Львів: альтернативні гілки

Квадратне місто з квадратними мурами, покраяне на квадратні квартали - таким був їхній ідеал, більш-менш успішно втілений у Львові; і якщо це місто має ангела, то він певно теж мусить сходити на землю у вигляді осяйного квадрата.

Хоча пройшло вже багато часу з того дня, коли мене втаємничили в цю історію, але й досі, потрапляючи в Місто, я незмінно опиняюся під її чарами - це вони змушують мене прискіпливо розглядати кам'яниці, зауважуючи всі деталі, в надії знайти цілком певні і переконливі докази її істинності.

В тій історії йшлося про те, як один король Львова (гарна така посада - король Львова; цей локальний архетип відбиває таке дуже затишне відчуття самодостатності львівського містосвіту, коли все, що лежить поза його межами, виявляється геть непотрібним, щоб почуватися цілком задоволеним зі свого життя), так от, цей король дуже любив грати в шахи. А оскільки то був монарх, і ніхто не міг змусити його займатися тим, що йому не подобалось, то він цілі дні проводив над шахівницею, і скоро досяг неабиякої майстерності. Звідусіль прибували до нього суперники, яких він одного за одним перемагав. І не знайшлося більше рівних йому супротивників, і засумував король. Однак кожна перемога, як казали давні китайці, вже містить в собі зерно поразки. Одного разу до цієї славетної особи, обтяженої монаршим саном, завітав король далеких земель, який після двадцяти ходів поставив нашому королеві шах і мат.

Попри очікування переляканого двору, король Львова розреготався. А коли відсміявся, наказав щедро обдарувати мудрого супротивника, а фінальну комбінацію увіковічнити в міському ландшафті, щоб постійно мати її перед очима, споглядаючи на місто з вікна замку. І тепер, якщо піднятися на горішній поверх міста у правильній точці, і провести уявні лінії, які поділять його на 64 квадрати, можна побачити Львів як шахівницю, на якій фігури-архітектурні деталі застигли на позиціях, які вони зайняли після останнього ходу у тій легендарній партії.

Ця історія є однією з тих не надто правдоподібних оповідок, в які просто хочеться взяти і повірити. Тим більше, що на доказ того, що все це - свята правда, показувалася вежка, котра вінчала одну з кам'яниць і своїми обрисами справді нагадувала шахового слона. Однак інших доказів мені довелося шукати довго. Можливо, справа була у тій точці, яка єдина давала можливість побачити Львів в правильному ракурсі. Як не дивно, виявилось, що Високий Замок не є такою точкою, - ландшафт, який можна побачити з цього місця, занадто дрібний і густий, щоб відшукати в ньому впізнавані обриси. Та коли відкрився доступ на Ратушу, все нарешті стало на свої місця. Велика Королівська Шахівниця лежала під ногами.

Середмістя з висоти пташиного лету виглядає неправдоподібно правильним, ортогонічним, покавальцьованим на квадрати. Міста взагалі схильні заміняти географію на геометрію, дерева на стіни, річку на каналізацію; поправляти, підрівнювати, безконечно коригувати природу, підганяючи її під уявний ідеал, ідеальну форму. Чимало середньовічних міст за такий ідеал мали коло, до геометричної бездоганності якого вони й намагалися дорівнятися, обростаючи кільцями навколо замку, собору чи іншої axis mundi. Однак згодом проступила й інша тенденція у містобудуванні, її приносили на нові терени німецькі колоністи, котрі в середині 14 ст. прийшли на наші землі відбудовувати поруйнований Казимиром Львів.

Квадратне місто з квадратними мурами, покраяне на квадратні квартали - таким був їхній ідеал, більш-менш успішно втілений у Львові; і якщо це місто має ангела, то він певно теж мусить сходити на землю у вигляді осяйного квадрата. Однак на тлі цієї тотальної правильності й ортогонічності кидається в очі одна маленька і начебто неважлива деталь: німецькі будівничі назвали нашу, в цілому квадратну площу навколо Ратуші словом «Ring», тобто «Коло».

Чому? Як могли педантичні німці припуститися такої безглуздої помилки? І чи була це випадковість?

З огляду на очевидність цієї невідповідності, а також на регулярність появи слова «Ring» у назвах центральних площ інших міст, збудованих німецькими колоністами, дозволю собі припустити, що це було зроблено навмисно. З наполегливістю гномів німці зводили одне за одним свої квадратні міста, залишаючи в кожному з них, як в лабіринті, ключ від таємниці. І звалась ця таємниця квадратурою круга.

Не лише монархи любили тішити себе логічними іграми; починаючи з античних часів, кожна людина, незайнята фізичною працею, проте схильна до праці інтелектуальної, хоча б раз в житті стикалася з філософсько-геометричною проблемою квадратури круга. Привабливість задачі полягала в тому, що, попри численні спроби і позірно легке завдання - побудувати квадрат, рівновеликий даному кругу, - ніхто так і не зміг її вирішити  аж до 19 ст., коли була доведена її нерозв'язність. Така ситуація пов'язана з ірраціональністю числа π,  яке, кажучи узагальнено, відображає ірраціональність круга (і кола), на противагу цілком раціональному, надійному і передбачуваному квадрату.

Здається, німецькі колоністи, ці майстри-будівничі (каменярі-масони?), щось таки знали про те, як звести докупи ірраціональне з раціональним, а коло з квадратом. І здається, вони знали набагато більше, і це не остання таємниця, яку приховує квадратна площа Ring. Про це починаєш здогадуватися, збігаючи з Ратуші карколомними сходами, відчуваючи, як спіралевидна структура її простору розкручує тебе навколо невидимої осі, ти мчиш донизу, обертаючись, в рух приходять сходи, стіни, ти вибігаєш з вежі, не в змозі зупинити обертовий рух, кружляєш площею, і з тобою кружляють всі львів'яни і гості міста, що вийшли на прохід, і невідомо, які кабалістичні заклинання шептали будівничі під кожен камінь, любовно закладаючи його в основу площі, але вже кружляє й вона, перетворюючись з Ring-у на Ринок, змушуючи обертатися кам'яниці з мансардами і поетами, фінансові потоки з демократичними ініціативами, депутатів з державними паперами...

І ми, грішні, кружляємо, вхоплені вихором історії, великим колесом сансари, на іграшковій каруселі з заводним ключиком всередині.

Текст написаний в межах навчального курсу «Культурна спадщина» магістерської програми з культурології Львівського національного університету імені І.Франка.

Фото з сайту planeta.rambler.ru