Випускник Львівського університету, що запровадив термін «геноцид»

24 червня народився Рафаель Лемкін – юрист, який увів у міжнародне право поняття геноциду і став одним із творців Конвенції ООН про запобігання цьому злочину. Він досліджував масові вбивства вірмен, євреїв та українців, брав участь у підготовці матеріалів для Нюрнберзького процесу, а диплом правника здобув у Львові. Втім, шлях до університетської освіти був непростим: молодого Лемкіна виключили з Ягеллонського університету через фальшиві документи про військову службу. Розповідаємо найцікавіші факти про людину, яка змінила міжнародне право.

Виріс у прикордонні серед представників багатьох націй

Щодо громадянства та національної приналежності Лемкіна все дуже заплутано. Він народився в селі Гродненської губернії, що нині у межах Білорусі, а тоді належало до Російської імперії, згодом – до Польщі. Його сімʼя була єврейською, проте вдома говорили також російською та польською. Навчався Рафаель у Кракові, Львові та Гайдельберзі (Німеччина), працював у Бережанах і Варшаві, згодом емігрував до США.

Щодо дати його народження є певні неточності: у різних документах фігурують 1895 і 1900 роки. Про це – детальніше згодом.

Як розповіли на сторінці українського Товариства Рафаеля Лемкіна, перші десять років життя він провів на родинній фермі Озерисько біля міста Волковиськ у межах тодішньої Російської імперії. Згодом, у 1921–1939 роках, ця територія належала Польщі, а нині є частиною Білорусі.

«Рафаель був середнім із трьох братів, між Еліашем і Самуелем. Ферма належала спільно родинам його батька та дядька, тож двоюрідних братів і сестер завжди вистачало. Діти блукали разом однією щасливою зграйкою: вислизали від дорослих і досліджували кожен куточок господарства, поки вісім батьківських очей намагалися за ними простежити», – розповідають на сторінці Товариства.

Рафал Лемкін навчався у Кракові та Львові (фото 1934 р. з сайту «Голос права»)

Рафаель змалку цікавився поезією, музикою й літературою. Виростаючи у прикордонні, хлопець природно цікавився іншими культурами – там жили поляки, євреї, білоруси й росіяни.

«Справа всього життя Лемкіна виросла з місця, з дитинства, з відчуття, що знищити народ означає більше, ніж убити людей. Це означає стерти все, звідки вони прийшли», – наголошують у Товаристві Рафаеля Лемкіна.

Підробив документи і вилетів з університету

У 1919 році Лемкін закінчив школу у Білостоці і вступив на юридичний факультет Ягеллонського університету в Кракові. Однак під час навчання адміністрація вишу встановила, що подана ним довідка про виконання військового обовʼязку була фальшивою. У роки міжвоєння студенти-чоловіки повинні були підтверджувати проходження служби або законне звільнення від неї, тому такий документ був необхідний для продовження навчання.

Польський дослідник Пшемислав Жуковський у статті «Деякі нові факти про шкільні та університетські роки Рафала Лемкіна» на сайті «Голос права» припускає, що Лемкін підробив документи, щоб уникнути призову до війська. На користь цієї версії свідчить і плутанина з роком народження: у документах 1919–1922 років він вказував 1895-й замість імовірного 1900-го, що дозволяло не потрапляти до призовної категорії.

Після викриття підробки Лемкіна формально виключили з Ягеллонського університету, але зарахували два вже пройдені семестри без дисциплінарної позначки у документах. Завдяки цьому він зміг продовжити навчання у Львівському університеті та згодом здобути ступінь доктора права. У Львові Лемкін жив на вул. Замарстинівській.

Будинок на вул. Замарстинівськіій, 21 у Львові, де проживав Лемкін (фото ZAXID.NET)

Поняття «геноциду» та Нюрнберзький процес

Під час навчання на Лемкіна велике враження справила подія, що трапилася 1921 року: у Берліні вірменський студент Согомон Тейлірян убив колишнього османського міністра Талаата-пашу, який був причетний до організації геноциду вірмен. Тоді суд виправдав Тейліряна, проте це спонукало Лемкіна замислитися, чому міжнародне право не передбачає покарання для організаторів масових злочинів.

«Чому вбивство мільйона людей вважається менш тяжким злочином, ніж вбивство однієї особи?», – цитує роздуми Рафаеля Лемкіна про масові вбивства Товариство, назване на його честь.

Відтак вже у 1930-х роках на міжнародних конференціях Лемкін висував ідеї ввести до міжнародного права поняття «варварство» – як навмисне знищення народів, і «вандалізм» – нищення культурної спадщини. Тоді його пропозиції не мали широкої підтримки, проте стали підґрунтям для майбутньої концепції геноциду.

Коли розпочалася Друга світова війна у 1939 році, Лемкін доєднався до польського війська, брав участь в обороні Варшави, проте зазнав поранення. Рятуючись від Голокосту, він втік до Швеції, а згодом до США. 49 його родичів вбили німецькі солдати.

У США Лемкін викладав в університетах. 1944 року він видав свою працю «Axis Rule in Occupied Europe» («Правління країн Осі в окупованій Європі»), де вперше вжив і чітко визначив термін «геноцид» та проаналізував політику нацистської окупації.

Рафаель Лемкін стверджував, що актам фізичного або біологічного винищення зазвичай передує знищення культури – напади на символи, традиції чи релігійне життя спільноти. Він наголошував, що запобігти цьому можна лише тоді, коли світ відразу завадить цим діям.

Лемкін був радником Верховного суду США на Нюрнберзькому процесі. Його робота стала основою для обвинувачень нацистів, а також послужила фундаментом Конвенції ООН від 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього».

Посвідчення радника, видане Рафаелю Лемкіну

Лемкін і Україна

Рафаель Лемкін одним із перших юристів міжнародного права окреслив злочини сталінського режиму проти українців як геноцид. У 20-у річницю Голодомору в Україні, в 1953 році, він звернувся до тритисячної аудиторії в Мангеттен-центрі в Нью-Йорку і розповів про радянські злочини проти українців. Його статтю «Радянський геноцид в Україні» в Росії внесли у список екстремістських матеріалів.

В українському геноциді Лемкін вбачав чотири складові:

• нищення української інтелігенції;

• ліквідація Церкви (Української Автокефальної Православної та Української греко-католицької);

• Голодомор українського селянства, яке берегло українську культуру, мову, традиції;

• заселення України представниками інших етносів для зміни складу населення.

Лемкін розповідав про злочини тоталітаризму (фото УІНП)

У 2024 році в Україні створили громадську спілку «Товариство Рафаеля Лемкіна», яка об’єднує юристів, дослідників, діячів культури та правозахисників для превенції та покарання злочину геноциду.

***

Рафаеля Лемкіна двічі номінували на Нобелівську премію миру. Попри те, що він був відомим у світі, Лемкін помер у 1959 році у скрутних матеріальних умовах.