«Потужності водозабору, який живить Сокільники, майже вичерпані»

Резонансна історія, яка вже вийшла за межі Львова та Львівщини. Йдеться про Сокільники, де місцева влада планує масштабно розширити забудову просто на межі зі Львовом. Понад 150 гектарів території хочуть відвести під нові об’єкти. Фактично поруч зі Львовом може з’явитися окремий житловий масив приблизно на 50 тис. мешканців. Водночас така забудова створює додаткове навантаження на критичну інфраструктуру – насамперед на водопостачання та каналізацію. Львівська міська рада оскаржує зміни до генерального плану Сокільників у суді.

Про те, чи готова інфраструктура Сокільників до такого розвитку, журналіст ZAXID.NET Андрій Дрозда поговорив із мешканкою громади, керівницею ГО «Зручна громада» Уляною Солонюк та директором ЛКП «Львівводоканал» Дмитром Ваньковичем.

Зараз бачимо активізацію в медіа представників Сокільницької територіальної громади. Є багато публікацій, які мені як медійнику виглядають замовними. До прикладу, «Не лише житло, а й нові дороги, робочі місця та електропідстанція: що передбачає генплан Сокільників, який оскаржує Львів». За останні дні з’явилося багато таких публікацій, і така активність підозріла. З чим вона пов’язана, пані Уляно, на вашу думку? Чи справді масштабна забудова, яку планують у Сокільниках, буде благом для громади?

Перш за все, щиро дякую за те, що запрошуєте і даєте можливість висловити нашу думку, тому що я висловлюю думку не лише свою, а й мешканців. Я нагадаю, що у 2020 році я була єдиною представницею громадськості, яка брала участь у засіданнях Мінрегіону, обласної державної адміністрації, доводячи аргументи, чому мешканці нашої громади хочуть залишитися в селі і не приєднуватися до міської громади. Останнім часом ми почули дуже багато інформації про те, що Сокільники воюють зі Львовом, Львів не дає жити Сокільникам і так далі. Це все, як мінімум, перебільшена інформація. Якщо невідомо, про що йде мова, то йдеться про гроші. У цьому випадку – про землі.

Ми маємо ситуацію, коли Сокільницька сільська рада затвердила зміни до генплану наприкінці 2024 року, всупереч нормам. Було це зроблено поспіхом. Ми чуємо багато від Тараса Михайловича Сулимка про те, що Сокільникам не дають розвиватися. Але вкотре нагадую, що будівництво житла в зоні Б, А тощо, в аеродромній території, а ми говоримо вже не просто про аеродромну територію, а впритул до злітно-посадкової смуги, має дуже багато обмежень.

Ще наприкінці 2024 року Міністерство охорони довкілля та Міністерство охорони здоров’я надали негативні висновки щодо звіту про стратегічну екологічну оцінку, зазначивши, що будівництво цього житла неприпустиме. І незважаючи на це, Сокільницька сільська рада все одно затвердила зміни до Генплану. Більше того, ми зараз чуємо маніпуляції про те, що всі органи дали позитивні висновки. А це не відповідає дійсності.

Також хочу сказати про те, що у нас дуже серйозні проблеми. Ми дізналися від керівника «Львівводоканалу» про те, що можливості Малечковицького водозабору вичерпані. Я також хочу це підтвердити, тому що у мене, як у мешканки вул. Івана Сірка, це стара частина Сокільників, тиск води вже два роки мінімальний. І лише за допомогою різних засобів можна стабілізувати тиск. Ми розуміємо, що орган місцевого самоврядування, на превеликий жаль, лобіює інтереси забудовників. А ця забудова аж ніяк не на благо нашій громаді.

Ми неодноразово ставили питання тому самому Тарасу Михайловичу і всім депутатам під час публічних зустрічей: яке благо для нашої громади несуть ці багатоквартирні будинки? Відповіді, на жаль, ми не отримали.

