«Любов до бандури минає, коли приходить час купувати квитки на концерт»
Культура

«Любов до бандури минає, коли приходить час купувати квитки на концерт»

Бандуристка Анастасія Войтюк про специфіку інструмента та маркетингу для бандуристів

Ольга Ковалевська, 18 квітня 1806 0

Анастасія Войтюк – бандуристка, лідерка гурту Troye Zillia, засновниця фестивалю сучасної бандури Lviv Bandur Fest. Вона є музиканткою, яка вдало поєднує музичну та менеджерську діяльність. Анастасія є ініціаторкою онлайн-курсу «Ефективний менеджмент & маркетинг у музиці» (22-30 квітня). Також є головою громадської організації «Непротоптана стежина», що займається музичними та театральними проєктами з інклюзивною складовою, а також співтворчинею мобільної аплікації Bandura App, яка вже стала відомою на увесь світ.

Анастасія входить до топ-10 сучасних бандуристів із нестандартною історією успіху в Україні і, крім розвитку своїх музичних умінь, активно навчається підприємницькій діяльності. Випускниця навчальних програм у галузі креативного менеджменту в УКУ, НаУКМА, Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskie.

Якщо проаналізувати останні роки, то як змінилася ситуація з уявленням про народні інструменти і, зокрема, бандуру? Чи стали вони популярнішими? І якщо так, то чому?

Якщо аналізувати останні 20 років, то різниця дуже велика. Зараз наберіть слово #бандура #bandura у Facebook, Instagram, Youtube – і ви побачите багато різного – і красивих дівчат з бандурами, і цікаві гурти, колаборації, і безліч каверів, і авторську музику. Зсув почався у головах музикантів і викладачів, а це вже перші кроки, далі буде покращення якості музики і побудова аудиторії.

20 років тому я не уявляла, що взагалі можливе існування сучасних форматів бандури. На той час я їздила з капелою бандуристів «Дзвіночок» на гастролі у Бельгію, де ми грали у храмах, а паралельно слухала The Doors і вчилась грати на гітарі Cranberries, Radiohead та The Beatles.

Бандура тісно пов’язана зі злетами та падіннями моди на все українське. Один із таких солідних злетів стався в 2014, коли країні був потрібен хороший культурний аргумент. Я не маю на увазі пісні про війну, а більше про унікальний якісний суто наш продукт, яким можна пишатись, за який не соромно. Таким продуктом цілком може стати бандура.

З чого почалася популяризація та застосування бандури поза народним і академічним репертуаром?

У 2011, коли ми стартували наш перший нестандартний бандурний гурт, я тоді шукала в інтернеті інформацію про можливості підзвучки бандури і натрапила на гурт «Кобза», де, до речі, була перша електроакустична бандура, а напрямок музики – фанк. Приблизно 10 років тому стартував Ярослав Джусь та «Шпилясті Кобзарі», Георгій Матвіїв.

Останні 5 років великий розвиток – перемога Марини Круть у півфіналі національного відбору «Євробачення», мільйонні перегляди кавер-гурту B&B, старт перших фестивалів сучасної бандури (Львів, Київ, Одеса), розвиток систем звукознімання таі стійок для бандур від Івана Ткаленка. Крім того, на світовій сцені постійно діяли дуже якісні бандуристи, які пов’язані і з академічними, і з сучасними напрямками – Юліан Китастий та Роман Гриньків, Оксана Герасименко, Дмитро Губ’як, Тарас Яницький, Валентин Лисенко та ін.

Як організаторка Lviv Bandur Fest розкажіть, як відчуваєте, чи зростає аудиторія бандури? Яка вона?

Я вважаю, що аудиторія бандури є, і зараз іде процес її якісного формування. Люди починають любити бандуру не просто за те, що вона є, а починають чути і чисто на емоційному рівні вона їх захоплює. Після кожного бандурфесту є десятки людей, які пишуть в приват буквально: «Дякуємо, ми відкрили для себе бандуру». Часто цими людьми є навіть мої близькі люди, яким «мелькає» моя бандурна діяльність у стрічці понад 5 років. Тому у мене один висновок: треба за будь-яку ціну зацікавити людей прийти й послухати. А це вдалий маркетинг та менеджмент, а далі, якщо продукт якісний, то слухач точно оцінить і залишиться фанатом надовго.

Наша мета зараз – покращити якість музики і опанувати ефективні методи, як цю музику донести до слухача, а це принципи сучасного маркетингу.

Звідки з’явилася ідея створити курси менеджменту та маркетингу саме для бандуристів?

Абсолютно органічна ідея як для бандуристів, так і для інших музикантів на даний момент в Україні. У нас зараз лише розбудовується музичний ринок і музичних менеджерів поки немає. Музикантів навчають в українських музичних вишах грати, а що потім із цим вмінням робити – не знають. Але, якщо інші музиканти можуть дивитися на приклади колег з-за кордону, то у бандуристів немає на кого дивитися, адже цей інструмент є лише в Україні і має певний особливий статус, пов’язаний з національною ідентичністю українців.

Я давно займаюся бандурою (з 8 років) і мала можливість отримати також менеджерську освіту, що зараз дуже допомагає у музичній діяльності. Завдяки поєднанню знань про музику та маркетинг зібрала команди та створила гурт Troye Zillia, фестиваль сучасної бандури Lviv Bandur Fest та у партнерстві з Ukrzen мобільну аплікацію Bandura App.

