МИ ПАМ'ЯТАЄМО. Академік фехтування – Збігнев Чайковський

Збігнев Чайковський є не тільки видатним тренером, педагогом, науковцем у царині фехтування, але й надзвичайно цікавою персоною, що доводять факти його бурхливого життя.

Переглядаючи сотні пожовклих сторінок газет, журналів чи книжок, читаючи статті в Інтернеті, де головним пошуковим словом є «Львів», ловлю себе на думці, яким знаменитим є наше місто, звідки пішли у світ номінанти на Нобелівську премію, «Оскароносці», популярні винахідники, поети і художники. Подібне ж можу сказати й про спорт, який у багатьох видах народився саме у нас – перші матчі з футболу, хокею, баскетболу, водного поло тощо на території сучасної України проводили у Львові вже наприкінці ХІХ чи на початку ХХ століття. Тут народилися і перші спортивні клуби, й перші федерації з видів спорту, і Міжнародна федерація стрільби з лука, єдина з таких міжнародних організацій створена саме тут, установчі збори якої пройшли у Львівській ратуші у вересні 1931 року.

У моїй колекції дружніх шаржів на спортсменів та тренерів давно є малюнок на Збігнева Чайковського, знаного польського спортсмена та тренера з фехтування. Але зовсім недавно довідався, що шість років свого юного життя він провів у нашому місті, де навчався і звідки пішов у широкий світ. Щойно 5 лютого пану Збігневу минуло 90 років, які він зустрів у хорошому настрої. Тому, дочекавшись, що колишній львів’янин розпочав свою десяту декаду, хочу розповісти про цю неординарну постать у світовому спорті.

Збігнев Чайковський є не тільки видатним тренером, педагогом, науковцем у царині фехтування, але й надзвичайно цікавою персоною, що доводять факти його бурхливого життя.

Він народився у військовій фортеці Модлін, в гарнізоні якого його батько служив офіцером. У таких сім’ях діти продовжують батьківські традиції, тож малий Збишек 1934 року розпочинає навчання в Кадетському Корпусі №1 у Львові (нині – це Академія сухопутних військ). Вчиться надзвичайно пильно і закінчує навчання як випускник №1 з найвищим рейтингом серед усіх учнів. Вже з першого року навчання захопився фехтуванням і, хоча, вправляв як інші курсанти футбол та легку атлетику, але оті шабельні бої під керівництвом досвідченого фехтмайстра Яна П’єжинського стали справжньою пристрастю. То не дивно, що допитливий старанний юнак вдало виступає у міських змаганнях і мріє про майбутню кар’єру олімпійця, маючи перед собою чудові приклади вдалих виступів передвоєнних львівських фехтувальників Тадеуша Фрідріха та Антоні Франца.

Може, так би і сталося, але прийшов вересень 1939 року, розпочалася ІІ Світова війна, і випускник Кадетського Корпусу потрапляє на справжнє поле бою. Війна для нього швидко закінчується – вже у жовтні Збігнев повертається до Львова, де залишилися його мама, брат і сестра. Він довідується, що батько перебуває у таборі для офіцерів у Старобельску. Вирішує добратися до Війська Польського у Франції і, очікуючи своєї черги переходу кордону на Захід, продовжує займатися фехтуванням під орудою Владислава Лабендзєвського (В.Лабендзєвський 1940 року стане чемпіоном Радянського Союзу, першим з львівських спортсменів). Тренування проходять у Палаці спорту на Яблоновських (тепер – пл. Петрушевича), куди приходять і новачки. Тренер доручає Збігневу з ними займатися, і це будуть перші кроки аматора-інстуктора у ролі наставника.

Нарешті у квітні 1940 року з’явився шанс переходу румунського кордону, і шість сміливців з провідником вирушають потягом через Снятин. Коли вночі вагоном проходить патруль, хлопці вистрибують на ходу, кілька годин йдуть під дощем і за якусь сотню метрів до румунського кордону… потрапляють в руки прикордонників. Провідник виявився платним агентом НКВД і регулярно приводив утікачів у потрібне місце, де на них вже очікували.