Пане Дмитре, який зараз стан мереж, і в Сокільниках? Бо ми бачимо, що «дуже активно» розвиваються Сокільники, дуже багато там будівельних майданчиків. Це вже більше нагадує спальний район, чи місто, а не село, як воно є за документами. І плани, як бачимо, грандіозні – будувати ще і ще. Що зараз відбувається, що відбувалося за останні роки, як взагалі ці будинки функціонують? Чи мають вони підключення до критичних мереж? Яка ситуація із водозабором в Сокільниках, бо мешканці кажуть, що є проблема. Чи здатні наявні мережі забезпечити нову забудову?

На жаль, ми не маємо такої тісної комунікації з локальною адміністрацією, із самоврядуванням Сокільників. Це вже впродовж кількох років. Ми не отримуємо від них заявок про те, що вони хочуть розвиватися: дайте розрахунок, є вода, немає води. І ту всю інформацію, яку ми зараз обговорюємо, я отримав випадково із засобів масової інформації. Ознайомився з документами, які обговорювалися на громадських слуханнях. Я був здивований, тому що там написано про те, що Сокільники мають власні поверхневі джерела води для забезпечення питної води мешканців села. Може, я чогось не знаю, але для того, щоб забезпечити 30 – 50 тис. населення, має текти велика ріка або мають бути великі водозабори. Насправді левова частка мешканців села Сокільники забезпечується саме нашим підприємством, із наших водозаборів. І 99% потреби покриваються саме Малечковицьким водозабором. І зараз ресурси цього водозабору вичерпані. Тобто ресурси є, але ми не можемо приєднувати до цих мереж нових споживачів.

На мою думку, такі речі, як забезпечення водою, хоча б питною водою, що є базовою потребою людей, треба обговорювати завчасно. Перед тим, як розбудовувати або мати плани таких серйозних, радикальних розбудов. Бо саме в цій частині Львівщини і Львова, у цій частині Сокільників, підземної води, яка була б придатною до питних потреб, немає. Тому і Львів не має близько водозаборів. Водозабори Львова розташовані далеко від Львова. Єдині, які функціонують – у Малечковичах, це давні водозабори, розвідані ще до радянських часів.

Єдиний спосіб – це розвивати нові водозабори. І ми зараз маємо ситуацію, і цей рік був дуже показовий, коли була посуха і до нас звертаються інші громади – Миколаєва, Трускавця, Дрогобича, – тому що у них зникла вода. Вони хочуть приєднатися до наших водозаборів, до наших мереж, щоб забезпечити людей. Ми там теж дуже обережно ставимося, тому що для мешканців Львова ми маємо достатньо запасів води, водозаборів. Але коли йдеться про приєднання таких величезних об’ємів людей із великими потребами води, ми вже замислюємося, чи стане тоді достатньо тих резервів. І це потребує додаткових досліджень, зважень і обговорень.

Найголовніше – обговорити план дій, бо ми досі не розуміємо реальних масштабів цих задумів. Те, що ми зараз бачимо епізодами, – це якісь уривки, які потім за собою потягнуть інші речі, масштаби яких ми не усвідомлюємо в цілому. І коли ми бачимо, що це сусідній регіон, який безпосередньо іншого варіанту отримати воду, ніж від нашого підприємства, я не бачу можливим. Я здивований, що такі глобальні плани навіть не те що не узгоджувалися, але навіть не комунікувалися.

Їхні проєктанти або ті люди, які збираються будувати, перше, що вони мають зробити, – це прийти до нас і спитати про можливості, подивитися, звідки можна, звідки не можна. І тоді вже робити план забудови, детальні плани території, розвитку територій. Якщо ми говоримо тільки про об’єми питної води, а не про каналізацію, про каналізування, про екологічні речі, я взагалі не уявляю цієї ситуації. Ми навіть зараз відчуваємо, що в тому стані, в якому все є, є величезні проблеми з каналізацією. Тобто люди, які їдуть по окружній, відчувають це навіть за запахом. Ми не отримуємо цю каналізацію. А чи є очисні споруди? Я не чув про такі. Тобто ці стоки кудись діваються, а куди саме – ми не знаємо.