Коли ми розпочали фестиваль сучасної бандури, то за три роки чітко побачили: талановитих багато, а от готових гуртів зі сформованим прес-кітом, ефективною системою менеджменту та розкрученими сторінками в соціальних мережах дуже мало, десь до 10 виконавців. І мало тих, хто наважується співати у сучасних форматах.

З іншого боку проблемою також є слабо розвинена співпраця бандуристів з іншими музикантами. Для 90% українських музикантів, з якими я співпрацювала, це був перший досвід колаборації з бандуристкою. У цьому курсі, крім бандуристів, учасниками можуть бути інші музиканти та музичні менеджери. Таким чином ми хочемо створити майданчик для знайомств і налагодження співпраці.

Чи є якась різниця між маркетингом для бандуристів та небандуристів?

Якщо брати у світовому контексті, то на мою думку, немає. Закордоном бандура сприймається як екзотичний інструмент, як-от ситар, у розвитку світової популярності якого, до речі, не малу роль зіграв гурт The Beatles. Тому тут можна спостерігати за активністю світових зірок у галузі world music і брати з них приклад.

Якщо ж ми говоримо про маркетинг, презентацію інструменту для українського слухача, а також для слухачів у діаспорі, які чітко довіряють смакам «континентальних» українців, то тут є декілька нюансів, на які варто звертати увагу бандуристам.

Моя теза вже багато років звучить так: більшість говорять, що люблять бандуру, але ця любов часто минає, коли приходить час купувати квитки на концерти. Бандуристи тут потрапляють у певну пастку: з одного боку слухачі чекають від них жертовності, патріотичності, духовності, яку не можна продавати і яку мають спонсорувати (держава? меценати? добрі люди?). А з іншого боку слухач дуже хоче побачити бандуру у якомусь новому яскравому образі, але ще сам не знає, у якому.

В Україні ми маємо кілька різних цільових аудиторій, які слухають бандуру: 1) ті, хто цінують бандуру як цінність саму в собі, розуміють і люблять її. Таких слухачів мало, але це дуже цікавий сегмент публіки; 2) це ті, хто слухають бандуру із патріотичних переконань, такі люди будуть підтримувати своє; 3) це ті, хто шукають якісний і неординарний нішевий продукт, для них цікавим є саме нетипове і душевне звучання бандури, а також її екзотичність.

З якими проблемами зіштовхується музикант-початківець? Чи відрізняються у плані можливостей для заробітку своєю професією музиканти-«народники»?

Думаю, найперша проблема – це віра у себе і в свої творчі можливості. Багатьом музикантам після закінчення вишів інколи потрібні роки щоб повернутися до себе і до своєї творчості. Мені виглядає, що основна ціль навчання у багатьох українських музичних навчальних закладах – це мистецтво відтворення, а не створення.

Бандуристів, і не лише їх, не вчать імпровізувати, створювати свій матеріал. А якраз саме авторський матеріал є найдорожчим і найціннішим на креативному ринку.

Наступні трабли – це нерозуміння процесу «як далі жити». Бандуристи не знають, як має виглядати їх музична кар’єра, і тому часто рухаються наосліп – куди покличуть, там зіграю. Хтось іде працювати у музичні школи, а хтось просто кладе бандуру у шафу. Поки що лише деякі починають свою незалежну творчу діяльність й трактують це як свій музичний особистий бізнес та бренд.

Про заробіток: бандуристи мають здатність применшувати свою вартість на ринку і погоджуватися на невеликі гонорари. Хоча, щоб навчитися грати на бандурі, потрібно не менше часу та зусиль, ніж щоб опанувати фортепіано чи барабани. Заробітки на рівні з іншими музикантами з’явились із появою можливості їздити за кордон на «курортні» роботи, але не тільки. В Україні вже є кілька десятків відомих бандуристок і бандуристів, які створили власні популярні гурти (KRUTЬ, Шпилясті кобзарі, B&B, Troye Zillia) або працюють з відомими виконавцями (Євгеній Йовенко у ONUKA, Ярослав Джусь із Катя Chilly, ТНМК, Іван Ткаленко з Тонею Матвієнко, Тарасом Петриненком та ін.)

Які маркетингові секрети для музикантів ви відкриєте під час курсу?

Один із базових секретів – це зрозуміти, що саме ти хочеш робити, і які навички тобі для цього потрібні. Дуже часто люди не розуміють, яких цілей хочуть досягнути у музиці. Ми допоможемо учасникам за допомогою різних вправ і прикладів почути самих себе і поставити собі досяжні цілі, а також розпланувати їх досягнення. На закінчення курсу кожен з учасників матиме карту розвитку свого музичного проекту.

Я особисто розповідатиму про роботу з командою – яких фахівців (фото, відео, транспорт, оренда, промо) і на яких умовах можуть залучати музиканти, яку модель роботи команди слід обрати і як коректно спланувати на це фінанси, а також зачеплю тему власних цінностей і цілей на яких базується будь яка діяльність і співпраця. Крім того, ми плануємо розкрити такі теми як брендування музичного гурту, створення прес-кіту, а також що потім із ним робити. Навчимося складати райдери, керувати фінансами і будувати стратегію.

Проаналізуємо музичний ринок сучасної бандури в Україні, розповімо, як правильно підходити до організації концертів та інших музичних заходів.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук