Пальма в «Квадраті»

Журі 70-го Каннського кінофестивалю на чолі із режисером Педро Альмодоваром 28 травня ввечері оголосило переможців.

Традиційно багато рішень викликало бурхливу критику. Деякі із нагороджених ще напередодні перебували у списках аутсайдерів, а про деяких фаворитів судді навіть не згадали. Без призів залишились Ханеке, Озон та Лозниця, яким пророкували успіх. Проте пристрасті скоро вляжуться, а нагороди назавжди залишаться у кінематографістів.

ZAXID.NET уже розповідав про більшість картин, але нагадаємо коротко про те кіно, яке скоро з'явиться у нашому прокаті (принаймні так нам обіцяють дистриб'ютори) і яке назавжди увійшло в історію Каннського кінофестивалю.

«Золота пальмова гілка» - «Квадрат» Рубена Естлунда

З цим рішенням журі важко не погодитись. Зрештою, сам Естлунд - креатура Канн. Свого часу він переміг у програмі «Особливий погляд». Сатирична картина, де головним героєм є арт-куратор, розповідає про стан сучасної Європи, використовуючи для цього доволі буденні та приватні ситуації.

Чудово зроблена картина буксує у фіналі. Думки критиків розділились: одні вважають це свідомим прийомом, інші - невдачею автора. Тим не менше це цікава робота, яка говорить про актуальні сьогодні речі засобами не соціального, а художнього кіно.

Спеціальний приз 70-го Каннського фестивалю - Ніколь Кідман

Багато йшлося про те, що цього року Кідман буквально не сходила з червоної доріжки. Проте її хоч і якісна, проте надто вже традиційна гра, створювала відчуття, що її героїня мандрує із фільму до фільму. Тут критики були одностайними: для призу ювілейного фестивалю можна було знайти когось, хто більше відповідає його концепції. Наприклад, Ізабель Юппер.

Гран-прі - «120 ударів на хвилину» Робена Кампійо

Ця картина розповідає про громадських активістів, які на початку 90-х років у Франції боролися за те, щоб уряд визнав існування епідемії СНІДу та дозволив використання ліків, що могли би врятувати багато життів. Знятий у динамічній документальній манері фільм нагадує водночас і «Поліцію» Майвен, і «Клас» Лорана Канте. «120 ударів на хвилину» отримував перше місце у рейтингах французької преси. Проте великим недоліком картини є її вторинність та надмірне як для такого фільму моралізаторство.

Приз журі - «Нелюбов» Андрія Звягінцева

Звягінцеву пророчили головний приз. Він навіть не зумів приховати розчарування калібром нагороди. Неприпустима у Каннах річ. Голова журі Педро Альмодовар анічим не видав образи, коли отримував приз за сценарій за «Повернення». Він прокоментував це лише потім. Фільм справді вартує нагород і ставить російську пресу у складну ситуацію: з одного боку - нагорода для російського кіно. Але біда у тім, що деякі видання уже встигли оголосити картину русофобською.

Нагадаємо, що свого часу продюсер картини Олександр Роднянський відмовився показувати в Україні попередній фільм Звягінцева «Левіафан», також відзначений у Каннах. Він тоді зазначив, що не хоче аби в ситуації, що склалась фільм був сприйнятий лише як критика російського суспільства. Якою буде прокатна доля в Україні «Нелюбові», невідомо.

Приз за режисуру - Софія Коппола, «Обманутий»

Непогана робота, вишукана штучка, яку цікаво дивитись. Скоріше глядацьке, аніж фестивальне кіно. Претензій до самого фільму немає. Але режисерські роботи були значно сильнішими. Тут скоріше варто б відзначити акторський ансамбль: актрис різних поколінь, що блискуче розігрують історію часів Громадянської війни. Історію про те, як солдат Півночі потрапляє у дівочий пансіонат на Півдні й навіть не підозрює, у якій пастці він опинився.

Приз за сценарій «Убивство священного оленя» Йоргоса Лантімоса та «Ти ніколи тут не був» Лінн Ремсі

Це рішення журі викликало найбільше запитань. Звичайно, грек Лантімос - відкриття Канн. Його геніальне «Ікло» перемогло в «Особливому погляді». Проте його голлівудський період не відзначений такими удачами. Не став винятком у цей фільм, що намагається бавитись у трилер, проте його холодність та традиційність робить фільм не надто захоплюючим.

Щодо Лінн Ремсі, то сценарій - точно не найсильніша сторона цього не дуже зрозумілого фільму. Він хвацько знятий, проте виглядає порожнім штукарством. Крім того дивно, як допустили до конкурсу недороблений фільм: там навіть немає фінальних титрів. Також надто відвертою є нагадування про славнозвісного «Таксиста» Мартіна Скорсезе, який свого часу отримав у Каннах «Золоту пальмову гілку».

Приз за найкращу чоловічу роль - Хоакін Фенікс, фільм «Ти ніколи тут не був»

Якщо вже журі хотіло б відзначити фільм Ремсі, то сама ця нагорода була б цілком правомірною та достатньою. Фенікс грав добре. Були, звичайно, і кращі роботи у цій категорії, але причепитися до незворушного Фенікса у ролі найманого вбивці, який намагається вирвати маленьку дівчинку із лап педофілів, немає за що, він виглядає достойно. Претензії можуть бути лише в організаторів: на церемонію нагородження актор прийшов у обов'язковому смокінгу та... кедах.

Приз за найкращу жіночу роль Діана Крюгер, фільм «У тіні» Фатіха Акіна

Дуже сильна акторська робота доволі слабкому фільмі. Крюгер грає жінку, яка втратила чоловіка та сина у теракті. Вона - німкеня, її чоловік курд. Поліція висуває найрізноманітніші версії. Проте розслідування не влаштує героїню і вона сама вирішує покарати винних. На Крюгер по суті тримається увесь фільм. Вона грає дуже непростого персонажа, колишню наркоманку. ЇЇ образ має безліч відтінків, а акторська палітра дозволяє усе це втілити.

Отже, тепер залишається слідкувати за повідомленнями прокатників та афішами кінотеатрів, щоб подивитись картини Каннського конкурсу.І, звичайно, чекати на 71-й кінофестиваль.

Катерина Сліпченко, Канни

Фото: Festival de Cannes