Футбольний кумир, ловелас, чемпіон світу і парагвайської тюрми

21 березня своє 46-річчя відзначає відомий бразильський футболіст Роналдінью. ZAXID.NET пропонує згадати декілька цікавих фактів із життя унікального гравця, який досі залишається єдиним, кому вдалося виграти чемпіонат світу, Кубок Америки, Кубок конфедерацій, Лігу чемпіонів, Кубок Лібертадорес та «Золотий мʼяч».

Перші кроки

Роналдо де Асіс Морейра або ж просто Роналдінью народився 21 березня 1980 року в місті Порту-Алегрі (столиці штату Ріу-Гранді-ду-Сул) і став третьою дитиною в сім’ї після брата Роберто де Ассіса і сестри Дейзі. Мама – Дона Мігуеліна – працювала продавчинею і навчалася на медсестру, а батько – Жуан да Сілва Морейра – був робітником на корабельні та охоронцем стоянки футбольного клубу «Греміо». Саме тато, який раніше виступав за місцеву аматорську команду «Крузейро», став першим тренером Роналдінью, навчаючи його грі у футбол. Коли майбутній зірці світового футболу було 8 років, його батько помер від серцевого нападу під час плавання в сімейному басейні.

У 1987 році Роналдінью пішов у футбольну школу «Ланжендонк» услід за старшим братом Роберто де Ассісом, який подавав великі надії як нападник та брав участь у юніорському чемпіонаті світу 1987 року. Саме там бразилець отримав своє прізвисько, що означає «маленький Роналдо», оскільки був наймолодшим серед гравців.

Коли Роберто підписав контракт із «Греміо», клуб подарував його сімʼї віллу у престижному районі, щоб мотивувати гравця не покидати команду. На жаль, травма коліна поклала край карʼєрі спортсмена.

Роналдінью (праворуч) з братом

У 1991 році Роналдінью став грати за команду «Белу-Орізонті». Паралельно він займався футзалом та пляжним футболом, що допомагало йому розвивати техніку і покращувати контроль м’яча. А вже у віці 13 років про бразильця вперше написали у місцевій пресі після того, коли він забив усі 23 голи в одному з матчів проти місцевої команди (гра завершилася з рахунком 23:0 на користь «Белу-Орізонті»).

«Греміо»

У 15-річному віці Роналдінью дебютував за молодіжну команду «Греміо», а в лютому 1997-го підписав перший професійний контракт. Свій перший матч у чемпіонаті Бразилії він зіграв проти «Інтерансьйоналя» (0:1) у липні 1998-го, а за рік виграв свій перший трофей – чемпіонат штату Ріу-Гранді-ду-Сул, у розіграші якого забив 15 голів у 14 іграх.

На той момент Роналдінью вже вважався висхідною зіркою бразильського футболу, тож не дивно, що поповзли трансферні чутки. У 2001 році його хотів підписати лондонський «Арсенал», але угода зірвалась через недостатню кількість матчів за збірну Бразилії: як наслідок, футболіст не зміг отримати дозвіл на роботу в Англії. Також не відбулась його оренда в «Сент-Міррен» (шотландці готові були викласти 6 млн фунтів) через причетність Роналдінью до скандалу з підробленим паспортом.

Скандальний перехід в ПСЖ

22 грудня 2000 року Роналдінью таємно підписав попередній контракт з «Парі Сен-Жермен». Згідно з «законом Пеле», спортсмена відпускали в іншу команду за умови отримання компенсації, яка у 200 разів перевищує його зарплату. Знаючи про інтерес з боку французів, президент «Греміо» зробив ПСЖ пропозицію – 6,4 млн євро, контракт на 2 роки із заробітною платою для гравця 150 тисяч євро у перший сезон та 213 тисяч у другий. Французи не пристали на умови «мушкетерів» і оголосили про трансфер бразильця.