Попри те, що ми відкриті до обговорень, ми ніколи не отримували жодних запитів, не було комунікації про об’єми і можливості водопостачання, про об’єм і можливості каналізування. Тим більше, що минулого року були зливи і частина села Сокільники була затоплена дощовими стоками. Це реалії, які люди відчувають, лише тоді коли вони зникають. Такі питання треба розв’язувати з самого початку, бо це базові потреби людей.

Здавалося, що це мало б бути зрозуміло всім. Що перш ніж наносити в генплані певні зони забудови, треба вирішити питання забезпечення критично важливими ресурсами і інфраструктурою. Я спочатку навіть не вірив, наскільки хаотично будують в Сокільниках. Думав, що хтось перебільшує. Але поїхав і подивився. Люди, які там купують квартири, очевидно не підозрюють, що є проблеми і вони потім будуть даватися взнаки. Тобто ви, пане Дмитре, стверджуєте, що ті квартали, які в Сокільниках побудовані чи введені в експлуатацію, не підключені до львівської критичної інфраструктури, насамперед каналізування і подачі питної води? Тобто якимось чином вони забезпечуються автономно, місцевими ресурсами?

Водопостачання якраз – левова частка мешканців Сокільників постачається водою саме «Львівводоканалом», питною водою. Ми напряму маємо угоди з мешканцями села. При цьому ми ніякої координації від органів місцевого самоврядування не маємо. Там були, до речі, такі ситуації, коли були побудовані чотири новобудови, багатоповерхівки, і ми навіть не знали про їхнє існування. Вони приєдналися до мереж, і ми мали цілу епопею для того, щоб спонукати ті ОСББ все-таки укласти правильні угоди, щоб оплачувати цю воду.

Як це правильно називається? Це врізка в мережі?

Це незаконне приєднання. Ми вирішили питання по питній воді саме цього кварталу. А що робиться зі стоками цього кварталу, я боюся навіть питати. Вони до нас не потрапляють.

Пані Уляно, що ви можете додати до цієї ситуації з каналізацією?

У нас є два квартали, де передбачена багатоквартирна забудова. Це ЖК «Південний», можливо, ви про воду з ЖК «Південного» говорили. Те, що на об’їзній, у районі «Галіції», виїзд на Скнилів, на межі Скнилова, Сокільників і Скнилова. І саме роками екоактивісти звертаються до всіх відповідних структур. Є не одне судове рішення стосовно того, що всі стоки, всі побутові відходи течуть у поле. І це питання досі не вирішене. Воно тільки тепер якось починає вирішуватися. Але це триває вже дуже багато років.

Інша справа, те, що пан Ванькович сказав, я підтверджую: у нас дуже серйозні проблеми. З огляду на це, 15 вересня відбулася сесія, на якій проголосували рішення про надання дозволу на коригування проєктної документації. У нас є КНС №1. Вона за Народним домом, у районі Сокільницької сільської ради. Вона не працює. Тобто для того, щоб її запустити, зараз проголосували таке рішення. Друга КНС є в районі озера біля православної церкви, на виїзді на Пустомити. Вона теж не працює. Тобто куди воно все йде, ми неодноразово намагалися дізнатися – невідомо.

Більше того, найцікавіше, що 17 липня цього року виконком Сокільницької сільської ради ухвалив рішення про водовідведення та погодив розміру плати за абонентське обслуговування з централізованого водовідведення. Для мене це була новина, тому що жодних мереж не проводилося, нічого не відбувалося. Ми не розуміємо взагалі, як комунальне підприємство «Сокільничанка» може здійснювати якийсь збір оплат тощо. Було визначено, що за надання технічних умов і під’єднання одне домогосподарство має заплатити 2000 грн, а абонентська плата з домогосподарства – 20 грн. Більше того, було покладено обов’язок із 1 серпня 2026 року цю плату отримувати. Наскільки мені відомо, як мешканці нашої громади, мені такі платіжки не надходили. Бо я б запитала: які ж такі послуги і з якого дива будуть надавати в межах Сокільницької сільської ради?

Тобто система централізованого каналізаційного відведення фактично не функціонує?

