Різдвяні історії

Ярослав Грицак, 17 січня 201417714

Хотів прореагувати на останні рішення Верховної Ради. Написав короткий текст, а потім забракував його. Бо нічого краще не передає зараз мій спосіб думання, аніж короткий вірш Йосипа Бродського, написаного на латинське Різдво. Звідси і його назва: «24 декабря 1971 г.».

Щоб краще зрозуміти, про що йдеться, хочу передрукувати тут свій старий допис з журналу «Країна» з цим віршем. Усі історії, які я тут цитую, невигадані.

А ось і сам текст:

 

Кілька тижнів тільки те й роблю, що для своєї нової книжки читаю спогади. Переважно жінок, українських і російських, про 1920-1940 роки. А також дівчинки-єврейки, яка пережила Голокост у Львові, польського в'язня радянських таборів і навіть китайців про великий китайський голод 1959-1962 років.
Це читання нелегке. Час від часу, коли доходжу до чергового опису насильства й жорстокості, мушу перериватися, щоб справитися з почуттями. Але читати не перестаю. У цих спогадах є щось від високої літератури - від Шекспірових п'єс чи повістей Достоєвського та Камю: та сама оповідь про людську природу, про глибину падіння та висоти духу.
Щодо першого, глибини падіння, то найкраще її підсумував в'язень ҐУЛАҐу: "немає такої речі, якої людина не зробила б із голоду і болю" й "мало таких, у кого витривалість тіла дорівнювала б силі віри". Ламають усіх: старих більшовиків, польських офіцерів, німецьких комуністів, просто в'язнів. А особливо - молодих дівчат, яких спеціально "сучать", пускають по руках - хоча, зрозуміло, не про руки йдеться - табірного начальства і зеків.
Високих моментів натомість особливо багато, коли заходить мова про Різдво. Навіть "трупарня" - місце, куди в таборі відсилали на повільну смерть "доходяг"- у Святвечір набувала святкового вигляду і в'язні вітали один одного з червоними від сліз очима: "Усього найкращого - наступного року на свободі". Під "свободою" тут розуміється не воля, а смерть: в уяві приречених остання розросталася до розмірів єдиного найвищого блага, коли всі інші давно вже розчарували.
На справжній же свободі - хоча "справжня свобода" у сталінській країні була оксимороном - Різдво звільняло бодай на декілька годин від страху. Одного з повоєнних Щедрих вечорів студентська молодь із сіл вертається приміським поїздом до Львова - бо за неприсутність на лекціях під час релігійних свят виганяють з навчання. У вагонах немає світла, і хтось, користаючи з темряви, затягає "Нова радість стала…" По першій колядці дехто несміливо починає другу "Чи чули ви, люди"… До нього долучаються інші: "Закували у кайдани нашу неньку Україну". Із середини вагона лунає чоловічий голос: "Молчать!" Біля лавок хтось нервово креше сірника, але хлопці позаду задмухують його. На першій зупинці чоловік вибіг із вагона й повернувся з ліхтарем та енкевидистом: "Кто начал?" Хлопці знизують плечима: "Не знаємо… Темно було, а людей, бачите самі, багато".
Різдво будить співчуття й солідарність. Ось спогади львівського професора-латиніста РишардаҐансинця. Він був польським націоналістом і не любив ані євреїв, ані українців. На католицьке Різдво 1944-го Ґансинець заходить до Львівського університету, що був уже не польським, а радянським, студенти - переважно місцеві українці. Ті вітають його встаючи, а відтак співають по черзі три колядки - латиною, польською й українською. Збігаються студенти зі Сходу, зазирають у двері й намагаються зрозуміти, що робиться: серед молодих людей, вихованих у СРСР, багато вже не знали не те що колядок, а навіть християнських історій, покладених в основу Різдва. Потім декан розповідає по секрету, що студенти таємно збиралися після пар на репетиції. Але ніхто не доніс ані в партком, ані в "особливий відділ".

Різдво братає навіть тих, хто в інші дні воліють дивитися одне на одного лише через приціл рушниці чи автомата. На Святий вечір в одній із хат випадково зустрілися лоб до лоба бандерівці й червоноармійці. Перші сиділи за столом, коли зайшли другі. Замість стріляти, одні запрошують інших до столу. По вечері радянський офіцер хоче віддячитися за гостинність і пропонує повстанцям свого пістолета. Ті відмовляються: не годиться воякові без зброї.
Як мораль до цих історій хочу процитувати фрагмент з вірша-спогаду Йосипа Бродського "24 декабря 1971 г.". Одна строфа звучить як пересторога для теперішньої української влади, що, як і колись сталінська чи брежнєвська, теж вважає, що прийшла "всерйоз і надовго":

Знал бы Ирод, что чем он сильней,
тем верней, неизбежнее чудо.
Постоянство такого родства -
основной механизм Рождества.
 

Джерело: журнал Країна №54 (14.01.2011)

 

P.S. А як бонус прошу дивитися.

І що: Янукович може це все знищити? Не смішіть мене…

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 4

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Гість 19 січня 2014, 22:20

    Чи професор думає українською, чи польською? Бо той, кого польською називають "націоналістом", українською означає "шовініст". Не все, що однаково звучить означає те ж саме. З польської "drzewa owocowe" за вашою логікою потрібно перекласти як "овочеві дерева". Українською ж перекладаються не за співзвучністю, а за змістом - як "фруктові дерева".
    Шановний професоре, сподіваюся, що надалі ви спробуєте уникати такої примітивної підміни понять.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Trokhymchuk Andrij 17 січня 2014, 15:57

    Різдвяні історії, які надихають ...

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • login 17 січня 2014, 15:06

    Знал бы Ирод, что чем он сильней,
    тем верней, неизбежнее чудо.

    оно конечно. но кому-то приходилось брать на себя миссию крестоносцев и инквизиции.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук