Mandry в сімдесяті

Минулої середи в Києві відбувся спільний концерт групи «The Mandry» та Віктора Морозова – перший з організованих «Дзиґою» заходів в межах проекту «Львівська Площа» (амбітного проекту з трансляції зразків львівської культури до Києва).

«The Mandry» - такі собі динозаври українського джаз-року, одні з небагатьох його представників, музики, яку ще в глухому совку лабали джаз-рокові хіти. Потім вони розпалися і років з двадцять не грали разом, аж поки в 2001 році знову об'єдналися й вирішили, що якщо український джаз-рок так і не відбувся без них, то слід братися до діла самим, бо нема на то ради.

Атмосфера концерту була просякнута духом олдового ретро. Звісно, «The Mandry» - не піонери жанру й не новатори; та й сам жанр вже пережив свої найкращі часи. «Мандри» створювалися для того, щоби грати музику, якої інакше було важко почути - музику не свою, але варту того, щоб звучати. Зараз же ситуація для джаз-року в нашій країні залишилася, в принципі, такою ж: його немає; тоді його не було через ідеологію, тепер його немає просто тому, що так вже мало хто грає навіть там, а тут так і не навчилися взагалі. Тим приємніше було почути таке ретро вживу. «The Мандри» стовідсотково справилися зі своїм завданням копі-бенду, граючи твори «Chiсago», Джо Кокера, Джеймса Панкова, Роберта Лемма, Девіда-Клейтона Томаса.

Поряд зі «штатним» вокалістом «Мандрів» Орестом Жукевичем на сцені був Віктор Морозов, цей монстр українського року, давній друг «Мандрів». Спеціально для концерту «The Mandry» зробили нове аранжування його старих хітів - «Шаленець», «Oh my dear Ukraine», «Рок-н-рол», на біс виконали «Метелика» (знаменитого тим, що в 70-х його виконання «The Мандрам» заборонив сам перший секретар ЦК КПУ Щербицький); Морозов натомість заспівав кілька пісень «Chiсago». Експеримент вдався - тільки ж, мабуть, слухачі Морозова тепер вимагатимуть «The Мандрів» на супровід щоразу, бо потужна мідна духова група з чотирьох інструментів (тромбон, труба, два саксофони) - козирна карта «The Мандрів» - надала його пісням небувалого драйву.

«Морозов є достойним артистом, він чудово контактує з людьми, він справді Патріарх з великої букви. Ми ще хочемо з ним зробити концерт у Тернополі, оскільки обоє тернопільчани; хочемо спробувати виступити в Чернівцях, де він гастролював ще зі «Смерічкою». Морозова зараз звикли бачити бардом, а тут він постав у геть інші іпостасі. Він дуже різноплановий як виконавець, але ми ще по молодості звикли бачити в ньому струйового рокера - а в цьому образі він не з'являвся вже давненько. Для нас дуже цінним був його вокал і його знання англійської мови, якого нам бракує», - коментує продюсер і вокаліст гурту Орест Жукевич.

Публіка не була численною (справді, ну як пробитися таким динозаврам через теперішню інформаційно-шумову завісу й привернути до себе ось так одразу увагу?), зате брала якістю: послухати «The Mandry» прийшло багато музикантів, зокрема в залі можна було бачити музикантів з оркестру Фокіна та знаменитого бас-гітариста Ігоря Закуса. Відвідав концерт авторитет джазового руху Олексій Коган. Загалом же публіка була досить різношерстою - попри тих, хто пам'ятав ще «Смерічку» й «Арніку», приблизно половину залу складала молодь студентського віку.

В результаті вийшла дещо несподівана суміш: з одного боку, серйозний концерт солідної групи, з іншого - абсолютно ретрова атмосфера, напрочуд затишна й домашня, навіть дещо по-радянськи кухонно-інтелігентська; з одного боку, ретроспектива 70-х (а справді, кому, як не вихідцям з того часу, зараз спаде на думку влаштувати концерт каверів?), з іншого - маніфестація власної присутності й потенційності. Так що тепер залишається чекати, поки група представить власну концертну програму (вони обіцяють це зробити), а поки її ще немає, на їхні концерти варто ходити за добрячою дозою олдскульного драйву.

Ну що ж, подивимося, що вийде наступного наступу галичан на Київ 14 грудня.  Організатори обіцяють влаштувати на «Львівській Площі» олів'є із джазу, фольку, електроніки та драм-н-бейсу від львівських «Shockolad» і варшавських «Bogna Kicinska Jazz Project» в межах фесту  Jazz Bez.

Може, дочекаємось протилежних результатів - на нову струю прийдуть пенсіонери?