Негативне ставлення до УПА - наслідки радянської пропаганди, - історик Володимир В’ятрович

Сьогодні, 23 січня, в Службі безпеки України відбулись перші громадські історичні слухання на тему "Українська повстанська армія. Слід в історії". Ці слухання є спільним проектом Служби безпеки України та Українського інституту національної пам’яті. У заході взяли участь члени робочої групи істориків, створеної при СБУ для вивчення архівних документів, представники громадських організацій та засобів масової інформації. Про це ZAXID.NET повідомили в прес-центрі СБУ.

Перед учасниками слухань з доповіддю про історію, діяльність Української Повстанської Армії, її місце і роль в українській та світовій історії виступив радник Голови СБУ, кандидат історичних наук Володимир В’ятрович. Доповідач зробив ретроспективу Українського визвольного руху, починаючи з 20-х років, - рейду Юрія Тютюнника зі своїми вояками, який робив спробу взяти реванш у боротьбі з окупантом, що захопив Україну. Його загони, які дістали назву Українська Повстанська Армія, прорвалися глибоко в радянський тил, намагаючись підняти повстання і таким чином відновити українську державність. Однак рейд виявився невдалим, - багато з його учасників загинули, інші потрапили в полон і були розстріляні. Так уперше в українській історії прозвучала назва УПА.

Доповідач підкреслив, що інформаційна війна проти УПА почалася ще в 1940-ві. Вона була важливим доповненням до військових операцій її ворогів. Причому Німеччина в своїх листівках називала повстанську армію "московським утворенням", а радянська пропаганда на весь світ оголошувала її вояків колаборантами, "запроданцями Гітлера", "українсько-німецькими буржуазними націоналістами".

За словами історика, перемога СРСР у Другій світовій війні дала йому можливість не тільки зосередити на боротьбі з УПА свої військові сили, але й помножити потуги власної пропаганди, спрямованої проти неї. Результати цієї роботи в Україні досі даються взнаки. На теренах, де армія діяла довго й активно, народ давно уже визнав повстанців. Натомість на інших теренах України до УПА ставляться насторожено, навіть відверто вороже. Це є яскравим доказом того, що таке ставлення сформувалося не внаслідок спілкування з повстанцями, а лише під впливом цілеспрямованої радянської пропаганди.

Присутнім було представлено карту терену дій УПА у 1944 році на Волині та Поліссі, функціональну структуру УПА у 1945 році.

Щодо загальної чисельності учасників визвольного руху, то тут єдиними відомостями, якими володіють історики, є ті, що походять від карально-репресивних структур СРСР. За документами, що зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ, протягом 1944-1952 років заарештовано 134 тис. осіб, розстріляно 153 тис., депортовано з України 203 тис. Отже, даючи кількісну характеристику українського визвольного руху 1940-1950 рр., можна стверджувати, що він охоплював близько півмільйона осіб, які в лавах ОУН та УПА, або своєю матеріальною допомогою спричинилися до його розвитку.

На думку історика, саме на теренах активної діяльності УПА наприкінці 1980-х років почався масовий національно-демократичний рух, який завершився відновленням незалежності України в 1991 році.