Зрештою, ПСЖ таки виплатив «Греміо» 5,1 млн євро, але вболівальники розпочали кампанію проти футболіста, зробивши його останні дні у Бразилії нестерпними: на руках вони носили спеціальні чорні повʼязки, брат Роналдінью і за сумісництвом його агент Роберто Асіс був оголошений зрадником, а всі дії зіркового гравця завжди супроводжувалися свистом.

Роналдінью в складі ПСЖ

15 лютого 2001 року Роналдінью підписав з ПСЖ пʼятирічний контракт і отримав футболку з номером 21. Бразилець не завжди потрапляв в основу, а в чемпіонаті Франції дебютував лише у серпні у матчі проти «Осера» (1:0). Свій перший гол він забив у ворота «Ліона» (2:2) 13 жовтня, реалізувавши пенальті, а перший дубль оформив 16 березня 2002 року у ворота «Труа» (3:1). У складі ПСЖ Роналдінью зумів завоювати Кубок Інтертото.

Наступного сезону він змінив свій ігровий номер на цифру 10 і став частіше виходити у старті. За підсумками чемпіонату ПСЖ фінішував 11-м, і Рональдінью заявив, що хоче піти, оскільки клуб не пробився до єврокубків.

«Барселона» і визнання від запеклого конкурента

19 липня 2003 року після важких переговорів «Барселона» оголосила про підписання Роналдінью. Бразилець обійшовся «блаугранас» у 32,25 млн євро і став заміною Девіду Бекхему, якого дуже хотіли каталонці і який в останній момент перейшов до табору головного конкурента – мадридського «Реала».

За нову команду Роналдінью дебютував у товариській грі проти «Мілана» (2:2), забивши гол, а його перший офіційний матч в Іспанії був проти «Атлетіка» (1:0). Сезон бразильцю змазала травма, однак він встиг забити 22 м’ячі у 45 поєдинках і був визнаний найкращим іноземним гравцем Ла Ліги.

20 грудня 2004 року він отримав титул найкращого футболіста світу за версією ФІФА, однак в опитуванні на «Золотий мʼяч» став лише третім (133 голоси), пропустивши вперед португальця Деку (139) і українця Андрія Шевченка (175).

У сезоні 2004/05 Роналдінью став чемпіоном Іспанії, здобув другий поспіль титул найкращого футболіста і нарешті отримав «Золотий м’яч», випередивши на 77 голосів Френка Лемпарда. Також він продовжив контракт з «Барселоною» до 2010 року, а його клаусула становила 85 мільйонів.

19 листопада 2005 року сталась ще одна знаменна подія: забивши два мʼячі в Ель-Класіко у ворота мадридського «Реала», Роналдінью став другим гравцем «синьо-гранатових» після Дієго Марадони (у 1983 році), якому аплодували стоячи вболівальники «вершкових» на «Сантьяго Бернабеу».

У цьому сезоні каталонці знову стали чемпіонами Іспанії і нарешті тріумфували у Лізі чемпіонів вперше за 14 років, здолавши у фіналі «Арсенал» (2:1). Роналдінью був визнаний найкращим гравцем ЛЧ (7 голів і 4 асисти) та найкращим іноземним футболістом Ла Ліги (26 мʼячів).

На старті нового сезону Роналдінью все частіше почали критикувати, в тому числі і головний тренер «Барси» Франк Райкард. Попри це він посів 4 місце у голосуванні за «Золотий м’яч» і став третім в опитуванні на найкращого гравця світу. «Челсі» запропонував за трансфер Роналдінью 70 млн євро, проте каталонці відмовились (на піку – у вересні 2007-го Transfermarkt оцінював нападника у 80 мільйонів).

Під час підготовки до сезону 2007/08 бразилець травмував литковий м’яз, що позначилось на його грі. Вболівальники почали освистувати гравця, а Райкард навіть виводив Роналдінью з основного складу. Зрештою президент Барселони Жоан Лапорта заявив, що форварду потрібен «новий виклик», натякнувши, що готовий продати гравця.

