Багато моїх парафіян були шоковані висловлюваннями папи Франциска про війну в Україні та вбачали в цьому зраду чи реверанс у бік Москви. До певної міри це правда, але є ще дещо. У мене склалося враження, що він (через вік чи якусь хворобу) просто ментально «здав» і перестав критично мислити та розрізняти де дійсність, а де спогади чи вигадки.
Ознаки деменції помітно у висловлюванні «Тепер росіяни захопили не лише регіон Донбасу, але й Крим, Одесу, порти на Чорному морі – все!» («Now the Russians have taken not just the Donbass region, but Crimea, Odessa, the ports on the Black Sea, everything»). Бачимо, що папа плутається в реаліях: Крим було анексовано ще 8 років тому, а Одесу не взяли взагалі! Виглядає, що папа плутає теперішні події з подіями свого дитинства, коли фашисти справді взяли були Одесу. Про оте «все» навіть говорити не варто, бо «руzкім» до захопленням «усього», як до неба рачки.
Смішно виглядає звинувачення патріарха Кіріла, що він «вівтарний хлопчик Путіна» («A Patriarch can’t lower himself to become Putin’s altar boy»). Смішно тому, що папа сам став таким путінським вівтарним хлопчиком, ретранслюючи, як той же Кіріл, головні месиджі російської пропаганди. Головним із яких є відмазка, мовляв, це все НАТО винне, що Росія напала на Україну ("Maybe it was «Nato barking at Russia’s gate» that compelled Putin to unleash the invasion of Ukraine. «I have no way of telling whether his rage has been provoked»” Bergoglio wonders, «but I suspect it was maybe facilitated by the West’s attitude». "). Особливо лицемірно виглядає цей месидж тому, що Росія анексувала Крим іще тоді, коли в українській Конституції було записане положення про нейтралітет України, а курс на НАТО з'явився допіру після російської агресії 2014 р. як відповідь на неї. Тому тут Франциск плутає причину з наслідком. Про ретрансляцію на Хресній дорозі у Ватикані у Страсну П’ятницю російського наративу, за яким Росія є жертвою, тут лише згадаю, бо про це вже багато говорилося. На щастя, блаженнійший Святослав адекватно зреагував на це, чим трохи врятував імідж УГКЦ.
Не менш суперечливо виглядає заява папи Франциска, що він скасував намічену на 14 червня цього року зустріч із патріархом Кірілом, «щоб не посилати хибних сигналів» («I had a meeting with him, scheduled for June 14, in Jerusalem. It would have been our second face-to-face, nothing to do with the war. But we called it off, we agreed that it could send the wrong message»). І при цьому Франциск усіма силами намагається організувати свою поїздку до Москви, щоби зустрітися з Путіним. Тобто це на його думку хибним сигналом не буде? Якщо ви бачите тут логіку, напишіть у коментарях, бо я тут ані логіки, ані послідовности не бачу взагалі.
Однак моє найбільше занепокоєння викликають твердження папи, які свідчать, що він усе глибше занурюється в теорії змови та їх ретранслює. Першим дзвіночком стало висловлювання, що війна використовується для випробовування нових видів озброєння («What seems indisputable is that in that country both sides are trying out new weapons. The Russians have just found out that tanks are useless and they might be developing new weapons. Wars are fought for this reason too: to test your arsenals»). Як мінімум, тут папа знову плутає причину з наслідком: війни можуть для цього використовуватися, але вони через це не починаються. А папське висловлювання (особливо останнє речення) дає підстави тлумачити це саме в такому ключі.
Про те, що папа став прихильником теорій змови, найбільше свідчить його висловлювання, що «війна в Україні була спричинена іншими учасниками» («In Ukraine, the conflict was triggered by other actors.»). Тобто за всім цим стоїть світовий уряд, жидо-масони чи ще якісь приховані сили, що спровокували бідну Росію напасти на бідну Україну, тому ці обидві країни – жертви, а винні в усьому таємничі «other actors». Кива і Толя Шарій аплодують стоячи!
Як бачимо, папську свідомість поглинули сутінки теорій змови і побудовані з їх залученням кремлівські наративи. І мене зовсім не цікавить, хто нашептав їх папі на вушко. Мене турбує лише те, що папа вже не в стані критично мислити (щоб відсіювати такі вкиди) і послідовно діяти. Тому проблема з коліном, через яку він не зміг встати, щоб привітати журналіста, це його найменша проблема. Здається, пора приклад папи Венедикта кодифікувати та перетворити на правило. Точніше, пора правило, яке стосується священників і єпископів, послідовно застосовувати і до пап: стукнуло 75 – пора на пенсію. Бо вельми сумнівно, що керувати парафією чи єпархією в такому віці стає надто важко, а керувати цілою Церквою, яка налічує понад мільярд вірних на всіх континентах – без проблем!
P. S. Щоб у нікого не виникло сумнівів у тому, що цитати я навів відповідно до контексту, ось посилання на джерело англійською мовою.
Ілюстрація marinoss_art