Про поганого жида і доброго єврея. Чи навпаки

Юдей був добрим тоді, коли давав у борг на людських умовах. І коли був нейтральним у боротьбі українців з поляками за Львів. І коли йшов служити до УСС. І коли лікував поранених бандерівців. І коли, на відміну від рускіх і ляхів, розмовляв з русинами мовою русинів, а з українцями - по-українськи. І коли співтворив та пропагував українську культуру. І навіть потім, коли в сталінсько-брежнєвські лихоліття подавав голос серед загального «безмолствія» за право людини і народів. Правда, тоді його звали «жидом». Тож нині є люди, котрі не люблять слова «єврей», але шанують євреїв.

Однак юдей був і поганим. Коли відкривав шинки по селах і брав в оренду церкви. Коли одягав комісарську шкірянку і чіпляв наган на ремінь. Коли «пив кров християнських немовлят і задумував жидо-масонський переділ світу». Та й нині - коли він став космополітом і олігархом, і дозволяє собі жити краще, ніж представники «титульної нації». А до того ж ще й часом профанує і спотворює українську культуру. Тепер його звуть не інакше, як «єврей». Тому зараз є люди, котрі не люблять, ба - «ненавидять» слова «жид», але й жидів не люблять.

Крім цього всього, жид є поганим, бо розіп'яв нашого бога Ісуса Христа. А єврей є добрим, бо він став нашим Богом. Єврей є ще добрим і тому, що домішка його крові зробила з руської людини українця. А жид є поганим, бо, приховуючи свої стародавні таємниці у священних книгах, прирік хохла залишатися хохлом. 

Але безсумнівним є одно: єврея треба любити за те, що він є представником народу старого, легендарного, біблійного! А жида мус ненавидіти за те, що українці - не є навіть «історичним народом».