Звичайно. Тобто воно кудись йде, в якийсь потічок, кудись щось. Ніхто про це не знає. Це роками відбувається. Те, що ми говорили минулого року, – була повінь, вона дуже яскраво проілюструвала затоплення. А я поясню, чому. Коли ми, як небайдужі активні мешканці, побачили ситуацію і відчули свою відповідальність за те, що ми всі голосували за те, що хочемо бути окремою сільською громадою, без усіх тих забудов, у нас є два квартали багатоквартирної забудови, ми не маємо жодного спротиву тому, щоб це відбувалося в межах чинного законодавства, там, де це дозволено, без оцих хаотичних забудов.

І тут, коли ми побачили всі ці речі, ви говорите про багатоквартирні будинки, а у нас між King Cross і новим «Епіцентром» є ще «Lagom» – ціле величезне котеджне містечко. І коли розроблявся детальний план території, перше запитання, яке я задавала: а каналізування, куди це все піде? На що відповіли, що в існуючій мережі. Ми посміялися з цього, тому що про які існуючі мережі ми взагалі говоримо? Тобто в землю. Існуючі мережі – тобто в землю.

Тарас Михайлович у засобах масової інформації останніми тижнями дуже активно говорить про те, що у нас каналізовано, цитую з засобів масової інформації, 65% села Сокільники. Під час якихось передвиборчих речей він розповідав, що 100%. Але ми бачимо моніторинг, пан Ванькович знайомився з ним, я з ним знайомилася, ми давали свої зауваження, і там чітко зазначено, що лише 29% села Сокільники забезпечені центральним каналізуванням. Тобто ми постійно бачимо недостовірну інформацію і її викривлення.

Пане Дмитре, ви хотіли щось додати щодо співпраці «Львівводоканалу» із Сокільниками?

Я хочу додати, що до нас, можливо, два з половиною - три роки тому, звернулися органи, перший раз і останній. Звернувся пан Сулимко, до нас приїжджав. Була ситуація, коли він був у розпачі через ситуацію із мережами Сокільників, тому що вони були в незрозумілому стані, в невідомо чиїх руках. Там були спроби рейдерства тих мереж. Вони не належать «Львівводоканалу», вони перебувають у розпорядженні органів місцевого самоврядування. І вони звернулися до нас, щоб ми взяли їх на баланс і впорядкували, щоб було менше витоків, щоб вони були доглянуті.

Ми обговорювали це внутрішньо у Львові, і Львів був готовий розглядати, щоб «Львівводоканал» взяв на баланс ці мережі, взяв під свою опіку, щоб ми їх розбудовували: реконструкцію робили, заміну, для того, щоб зменшити аварійність і покращити ситуацію з тиском води. Після цього ми втратили контакт, втратили зв’язок, при тому, що ми висловлювали готовність: «так, ми готові». Хоча були багато сумнівів, бо ми не розуміємо, в якому вони стані. Ми розуміємо, що туди треба робити інвестиції, але оскільки у нас там є наші споживачі, ми були зацікавлені в тому, щоб навести лад. Але два роки поспіль ми вже не маємо жодного контакту.

А чому так, ситуація покращилася, чи стала не актуальною? Пан Сулимко приїжджав до вас у розпачі з проблемою, а потім руху не було і відповідно немає контакту.

Важко пояснити, тому що тоді було звернення до нас: будь ласка, візьміть, допоможіть. Ми з міською радою обговорювали цю ситуацію, бо це передбачає інвестиції в мережі. Всі ми це розуміємо. І місто було готове здійснити ці інвестиції, щоб мешканці мали якісне водопостачання. Але контакт десь втрачений. Тому що в будь-якому випадку, розумієте, це і вода, і каналізація – це орган місцевого самоврядування. Туди ніхто не має права втручатися зі сторони. Сусіди, добрі чи погані, але є свої господарі, вони відповідальні за це.