Чайковський потрапляє до радянської неволі і проходить тюрми у Коломиї, Станіславові, Золочеві, Львові, щоб урешті прибути до Воркути, де перебував до вересня 1941 року. Та напад Гітлера на СРСР круто змінив ситуацію для багатьох польських в’язнів та військовополонених. На підставі пакту Сікорського–Майського чимало з них зголосилося до польського війська і були відправлені з в’язниць та таборів до Середньої Азії, де збиралися польські частини. Чайковського визначено до морських сил і через Іран, Індію та Південну Африку він прибуває до Великобританії. Тут його скеровують на есмінець «Шльонзак», на якому Збігнев бере участь у багатьох морських битвах в Атлантичному океані, Середземному морі, каналі Ла-Манш, на борту іншого есмінця «Блискавка» підтримує висадку союзних військ у червні 1944 року у Нормандії.

Як тільки стає зрозумілим результат війни, Чайковського відпускають з морських сил, і він розпочинає навчання на медичному факультеті університету в Единбурзі (Шотландія). Одразу ж береться до організації фехтувального клубу, тренується і дає уроки своїм клубним колегам. Урешті він здобуває титул чемпіоном Шотландії у фехтуванні шаблею та рапірою.

Тут Чайковський знайомиться з вродливою Венді Кохрейн, з якою 1949 року повертається до Польщі і одружується. Закінчує Медичну академію у Кракові, тренується у краківському клубі «Будівельник» під керівництвом одного зі своїх кумирів юнацтва Тадеуша Фрідріха і 1950 року стає чемпіоном Польщі серед рапіристів.

Отож, з дипломом лікаря довго не попрацював, бо переважив потяг до фехтування. Мав хороші результати, став членом національної команди і готувався до виступу на Олімпійських іграх 1952 року в Гельсінкі. Отримав форму, спорядження, але на кілька годин перед від’їздом до Фінляндії йому оголосили, що його паспорт не встигли оформити. Очевидно, що служба безпеки не довіряла тим, хто, як вони вважали, був заражений західною «бацилою». Тільки наступного року дозволили виїхати на чемпіонат світу до Брюсселя, де Чайковський здобув бронзову нагороду у командному турнірі шаблістів. 

Чайковський на тренуванні разом з Ельжбетою Цимерман

Та, далі займаючись самостійно і виступаючи на високому міжнародному рівні, починає працювати (1954-1980) тренером клубу «Пяст» (Глівіце). З його «важкої» руки у цьому клубі виросли олімпійський чемпіон 1964 року рапірист Егон Франке, чемпіони та призери чемпіонатів світу Богдан Гонсьор, Яцек Бєрковський, Єльжбєта Цимерман, Магдалена Єзьоровська. Крім роботи клубним тренером у всіх трьох видах ( шабля, рапіра, шпага), Чайковським згодом стає головним тренером Польської федерації фехтування, членом Міжнародної Федерації фехтування. Його авторитет серед колег у світі стає таким вагомим, що його обирають почесним членом і професором Британської академії фехтування (1972).

Маючи понад 80 років, Чайковський продовжує навчати на тренерських курсах у багатьох країнах світу. Цьому сприяє й чудове знання багатьох мов – йому байдуже, якою мовою хочуть його чути слухачі. Він говорить англійською, французькою, російською, італійською та, мабуть, ще кількома іншими. Якось на закінчення конференції, що проходила у Ташкенті, відповідаючи на тост, який було проголошено на його честь, сказав кілька слів узбецькою, перепрошуючи, що говорить з таджицьким акцентом.

