наступного тижня у Києві ми організуємо першу зустріч-навчання з усіма менеджерами об’єктів всесвітньої спадщини, а також адміністрацією міст, щоб працювати разом за чинними стандартами, а також для використання новітніх технології у галузі збереження спадщини.
Також буде можливість обговорювати з міжнародними експертами проблеми збереження спадщини та отримати технічні поради, визнані Конвенцією про захист всесвітньої спадщини 1972 року. Зокрема від ICOMOS та ICOM, які працюють над надзвичайною ситуацією.
Отже, такими є наші плани, ми продовжуємо працювати над точнішим планом дій та шукати, як найкраще ми можемо підтримати можливе відновлення цих будівель.
ЮНЕСКО моніторить об’єкти в Україні, пошкоджені або зруйновані під час війни. Як саме ведеться цей облік? Яким є світовий досвід у сфері відновлення зруйнованих у ході війни пам’яток?
ЮНЕСКО ініціювала негайно, у лютому 2022 року, моніторинг пошкоджених пам’яток. Це було зроблено з допомогою аналізу супутникових зображень після 24 годин та після 48 годин після атак та руйнувань, які були здійснені. Також, коли це можливо, проводяться польові перевірки.
Сьогодні у списку об’єктів, перевірених ЮНЕСКО, і я повторюю перевірених, є 270 об’єктів, у тому числі історичних місць, археологічних об’єктів тощо.
Я повторюю, йдеться лише про ті об’єкти, де ЮНЕСКО змогло провести перевірку. І ми розуміємо, що цей список, на жаль, буде збільшуватись (з того часу РФ обстріляла історичний центр Одеси, де пошкоджено 29 історичних будівель, ЮНЕСКО засудило це, – ред.).
Крім того, ми співпрацюємо з міністерством культури та іншими державними інституціями для швидкого аналізу збитків та потреб. Ми підрахували, що сьогодні ми маємо фізично пошкоджених об’єктів культурної спадщини на суму 2,6 мільярда доларів. Ми оцінили у понад 15 мільярдів загальні збитки у сфері культури. Ми оцінили майже в 7 мільярдів доларів суму, необхідну для відбудови сфери культури у наступні 10 років. І ми завжди наголошуємо на тому, що це ще, на жаль, не остаточні цифри.
І чому Росія при цьому досі є членом ЮНЕСКО? Чи існують механізми виключення країни-агресора, яка нищить світову спадщину?
Відповідно до статуту ЮНЕСКО (його 2-ї статті), будь-яка країна припиняє членство в ЮНЕСКО, якщо вона виключена з ООН. Тому ми не можемо зараз діяти у цьому напрямку. Що ми можемо зробити і що ми робимо, так це працювати щодня з метою документування та фіксації руйнувань. І ми проводимо багато заходів для цього, збираючи матеріали, про які я говорила раніше.
Це моніторинг, спостереження за допомогою аналізу супутникових зображень, виїзди експертів на місця, навчання українських експертів, використання нових технологій тощо. Це велика робота, яку держава-член ЮНЕСКО, в цьому випадку Україна, може використати, щоб розпочати судову справу.
Так було зроблено у Малі, коли свідомо були пошкоджені гробниці, внесені до Списку всесвітньої спадщини. Міжнародний кримінальний суд використав нашу документацію (Міжнародний кримінальний суд у Гаазі засудив до дев'яти років ув'язнення ісламіста, що знищував давні мавзолеї й мечеті у малійському Тімбукту під час конфлікту на півночі країни у 2012 році, -- ред.). Подібний випадок був у колишній Югославії тощо. Отже, ми можемо забезпечити документацією та зробити підготовчу роботу.
Також є законодавча база, конвенція, яка містить конкретні статті, говорить про злочин та про те, як реагувати на порушення та як їх кваліфікувати.
Але саме ЮНЕСКО не виконує цю роботу. Це має зробити Україна.
На головному фото: К'яра Децці Бардескі приїхала у Львів та відвідала місце російської атаки на вулиці Стрийській (фото з Facebbok Андрія Москаленка).