Навіщо російські капелани в українській армії?

Як повідомили в новинах, до Львова прибули представники Королівської служби капеланів Канади, щоб поділитися досвідом із українськими колегами. Навчання на базі львівської Національної академії сухопутних військ триватимуть два тижні, і в них візьмуть участь 24 священнослужителі «різних конфесій». Після закінчення навчання їх розподілять по бригадах.

Це важливо, бо під терміном «представники різних конфесій» маються на увазі і представники Російської православної церкви, яка в Україні чомусь називається УПЦ (по народному – Московський патріархат). Тобто філіал головної «фсб-скрепы» Росії делегує свого представника на курси, на яких натовська воєнщина буде вчити «неканонічних відступників» і взагалі іновірців підтримувати бойовий дух «карателів». При цьому не просто послухати і записати, а потім ще й залишитися в українській армії опікуватися душами військових. Про це «батюшки» не забули повідомити на своїх канонічних веб-ресурсах.

Тобто в українській армії правитимуть Служби Божі капелани, які моляться за патріарха Кирила. Яких очолює митрополит, котрий вважає Голодомор українців «упокоренням за гріхи і гординю» і який нещодавно вітав того самого Кирила з річницею «патріаршого служіння». Дякував за працю й дарував букет. У Москві. «Вашими вустами говорить Російська Православна Церква, до Вашого голосу дослухається світ, до Вас звернені погляди мільйонів наших сучасників. Воістину Ви є духовним лідером, хто користується особливою довірою і високим авторитетом у народу», – сказав «український» митрополит товаришу Гундяєву. Можна ще згадати пародію на хресну ходу «на Київ», роль православних священиків Московського патріархату у захопленні Росією Криму і Донбасу, пропагандистську літературу в Лаврах тощо.

Але з тим маразмом, який панує у «метрополії», це все одно не зрівняється. Там «народ и партия едины», тобто державний терор і державна церква працюють злагоджено. На одній, так би мовити, хвилі. Надувають переносні мобільні військові каплички, освячують капсули у нейтральних водах, кроплять свяченою водою балістичні ракети «Сатана». Тобто є куди рости.

Про що такі «душпастирі» розкажуть солдатам? Про «братоубийственную войну на Украине», про зловорожий Захід і добрий «русский мир»? «Не стріляй в братів! Це все олігархи і національна гординя, братія і сестри»?

Це вже навіть не телебачення, де так звані журналісти показують душевні історії про «в их дом пришла война». Сама прийшла? Так сталось і ніхто не винен? Це ж армія. Може, тоді зразу політруків з «Українського вибору» Медведчука набирати? А Суспільним телебаченням хай з редакції «Вєстєй» займаються?

Очевидно, що це частина загальної шизофренії, де і «Велика вітчизняна війна», і «брати-слов’яни», і так далі, і тому подібне. Але «батюшки» в ЗСУ – це якийсь концентрований Гоголь: «русский поп», «казаки» і «не встанемо, мамо, вмрем, а не встанем».

З чисто практичної точки зору – це деморалізація в частинах, де діятимуть «православні агітатори». Це небезпека думати про братерство замість стріляти, це муки совісті там, де їх не має бути. Крім того, це шпигунство і коригування вогню на користь ворога.

З точки зору сприйняття цієї інформації в українському суспільстві – теж однозначно. Навіщо тоді всі ці розмови про українське православ’я, помісну церкву і тому подібне, якщо представник ворожої пропагандистської машини і за сумісництвом кар’єрист в УПЦ МП не просто не репресований, а допущений до роботи з особовим складом Збройних Сил? Як пояснити за кордоном, що це не внутрішній конфлікт в Україні, а Україна – не частина Росії, якщо РПЦ, виявляється, готує українських капеланів?

Державні органи чомусь не реагують. Мають, напевно, важливіші справи. Хоча, дивлячись на сторінку Департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА, так і не скажеш. Але в цьому нема нічого дивного.

Дивно, що мовчать, як казав Ющенко, «всечесні отці». Невже все влаштовує, і перебування в компанії сумнівних персонажів зовсім не бентежить? Чи це така ціна «міжконфесійного діалогу» та «екуменічного процесу», які ніяк не можуть обійтися без церкви, в якій про християнство говорить хіба що назва? Може, є надія їх перевиховати? Тоді запросіть ще російських нацистів неоязичників. Щоправда, порівняно з офіційним РПЦ не такі вони вже й нацисти і язичники.

Очевидно, все описане – політика. А справжня віра – вона універсальна. І серед православних священиків МП є порядні люди й українські патріоти. І серед російських серіалів є цікаві та житейські. І в російських новинах – доволі багато цікавого і деколи правдивого. Блатний шансон буває дуже ліричним. І взагалі, нас посварили олігархи. Амінь.