П’ятирічний хлопчик з Самбора переміг лейкемію

Хлопчик боровся з раком два роки – тепер вчиться дефілювати і прийомів кунг-фу. Потрібно тільки слухати лікарів і дуже сильно вірити. Цього вчить п’ятирічний Августин з Самбора. Вже рік, як його недуга склала зброю. Але це після двох років наполегливої хіміотерапії і молитви. Тепер попереду – дорога до мрії.

«В лікарні було страшно. Найбільше боявся своєї хвороби, але її переміг», – поділився емоціями п’ятирічний малюк Августин Лучкевич.

Зараз Августин радіє життю. Останніх два тижні щодня приїжджає з рідного Самбора до Львова повеселитися, вчиться дефілювати, бо мріє бути моделлю. Якби не хвороба сина, каже мама, сиділи б вони в своєму місті і не бачили б світу. А рак крові проявився раптово, коли хлопчику було два. Він підхопив бронхіт, обличчя зблідло. Здали аналізи – і жахнулися.

«То сльози.. Сльози в тата, в мами, в дитини, бо синочок кричить: "Їдемо додому!" А далі наш лікар дуже добре нам пояснив, що від нашого настрою, самоконтролю буде залежати, як почуватиметься дитинка. І на другий день ми вже всі посміхалися, розуміючи, що ті емоції йому додадуть сили, віри. А ввечері молилися до Бога, бо тільки він міг спасти в цій ситуації», – розповіла мама Августина Анна Лучкевич.

На рік лягли в гематологічне відділення так званої «Чорнобильської лікарні» Львова. Приймали хіміотерапію.

«Там укольчики мені робили. І таблеточки давали, напевно. Вже навіть забув», – додав Августин.

Хімія допомогла. Хоча лікування продовжили і вдома. Однак сім’я знайшла ще й інші плюси, здобуті у лікарні.

«Крапельниці були цілодобові. То дитинка не могла піти ні побавитися. Ми почали читати книжки. На день дві-три книжки могли прочитати. Августин під книжки засинав, прокидався. А потім «Абетка», «Букварик». Під час лікування син вивчив всі букви. Ми виписалися з лікарні в 3,5 рочки – то він вже починав читати сам», – розказала мама.

Ще в час хімії Августин став займатися кунг-фу, навіть з’їздив на море. А тепер сім’я вчить всіх, хто в такій же ж ситуації, просто вірити в чудо.

«Хвороба – це частина життя. Вона вчить чогось. Відповідно, треба в неї повчитися. Зрозуміти, що сім’я сильна, що вона може пройти випробування, що біля мене багато добрих друзів, людей, які можуть підтримати і допомогти. Насправді рак – не вирок, це виліковне захворювання», – підсумувала психолог Благодійного Фонду «Запорука» Мар'яна Нич.