Навіщо потрібне Народне Об’єднання «Майдан» і за яких умов воно можлив

Тарас Возняк, 24 грудня 201310289

Після більш ніж місячного стояння на Євромайдані була формально проголошено ініціативу заснування Народного Об’єднання «Майдан».

Що стало причиною?

Всі ми розуміємо, що Євромайдан, попри всі інспірації та домисли, є сплеском саме народного невдоволення.

Він не є інспірацією тих чи інших партій – ні опозиційних, ні провладних. Ні одна з них не могла і не може зібрати на свої мітинги більше кільканадцяти тисяч осіб. Навіть за гроші – стосується обох таборів. Ба, більше – на самому початку опозиційні партії пробували зібрати своє віче, але швидко капітулювали – зрозуміли, що джерело народного обурення б’є не на їхніх зібраннях – і це вияв їх політичного реалізму.

Місяць стояння на Євромайдані показав, що народ не збирається відступати. Не лише партії чи його лідери, а насамперед народ. Він вкотре мільйонами з’їжджається з цілої України.

Це заскакує представників режиму Януковича. Але так само це заскакує і лідерів опозиції – чи ширше – політичні партії. З цим народом треба щось робити. Якось це політичне протистояння потрібно розв’язувати. Як показав досвід – навіть мільйон мітингарів без проводу чи команди проблему не вирішують. І це чудово вловив Янукович. Тому змінив тактику. З розгону на видавлювання та висмикування лідерів.

Але з іншого боку – з боку політичного проводу - ми бачимо брак ідей. І нерозв’язаний конфлікт. І впертий народ…

На даний момент лідери політичних партій, а отже і самі партії, ще ні на що не відважилися. Хтось може це заперечувати. Ну що ж – їхня справа. Але і маленькій дитині після місяця стояння це очевидно, як білий день.

Пишу не для того, щоб якось з них покпити, а тому, що ця пауза вже стає непристойною.

А народ все стоїть. Затявся. І з ним потрібно щось робити – щось йому пропонувати. Військо, навіть якщо воно називається Запорізькою Січчю зразка 2013 року не може бути тільки в облозі – за барикадами Майдану Незалежності.

Позиційне ведення бойових дій показало свою неефективність ще під час першої світової війни. Друга світова війна вже була наступальною. Інакше воші, деморалізація і поразка.

Разом з тим все більш очевидним стає велетенський потенціал громадського та студентського рухів. Рухів позапартійних. І статистика майданарів свідчить саме про це – це люди, які самі з своєї вільної волі прийшли на Євромайдан. Це не мобілізований партіями партактив.

Хоча і ролі партій та людей партійних не варто недооцінювати. Вона також істотна. Хоча неспівмірна з силою народу. Партійців тисячі, громадських активістів десятки тисяч, людей мільйони.

Але чим далі стояв Євромайдан, тим більш очевидним ставало те, що, якщо так триватиме далі, то нереєстрове козацтво – громадські рухи – самоорганізуються. І реєстровому козацтву – політичним опозиційним партіям – прийдеться тільки прийняти це як факт. Наростало глухе невдоволення партійним проводом.

Громадські діячі дозрівали до абсолютно очевидної ідеї створення якнайширшого громадсько-політичного об’єднання. Підкреслюю громадсько-політичного, а не громадсько-партійного чи тим більш партійно-громадського.

Політика – це справа всіх громадян. Як от врегулювання величезного політичного протистояння чи визначення цивілізаційного вибору країни - євроінтеграції.

А партійна діяльність, це справа партії – частини суспільства – яка переслідує свої вузько партійні цілі – готує виграш на виборах, розподіляє чиновницькі посади після виборів і реалізує свої партійні програми.

Для врегулювання теперішньої політичної кризи зусиль опозиційних партій замало. Вони просто не дадуть собі раду з вкрай цинічним режимом, який укріпився в Україні при Януковичі.

Для врегулювання політичної кризи а також для того, щоб виграти вибори у 2015 році потрібно активізувати до політичного життя якнайширші верстви громадськості – від філателістів до філантропів. Не лише одних націоналістів. Тобто саме тих, хто стоїть на різних майданах по всій Україні. А також тих, хто ще не стоїть. Потрібно максимально розширити спектр учасників політичного життя.

Ні для кого не секрет політична пасивність Сході та Півдня. Так і звідти є представники, і їх чимало. Однак там громадсько-політична активність ще не стала масовою, як у Центрі та на Заході.

Причиною їхньої пасивності, окрім іншого, є ще й те, що ми занадто звужуємо спектр політичних завдань і політичних пропозицій. Деякі з цих пропозицій взагалі є для них неприйнятними.

Тому першим завданням моменту є дати можливість кожному взяти участь у політичному житті – і у першу чергу найбільш масовій організованій громадськості. Тобто власне громадянському суспільству.

Однак що ми отримали з проголошенням Народного Об’єднання «Майдан»?

Політичні партії і політичні лідери, здається, не зрозуміли, що вони можуть тільки взяти у ньому участь. Але не можуть його очолювати.

Якщо вони спробують перетворити Народне Обєднання «Майдан» у підпорядковану політичним партіям чи їх лідерам структуру, то що ми отримаємо? А ми отримаємо партійну «молодіжку» - недіючу звісно. Припартійні організації для жіноцтва, ветеранів і т.д. Тобто нічого з того не буде. Не відбудеться добровільного, підкреслюю – добровільного – об’єднання різних і дуже різних людей задля досягнення однієї мети. Не відбудеться синергії – посилення один одного з метою досягнення все тієї ж мети. І справді незалежні люди, і справді незалежні громадські організації просто відійдуть в сторону і далі робитимуть свою справу самостійно.