Ми свою добровільну готовність проявили, ми показували, ми відкриті, ми готові співпрацювати. Але немає зворотного зв’язку. І в більшості випадків, як я кажу, такі речі, як розбудова величезних кварталів інфраструктури і величезна кількість населення, яке готується прийняти або розбудувати, – це питання, яке потрібно обговорювати заздалегідь. Перед тим, як робити детальні програми, треба зважити на інфраструктуру і провести переговори з нашим підприємством, з іншими надавачами такої критичної інфраструктури. Якщо ми підприємство Львівської міської ради, то я вважаю, що громада з громадою має сісти і проговорити всі ризики, всі можливі ситуації, які можуть трапитися. Бо, напевно, можна знайти порозуміння. Завжди є питання, їх можна вирішити. Але якщо робити це в односторонньому порядку, очевидно, що це призведе тільки до катаклізмів і непорозумінь, перевитрат грошей або заведе в тупик.

Ви згадуєте про ситуації, які можуть трапитися. Ви навіть навели фактично конкретні приклади таких ситуацій, коли з'являються багатоповерхівки, «Львівводоканал» не здогадується, що вони там вже є, потім з'ясовується, що вони ще й незаконно підключені до мереж водопостачання. І доводиться, по суті, вже цю історію легалізовувати, реагувати якось на неї, бо людей залишити без води теж не можна. Це ж спричинить кричущу гуманітарну ситуацію. Чи це означає, що подібною тактикою, подібним підходом представники територіальної громади, керівник громади, можливо ті, хто хочуть будувати там, планують рухатися далі? Чи немає у вас, пане Дмитре, такого відчуття, що зараз йде, по суті, накачка інформаційного поля різними повідомленнями про те, як це буде добре і гарно для всіх, яке це буде благо для Сокільників, побудова цих мікрорайонів на десятки тисяч людей. Ну а потім вас просто і громаду міста Львів поставлять перед фактом, що от воно вже відбувається чи відбулося, там живуть люди. Невже ви їх залишите без базових потреб? Невже ви їх не підключите до мереж?

Ми не хотіли б вірити, що саме такі плани є, але вже так трапилося одного разу, розумієте? І чому виникають такі думки? Тому що до нас чомусь – я не розумію чому – не звертаються, не контактують, не комунікують. Ми відкриті до всіх. Розвиток відбувається і у Львові, і за межами Львова. І не було жодного випадку, коли ми не спілкувалися, не комунікували чи не пояснювали, що є проблеми. Очевидно, що не буває такого, щоб усе було без проблем, але завжди можна знайти порозуміння і вирішення цих проблем. Тому в цьому випадку ми найбільше здивовані тим, що все якось відбувається кулуарно. Ми можемо очікувати будь-якого розвитку подій.

Пані Уляно, тоді до вас подібне питання. Як ви бачите можливе найближче майбутнє, як можуть розвиватися події?

Знаєте, у мене є стійке відчуття того, що вони зайдуть так далеко, як далеко зайти їм ми дозволимо як громадянське суспільство. На жаль, у нашої організації і взагалі у мешканців є дуже негативний досвід звернень до правоохоронних органів. Ми вже зрозуміли, що з тих чи інших причин це не працює і не дає жодного результату. Єдиний результат, якого ми досягали, – у судовому порядку оскаржувати ті чи інші рішення.

Але у мене тут зустрічне запитання. Якщо є держава і орган місцевого самоврядування як представник мене, як мешканки нашої громади, який повинен перш за все відстоювати інтереси громади, є порушником – і це не поодинокі випадки.

Ви просто знаєте про ці випадки. Я вам сказала про «Lagom» і ще багато таких точок, які вже є проблемою. Те саме ми знаємо про ЖК «Спортивна». Ми з вами були на цій локації. На щастя, після того, як ми почали звертатися у всі інстанції, аеропорт від нас саме дізнався про це будівництво. Це взагалі парадокс. Державіаслужба наклала арешт у судовому порядку на це будівництво.

І в цьому випадку який план? Тобто вони це будують і навіть зараз у новому, оновленому генплані цій ЖК «Спортивна», на яку накладено арешт, змінили функціональне призначення під багатоквартирні будинки. Хоча коли давали дозволи, це було незаконно, там не передбачалися жодні багатоквартирні будинки. Розумієте? Тобто це є стандартна практика: зробити щось, залишити людей з їхніми проблемами і вмити руки.

