По Дню Незалежности

1. Парад - обов'язковий, так. Конче. Нема армії без парадів, а для армії, котра воює, він важливий подвійно, морально й символічно. (Варт нагадати, що військові паради на День незалежности в нас перестав проводити Янукович - у 2010-2013 рр. їх не було, і якщо комусь сильно пече продовжити справу роззброєння й здачі України Кремлю, то маршрут відомий - чемодан, вокзал, Ростов).

2. Всенародна хвилина мовчання й молебень за полеглих - так само обов'язкові. День Незалежности, що відзначається ПІД ЧАС ВІЙНИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, має стати - Днем Національної Єдности: не лубково-совкової ("народ-і-партія-єдіни"), а дійсно екзистенційної, шевченківської - "і мертвих, і живих, і ненарожденних". Тільки тоді це буде - День Сили. Тож, будь ласка, - без поплавщини, без кічу і, головне, - без фальшу (!).

3. І ще: дуже хочеться, щоб цього дня країна вклонилася всім матерям, які віддали на олтар нашої незалежности найдорожче, що мали, - своїх дітей. Це важливо з багатьох причин. Важливо і як чіткий (давно потрібний!) меседж від влади, ЗА ЩО МИ ВОЮЄМ - за незалежність, так (то з меркелями-штайнмайєрами можна дипжуйку жувати, а своїй країні пора озвучувати найбільш "структуротворчі" речі чесно і вголос!), і, може, ще важливіше - як символічне всім нам, від наших матерів, благословення - на перемогу (це теж екзистенційна штука, і теж вимагає - щирости й такту).

Одне слово, це великий день, і великий шанс для країни згуртуватися й зміцніти. І дуже хочеться сподіватись, що організатори його не змарнують.