Чайковський надзвичайно плідний автор. Кількість його публікацій рахують на сотні, в одному тільки журналі «Професійний спорт» («SPORT WYCZYNOWY») надруковано майже триста. Його статті мають широку проблематику – теорія методики тренування, історія фехтування, педагогіка, психологія, фізіологія, реабілітація. Написав понад тридцять книжок на теми фехтування, теорії та психології спорту. Найбільш відома з останніх, видана 2005 року в Нью-Йорку «Understanding Fencing – Unity of Theory and Practice» (Розумне фехтування – єдність теорії і практики). Дуже любить принцип, висловлений ще Леонардо да Вінчі: «Той, хто займається практикою без теорії, як той моряк, котрий пливе до берега без керма та компасу і ніколи не знає, куди допливе». При опитуванні членів міжнародної Академії фехтування ця праця була визнана найкращою у світі книжкою про фехтування. Хоча це підручник для фехтувальників, його використовують також тренери інших видів спорту – баскетболу, волейболу, інших командних ігор. Коли він пише статтю чи книжку, дотримується принципу: «Автор має так вистраждати написане, щоб читач вже не мусив мучитися!» Він - автор дуже популярного навчального фільму, присвяченого фехтуванню на шпагах серед жінок.

До польського міста Катовіце, де професор працює в Академії фізичного виховання, приїжджають тренери з усього світу не тільки, щоб отримати диплом цього навчального закладу. Головне для них, щоб на тому дипломі був підпис Чайковського. Як кажуть, це не тільки вчений, це не тільки тренер – це самостійна Академія фехтування світового формату! Під час Світового наукового конгресу з фехтування, що проходив у лютому 2008 року в Барселоні, можна було виразно помітити, що професор Збігнев Чайковський користується великою повагою серед колег і є справжнім лідером світового фехтувального товариства. Чимало виступів та публікацій колег мали посилання на його праці.

Один з перших вносить у тренувальні уроки з фехтування спеціальні вправи для набуття психологічних навиків (увага, спостережливість, оперативне мислення, тактичне мислення). Саме за цією тематикою у середині 80-х років Чайковський співпрацює з фахівцями Львівського інституту фізкультури.

Кожному він любить повторювати своє кредо: « Багато навчився від своїх вчителів, набагато більше від колег, але найбільше – від своїх учнів!» Підкреслює, що обов’язком кожного тренера є не тільки виховання чемпіонів, але також і своїх наступників і послідовників. Саме у його випадку розсіяні по всьому світі фахівці продовжують думки і концепції свого вчителя і фехтувального майстра.

Професор дуже високо цінує почуття гумору. За ознаку інтелігентності вважає, між іншим, носіння окулярів. Він їх постійно одягає, хоча й не потребує. Говорить, що має британське терпіння, бо, замість вибухнути якоюсь тирадою, говорить тільки: «А щоб мене шляг трафив!» Потім з тих нервів запалює улюблену файку… і вже по інциденту.

Улюбленою пісенькою професора є популярна пісня у виконанні Войцеха Млинарського «Робімо своє!» У випадку Збігнева Чайковського дев’яносто років аж ніяк не дозволяють йому домагатися виходу на пенсію! Він робить своє! Треба закінчити чергову статтю для польського журналу, тут американське видавництво нагадує прислати редакторську правку книжки – комп’ютер аж перегрівається! На додаток британці знову запрошують на тренерський курс, канадська федерація вже прислала квитки на літак, бо давно на нього чекають, а до Катовіц саме приїхали фехтувальники з Франції та Ізраїля на екзамен з фехтувальної майстерності і хочуть мати підпис самого МАЕСТРО Чайковського! То хіба варто задумуватися над пенсією? Хай старіє той, хто має на то час і бажання!

Мешкає у Битомі, в помешканні, що нагадує більше музей фехтування, ніж жиле приміщення, на вулиці Юліана Фалата, художника початку ХХ століття, народженого поблизу Львова.

Той Львів справді народив знаних людей!