Ми роками чуємо від того ж самого Тараса Михайловича Сулимка, що до нас тут «понаїхали», що в ці багатоквартирні будинки заселилися якісь люди, вони не є корінними мешканцями тощо, вони не мають ніяких прав, вони не реєструються. Але ж громада зі своєї сторони не робить нічого для того, щоб надати якісь преференції, якісь можливості для мешканців змінити, наприклад, місце свого проживання, зареєструватися на території Сокільницької територіальної громади.

Роками засипаються маленькі річечки. Я особисто, як мешканка нашої громади, подавала до суду і виграла у Верховному Суді справу, де хотіли в межах прибережної захисної смуги побудувати станцію техобслуговування і так далі. Представники Сокільницької сільської ради сказали, що це просто канава. Тобто у мене є документи, я їм надаю витребувані документи з басейнового управління Західного Бугу, а вони мені кажуть: ні. І лише коли ми дійшли до Верховного Суду, брали експертні висновки, ця справа закрилася.

Але з іншої сторони, де я проживаю, де побудували «Сан Марко», торговий центр і такий багатоквартирний будинок з апартаментами, його просто засипали, цю річку Сокільничанку, про яку вони казали, що її начебто не існує, і річки Маличковичка не існує, нічого не існує. Але вони існують. Їх просто засипали. І в результаті ми маємо ситуацію, яку маємо: не витримується 25-метрова прибережна захисна смуга, ми маємо будинки, потім ці будинки підтоплюються, відбуваються різні речі, тому що ігноруються правила, яких мають дотримуватися.

Орган місцевого самоврядування має бути якраз тим арбітром, який слідкує, і відповідні профільні відділи мають слідкувати за тим, щоб дотримувалися цих норм. Але вони ж це і порушують. Це не моя суб’єктивна думка, а аналіз документів, з якими ми маємо справу, які ми оскаржуємо, і позитивні висновки для громади в суді отримуємо.

Далі відповідь продовжує Дмитро Ванькович.

Я хочу підтримати колегу, тому що ми маємо три головних елементи, до яких ми маємо безпосередній стосунок. Перше – це забезпечення питною водою. Воно навіть не починалося, дослідження не проводилися, і поки що рішення не видно. Друге – це питання побутової каналізації. Тобто користування водою і відведення та очистка цих господарських стоків. Є тільки два варіанти вирішення питання. Або власні очисні споруди, що потребує достатньо серйозних інвестицій, або розмова про те, щоб Львів міг прийняти такі стоки. І третій пункт, який якраз колега розказує, – це питання дощових стоків.

Насправді дуже багато органів місцевого самоврядування забувають про цю історію, про дощові стоки. Воно ніби там десь має розчинитися, випаруватися, але це стає одним із серйозних питань, якщо це не закладати безпосередньо в детальні плани розвитку території, в архітектурні рішення. Тому що кліматичні зміни доводять до того, що інтенсивність опадів збільшується, і кількість води, яка падає в опадах, надзвичайно збільшується в межах одного періоду часу. І це приводить до таких підтоплень, затоплень, які ми бачили минулого року. І поки що ми не бачимо ні в контактах з інженерією, ні в цих детальних планах територій, ні в тих документах, які оприлюднювалися, цих рішень.

Це наштовхує на думку, що вони просто не беруться до уваги. І якщо вони не розглядаються, то вони перейдуть тільки до погіршення ситуації навіть для вже існуючих мешканців. Я вже просто мовчу про транспортні розв’язки. Якщо така кількість людей буде їздити, це теж безпосередньо пов’язано з нашою підземною інфраструктурою. Де її проводити можна? Її, як правило, проводять по дорогах.

І якщо під час планування доріг не планують три елементи — питну воду, побутову каналізацію і дощову каналізацію, які мають бути розведені, — то тоді про що розмова? Про якість планування це говорить само за себе.

