Війна спонукала велику кількість українців покинути свої домівки і спробувати жити за кордоном. Ще станом на червень цього року до Європи приїхало майже 5 мільйонів українських громадян. Однак це число є достатньо мінливим: хтось вирішує все ж повернутися додому, а до когось навпаки війна підбирається ще ближче.
В ООН кажуть: є чимало українців, які все ж повернувся додому, але виявили, що їхні будинки дуже пошкоджені і важко знайти роботу. Тож у них не було іншого вибору, крім як знову поїхати.
Хто від нас поїхав?
Є українці, які змушені за кордоном облаштовувати своє «тривале» життя: шукати садки для молодших дітей, відправляти до шкіл старших і шукати роботу. За час повномасштабного вторгнення 400 000 українських евакуйованих знайшли роботу в Європі. Зокрема, понад 200 000 у Польщі, майже 100 000 у Чехії та близько 20 000 в Італії. Ці люди раніше працювали в Україні, займалися різними сферами, відповідали за різні аспекти життєдіяльності країни. Однак за кордоном все могло перекрутитися з ніг на голову: хтось мусив починати шлях спочатку, комусь пощастило знайти роботу у своїй сфері або ж навіть релокувати бізнес.
«Насправді досить великий відсоток виїхав з ІТ-сфери, ще до війни. Бо ця сфера готувалася ще заздалегідь, і досить багато виїхало, власне, девелоперів. Не можу сказати, що цей відсоток є дуже кардинальний, але він достатній», - розповідає засновниця рекрутингової компанії HR studio та ІТ-компанії UnameIT Софія Папірник.
Виконавчий директор Львівського ІТ-кластеру Степан Веселовський каже, що понад 50 тисяч представників ІТ-галузі покинуло Україну. А згідно з дослідженням IT Research Resilience, більш рішуче щодо виїзду за кордон налаштовані досвідчені працівники, що мають пару або сім’ю. Найпоширенішими факторами, які провокують міграцію, є втрата житла або роботи.
З меншою кількістю педагогів, інженерів та виробників
Експертка у сфері рекрутингу Софія Папірник пояснює, що Україну покинуло чимало спеціалістів і з інших сфер.
«Зараз є також дуже велика проблема в освітніх закладах. Тому що дуже багато вчителів молодших класів виїхали. По школах з цим реально проблема. Можу стверджувати, що проблеми є й у медицині, бо виїхали такі працівники. Що є сталим ще до війни і, в принципі, війна це загострила: це є сфера інженерії», – розповідає Софія Папірник.
Гостру потребу незабаром відчуватимуть й українські виробництва - з різних сфер. Наприклад, будівельники, зварювальники чи навіть швеї. Ці працівники виробництв виїжджали ще до війни, але була й хвилі вже під час війни.
«Цікавий факт, наприклад, якщо дивитися на загальний відсоток, хто, куди й скільки виїхав, якщо говоримо про сферу виробництва загалом, частково на заході України компенсувалося тим, що люди, які приїхали зі сходу й центру, закрили потребу. Коли буде перемога, міста будуть, наприклад, відновлюватися, ця потреба постане гостро на центральних та східних частинах країни», – додає Софія.
Чи потребує Європа наших працівників?
Так, і ця тенденція була помітною ще до війни. І війна цю нестачу загострила. Наприклад, понад 40% польських будівельних компаній скаржаться на нестачу працівників, які зазвичай приїздили з України. Проблеми у цій сфері все ж залишаються: більшості чоловіків зараз заборонений виїзд за кордон.
У той же час Латвія, наприклад, спрощує умови праці для українських лікарів, а в Чехії, завдяки великій кількості наших працівників, знизився рівень безробіття. Там працевлаштувалися вже понад 97 тисяч українців в евакуації.
Як нам повертати людей?
Якщо коротко: завершенням війни, хорошими зарплатами і… маркетингом.
Софія Папірник пояснює, що треба, аби повернулися працівники зі сфери виробництва: «Тут насправді на рівні держави має бути загальна політика, яка робить виробництво популярним, оновлює технікуми, створює хаби для того, щоб навчати нових працівників. Або ж змінювати думки працівників про сферу виробництва. Бо є дуже багато стереотипів стосовно такої праці, і тому люди туди не йдуть. Самі підприємці повинні себе стимулювати до росту умов праці, і це все має бути на рівні маркетингу. Ми однозначно можемо говорити, що ІТ-сфера вкладає у свій бренд роботодавця багато. Але я не можу сказати, що так само вкладають і в бренд виробництва в Україні».
Ми використовуємо