Тобто партіям все одно не вдасться «згнуздати» волелюбного громадського руху.

Проте, здається, що у партійних лідерів такі ілюзії є. Є велика підозра, що політичні лідери таки не втрималися, щоб не спробувати заскочити на його спину. Чомусь «ініціаторами» створення громадського (!!!!) руху Народного Об’єднання «Майдан» і у Києві, і от у Львові пробують стати лідери політичних партій різного рівня. Ба більше – хочуть в ньому домінувати.

Ну от прилинули до Львова депутати Верховної ради і одразу взялися засновувати та очолювати Народне Об’єднання «Майдан». Не знизу (бо ж «Народний»), а зверху…

Одна з чільних партійних діячок стверджує, що неначе якийсь на те «мандат» має. Від кого? Від нествореної організації? Чи від свого партійного боса. Вже й проектами статутів воздухи сотрясає. Але ж статут мають погодити не лише наверху – з ним мають погодитися і низи. Бо як не погодяться, то лишитесь коло розбитого корита. Як у тій байці про «бабенцію та розбите корито» – може треба прикоротити свої апетити? Ну і шукати попри все конструктивну. Навіть з опонентами.

Ще одна політична діячка договорилася до того, що громадський рух є проектом режиму. Ну, з убогими та юродивими, навіть якщо вони з «корочками», сперечатися не буду.

Але ж дорогі наші – це шлях у нікуди. Вже маємо Об’єднану опозицію – об’єднання політичних партій. Чудесно. То що тепер творимо Об’єднану опозицію 2? Об’єднану опозицію 2 в якій громадський і студентський рухи мають місце скраю – на кінці лави…

Чи може «шлях у нікуди» і є завданням… Далі думку не розвиватиму.

Є збита максима – як борозну розпочнеш, так вона і піде…

Звісно, що партійці і їхні лідери можуть і мають брати участь у цьому широкому народному фронті. Але ж дайте й іншим долучитися до спільної справи. Причому не як сиротам.

Хіба що поступила вказівка від тих самих партійних босів підпорядкувати ще не народжене Народне Об’єднання «Майдан» під свої вузько політичні інтереси – як от контроль за «канонічною» для даної партії територією. А території вже поділили… А тому Народне Об’єднання «Майдан» потрібно наситити своїми партійцями і членами припартійних громадських та студентських організацій. Це теж було. І все звелося до вузесенького партійного опозиційного табору, який не може навіть на рівних розмовляти з режимом Януковича.

Отож підсумовуючи: що нам потрібно – широкий загальнонаціональний фронт чи вузько партійний «мєждусобойчик»?

Якщо фронт – то посуньтеся панове професійні рятівники народу – власне для народу.

Він теж має право на боротьбу за самого себе.

Бо інакше залишитеся один на один з режимом.

Результат буде не важко передбачити.

І не потрібно «кидати» один одного. Потрібно знайти розумні пропорції загальної участі. І братися до праці.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 9

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Валентин 29 грудня 2013, 16:15

    Ветеран НРУ В. Чорновіла до «Майдану»
    Я сільський житель,медпрацівник з Житомирщини. Саме у зв’язку з тим,що в селі нагляд ніше визначається та біда і зубожіння,що призвели партійні структури і регіони державі є мотивом мого звернення.
    Якщо виходити з фактів:
    1.Масовість працюючих на «Регіони» держслужбовців можна співвіднести до кількості членів КПСС в минулому. Тому не можна легковажити і недооцінювати реалії сьогодення.
    2.Мусимо виходити також з того,що діємо в рамках наявної Конституції та необхідності збереження економіки,фінансів та інших базових структур держави.
    3.Виграти в наявному політичному середовищі шляхом виборів неможливо (завжди будуть згруповані виборчі комісії).
    У відповідь ми маємо «Майдан»:
    1.На метастази «Регіонів» - створити 3 силу без партій,політиків і політ інституцій,що 20 літ дурили народ. Масову,як НРУ з 1991р.
    2.Метою, національною ідеєю має бути зміна політично-економічного устрою на народний капіталізм,або шведський соціалізм або інший устрій з обмеженнями для олігархічних кланів.
    3.Шлях для втілення єдиний – референдум або віче. З єдиною зміною в Конституції України «Вибори депутатів до ВР України згідно соціального складу населення України».
    В такій політичній побудові немає місця партіям,опозиції,кланам,мафії та іншим паразитам.
    Розбудова «третьої сили»
    «3-тя сила» має бути самостійною юридичною особою. Об’єднання при створені з іншими громадськими організаціями призведе до демагогії та розбрату. Кауліції можливі після одержання юридичного статусу.
    Склад «третьої сили»:
    Має представляти всі соціальні групи населення,обов’язково. В т.ч. великий бізнес,наприклад Порошенко,після проходження відповідної люстрації. У її складі також мають бути фахівці з державного управління,наприклад Луценко,для організації груп самооборони,після відповідної люстрації.
    Вчитись будувати, будувати і вчитись.
    На Вашу думку, «Схід» та «Захід» поєднає така побудова?

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • отто кац, фельдкурат 27 грудня 2013, 09:27

    Ну є ж обларада та міськрада, там сидять депутати, які представляють певні партії, оце і є місцева влада в рамках повноважень згідно законодавства. В гуглі є навіть закон про місцеве самоврядування від 1997р., де написано, що до тої влади належить.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Стефан 27 грудня 2013, 00:19

    Шановний, хіба опозиція може мати владу? Це напевно Ваше "епохальне відкритття" в новітній політології. Власне опозиція опонує владі і аж ніяк не може бути при владі. То для чого писати дурниці? Як би ви вчились так як треба!!!

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук