Не сказане над гробом

Марек був диверсантом. Він підривав зашкарублі зв’язки у культурі, політиці, громадському житті, підривав, як міг, усе, що і далі не дає нам можливості розвиватись і тримає за ноги. Для нього це була «сродна праця» і в юності, і у зрілому віці.

Марек покладався на молодих і готовий був тисячу разів ризикнути з ними, а не «самозаколисуватися» на щомісячному достатньому для спокійного життя прибутку, який давно міг мати.

Марек прощав друзям все, але треба було стати «другом». Я більше не знаю людей такої доброти і такої питомої делікатності. Не знаю...

Марек вірив, що провокація у культурі сприяє розвитку. У нього не було червоних ліній у мистецтві, бо вони обмежували можливості для розмов, дискусій і дорослішання народу.

Марек мав культ міста. Хотів бачити МІСТО Львів – не «село», тому ніколи не підтримував «рагулів», хоч би вони були «лауреатами», хоч «героями», хоч «почесними».

Від нас усіх залежить, яким буде Львів після Марека, бо, попри те, що він цідив коньяк з вишневим соком і курив, він змінював простір.

- А гроші, Марек, де взяти?

- А гроші будуть... пізніше...

І були