Ми бачимо той випадок, коли жадібність місцевих посадовців взагалі не бачить берегів і не бачить навіть річок, у які мали б ці стоки потрапляти. І оцей арбітраж, про який пані Уляна згадувала, арбітраж на рівні місцевої влади, він не працює. Тоді моє, напевно, завершальне питання: як цей арбітраж зрештою має спрацювати в цій конфліктній ситуації? Адже йдеться не тільки про конфлікт між двома громадами — Сокільницькою і Львівською. Дійшло до суду, очевидно, що страждають люди і можуть ще постраждати люди, які там заселяться і будуть в абсолютному невіданні, у яку халепу вони влазять. Це може позначитися на тисячах людей, а може і на сотнях тисяч, зрештою, залежно від масштабів. Чи в цьому випадку судові процеси все вирішать? Чи варто звертатися до органів центральної влади, відповідних органів контролю? Чи є вже якісь звернення, пані Уляно?

Так, звісно, ми зверталися і до народної депутатки України Галини Васильченко, яка є народною депутаткою нашого виборчого округу. Ми зверталися в інші органи та інституції. Але у мене є стійке відчуття, що начебто тримають межу: ми подивимося, як буде розвиватися ситуація, і тоді буде прийнято якесь рішення. Хоча у всіх відповідних зверненнях, у відповідях чітко вказується про те, що мають бути дотримані норми чинного законодавства. Але ми вже вказуємо, наприклад, на те, що цей оновлений генеральний план села Сокільники приймався з дуже грубими порушеннями. І саме Міністерство охорони навколишнього середовища вказувало на критичну ситуацію з екологією в громаді і на те, що не вносяться жодні зміни в документацію, не відображаються ті рішення, які мали би сприяти тому чи іншому покращенню.

Тому що вже сьогодні не те, що я як мешканка нашої громади чи наша організація – нам немає чим зайнятися і ми займаємося цими питаннями. Просто станом на сьогодні ми дійшли вже до такої критичної точки, де заїхати-в’їхати в Сокільники – це проблема. Води немає.

Я хочу вам сказати, що навіть ми розглядали в межах нашого домогосподарства питання свердловини. Але оскільки у нас дуже багато заліза у воді, то не рекомендують. Ті сокільничани, багато з них, які робили собі свердловини, мали з цим проблему. Деякі свердловини – вода все одно є непридатною, тому що на цій території дуже багато заліза. Тому ці речі можна робити тільки такі масштабні, розуміючи, як це все відбувається.

Тому це питання у мене – такий умовний крик душі. Скільки ще разів я як мешканка громади чи інші мешканці громади повинні звернутися до суду, щоб держава нарешті звернула на нас увагу? Тому що у нас в межах нашої громади є знову чергова незаконна забудова. У 2023 році у Верховному Суді я заборонила будівництво багатоквартирних будинків на трасі Пустомити – Меденичі, біля церкви, біля річки. Так прийняли новий детальний план території, де вказали вже все: не буде багатоквартирних будинків, буде офісний центр, багатофункціональний, будуть садочки. І що ви думаєте? Проєктували спочатку справа будинки, а зараз розпочали будівництво «Континент Скай» зліва. Якщо ми подивимося на детальний план території, то в ньому немає жодної згадки про будь-яке багатоквартирне будівництво, яке там планується. І це означає, що ми знову, як мешканці, повинні йти і в судовому порядку скасовувати ці рішення.

Але орган місцевого самоврядування кожної з сесій приймає якісь рішення. І так виходить, що ми повинні всі присвятити своє життя тому, щоб слідкувати за кожним рішенням, яке видає орган місцевого самоврядування. Тобто, може, з цим органом місцевого самоврядування щось не так, і відповідні органи, у компетенції яких це є, повинні звернути на це увагу і провести якусь перевірку.

Пане Дмитре, яка ваша думка з приводу того, до кого ще можна апелювати в цій ситуації?

Дуже важко, трошки за межею нашої відповідальності, але я думаю, що це якраз органи центральної державної влади. Профільне міністерство мало б розглянути цю ситуацію додатково, тому що вона лежить у площині інфраструктурного розвитку. Причому йдеться про розвиток і навантаження критичної інфраструктури.

Зараз ми бачимо посухи, треба зважати на це все. Громада мільйонного міста може потрапити в залежність від таких нових, необдуманих проєктів, а потім будемо рятувати людей, як ми це вже робили в попередні рази. Тому я вважаю, що органи центральної влади і профільне міністерство мали б це питання розглянути.