Львівським ортопедам вдалося зберегти ногу 25-річному захиснику з Львівщини

Команді ортопедів-травматологів Національного реабілітаційного центру «Незламні» (Unbroken) вдалося зберегти ногу 25-річному захиснику Іллі Дмитришину з села Борщовичі, що на Львівщині. Йому пророкувати півроку бути крикутим до ліжка або й втрату ноги, а він на третій день після операції вийшов на милицях на вулицю.

До війська хлопець пішов добровольцем за рік від початку повномасштабного вторгнення. Каже, що це був його обовʼязок і перед країною, і перед маленьким сином. Подаровану сином машинку він прикріпив до бронежилета і вона постійно нагадувала йому про те, що він воює заради його майбутнього, кажуть у Центрі.

Ілля має медичну освіту, думав, що у війську буде парамедиком, але став кулеметником 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. У її складі воював на Бахмутському напрямку, де у вересні минулого року в районі Кліщіївки отримав важке кульове поранення в ногу. Пораненого доправили до Харкова, де лікарі стабілізували його стан, встановили апарат зовнішньої фіксації і скерували до Львова.

До центру Ілля поступив з масивним дефектом мʼяких тканин в ділянці стегна і великим дефектом стегнової кістки – близько 7 см. Ортопеди-травматологи взялися рятувати його кінцівку.

«Спершу побороли інфекцію і загоїли рану, потім зафіксували стегнову кістку пластиною і заповнили кістковий дефект цементним спейсером з антибіотиком за методикою Masquelet. Цей метод дозволяє провести заміщення масивних дефектів великих кісток за допомогою формування організмом мембрани навколо заповненого цементним спейсером дефекту», – повідомив ортопед-травматолог Юрій Кіт. Після формування оболонки, травматологи видалили наповнювач та пересадили кістковий трансплантат з тазу пацієнта. Втручання минуло успішно – кінцівку вдалося зберегти.

«Мені прогнозували, що я буду десь пів року лежати в ліжку . Я дуже боявся цього. Але вже на третій день після першої операції я вийшов на вулицю на милицях», – каже Ілля.

Реабілітація захисника ще триває, але він вже думає про повернення на фронт. Каже, що не може допустити, аби його синові теж довелося воювати.