Муроване: село, де народилася московська цариця

Село Муроване на прикордонній Львівщині відоме тим, що понад 400 років тому там народилася Марина Мнішек, що згодом ненадовго стала московською царицею. Її родинний маєток росіяни зруйнували у Першу світову. ZAXID.NET розповідає, що у Мурованому Хирівської громади на Самбірщині залишилося з історичної архітектури та як вшановують відому землячку.

Село заснували у XV ст. як Ляшки Муровані родина Гербуртів. Наступні власники Тарли збудували у Ляшках оборонний замок на пагорбі над річкою Стрв’яж. Згодом через шлюбне породичання село перейшло у власність Мнішеків. Найвідомішою представницею цього роду була Марина, яка народилась 1588 року.

Реконструкція замку у Мурованому (автор Орест Мацюк)

Ренесансний замок Тарлів XVI століття львівський староста Єжи Мнішек перебудував на резиденцію. Олександр Чоловський описував, що це був п’ятикутний двоповерховий замок, який мав три круглі вежі, а над в’їзною брамою височіла прямокутна дев’ятиповерхова вежа з годинником. До кінця XVII століття замок оточувала зовнішня оборонна лінія з трьома бастіонами, двома наріжними вежами, ровом і підйомним мостом. Від фортеці вели просторі підземні ходи до Фельштина (нині – Скелівка).

Біля замку заклали парк. Чоловський перелічує там статуї (позначені літерами G та W на схемі нижче), великий фонтан (D), три водяні шахти (Y), два менші фонтани (M), партери та квіткові клумби, лабіринти (H), затишні куточки (I), павільйони (Q), гроти (a), скити (b), великі алеї, оранжерею (K), тротуари з круговими та напівкруговими розв’язками з монументальними прикрасами. Вельмож розважали в амфітеатрі (P), двох боулінг-клубах (O та Z) та на площі шляхетних лицарських ігор – круглій арені для перегонів (N).

План фортифікацій замку і парку (схема 1734 року Генриха Кляйна, з сайту Polona)

Власники зібрали у замку велику колекцію зброї, живопису та бібліотеку. Там було близько 45 кімнат, розкішні меблі, дві лицарські зали з мармуровою підлогою. Стіни прикрашали позолочені карнизи, ліпнина, дорогоцінні тканини, картини та родинні портрети. Орест Мацюк у книжці «Замки і фортеці західної України» пише, що в замку діяв театр. 25 травня 1604 року Дмитро Самозванець у замку просив руки Марини Мнішек. Звідси вони виїхали у Москву.

Руїни замку після Першої світової війни (фото з Вікіпедії)

Мнішеки володіли замком до 1815 року, далі його продали. А після пожежі 1835 року вже не відновлювали. Остаточно його зруйнували артилерією російські військові, коли дізналися, що це маєток Марини Мнішек. Цеглу з руїн розтягнули місцеві селяни на будівельні потреби. Нині від замку залишилися кілька уламків стін і герб, який зберігають у місцевій школі. Там же у краєзнавчому музеї відкрили експозицію про замок Мнішеків і долю Марини.

Руїни замку (фото ZAXID.NET)

Перед школою стоїть красива і покинута вілла. Краєзнавці розповідають, що останні її власники-поляки, коли виїжджали, заповіли будівлю школі. Однак вона дивним чином перейшла у приватну власність. Нині не використовується.

Вілла біля школи (фото ZAXID.NET)

У Мурованому поруч стоять два давні костели, які нині використовують православні і греко-католики. Перший костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і святого мученика Юрія збудували Мнішки. Спершу це був дерев’яний храм, який 1753 року замінили мурованим. Бароковий храм містить багате оздоблення, частково збережене досі.

Православна громада молиться у костелі XVIII ст. (фото ZAXID.NET)

Однак австрійська влада через малу кількість парафіян передала костел місцевим греко-католикам, церква яких згоріла. Католики відтоді молилися у Старій Солі, а на початку XX століття збудували у Мурованому новий неоготичний костел святого Йосифа. Проте і в цій святині недовго молилися парафіяни. Радянська влада закрила її так само через 43 роки і пристосувала під колгоспний склад.

Греко-католицька церква у костелі 1901 року будівництва (фото ZAXID.NET)

Інтер'єр греко-католицької церкви (фото ZAXID.NET)

Нині старіший костел використовує церква Миколая ПЦУ, а новійший – церква Покрови УГКЦ. Спершу обидва храми були у білому кольорі, нині барокова церква – яскраво-жовта з блискучою булатною покрівлею і золотою банею, а греко-католицька пофарбована у рожевий колір.