«Мілан»

«Манчестер Сіті» запропонував за Роналдінью 25,5 млн фунтів, але той відмовився переїжджати на Туманний Альбіон. Натомість прийняв пропозицію «Мілана» і за 25 млн євро (21 млн + 4 млн бонусів за потрапляння в Лігу чемпіонів) перебрався в Італію. Річна зарплата бразильця у новому клубі становила 6,5 млн євро. У «Мілані» Роналдінью взяв номер 80, оскільки «десятка» належала нідерландцю Кларенсу Зеєдорфу.

Перший сезон в Італії видався важким – мова, спосіб життя, нові люди. Однак Роналдінью натхненно працював на полі і згодом набрав хорошу форму. У сезоні 2010/11 він допоміг команді здобути золото Серії А і отримав нагороду Golden Foot, що присуджується найкращому гравцеві 29+ років у Європі.

Згодом золотий період у біографії нападника закінчився. Почалися конфлікти із тренерським штабом. Футболіста все частіше звинувачували у порушенні режиму та зустрічали у нічних закладах. Штрафи, скандали – все це не могло не позначитися на якості гри.

Повернення на батьківщину

10 січня 2011 року Роналдінью перейшов у «Фламенго», підписавши контракт на 4 сезони. Надовго, однак, форвард там не затримався: вигравши чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро (2011), Кубок Гуанабари (2011) та Кубок Ріо (2011), він 4 червня 2012 року підписав контракт з «Атлетіко Мінейро» терміном на 6 місяців. Ставши чемпіоном штату Мінас-Жерайс (2013) та завоювавши Кубок Лібертадорес (2013) він продовжив співпрацю з командою, став володарем Рекопи Південної Америки (2014) і 28 липня 2014 року розірвав контракт з командою.

Роналдінью під час виступів за «Атлетіко Мінейро»

Вже у вересні Роналдінью уклав однорічну угоду з мексиканським клубом «Керетаро», з яким у 2015-му завоював Кубок Мексики. Далі був перехід у «Флуміненсе» і розрив контракту після 7 матчів.

Футзал в Індії і завершення кар’єри

У липні 2016 року Роналдінью приєднався до зіркової компанії (Раян Гіггз, Пол Скоулз, Мічел Сальгадо та Ернан Креспо) в індійській футзальній команді Goa 5. Після двох ігор він залишив Індію, щоб стати послом Літніх Паралімпійських ігор 2016 року у Ріо-де-Жанейро. Восени 2017 року Роналдінью два місяці виступав за Delhi Dragons в індійській футзальній Премʼєр-лізі (16 голів у 8 матчах).

16 січня 2018 року Роналдінью офіційно завершив карʼєру футболіста.

Збірна Бразилії

Свої міжнародні виступи Роналдінью розпочав у збірній U-17, з якою виграв чемпіонат світу 1997 року в Єгипті (забив 2 голи і отримав «Бронзовий мʼяч» – нагороду третьому найкращому гравцю турніру). У 1999-му у складі молодіжної збірної дійшов до чвертьфіналу чемпіонату світу.

У національній команді дебютував у червні 1999 року в товариській грі проти Латвії (3:0), а перший гол забив у ворота Венесуели. Загалом за «селесао» він провів 97 матчів, в яких забив 33 голи. В його доробку перемога на Кубку Америки-1999, золото ЧС-2002 та тріумф на Кубку конфедерацій-2005.

Особисте життя

Офіційно футболіст не одружений, але має сина. 25 лютого 2005 року танцівниця Жанайна Наттіенелла Віана Мендес народила хлопчика, якого назвали Жоао Мендешем на честь діда.

Хлопець з дитинства захоплювався футболом і пішов стопами батька, перебуваючи у системі «Крузейро», «Барселони» та «Бернлі». У вересні 2025-го він підписав контракт з англійським «Галл Сіті».

Рональдінью з сином

Також в особистому житті Роналдінью були помічені французька модель Александра Парессан і румунка Ліліана Чеверешан. Однак до чогось серйозного справа не дійшла. В Італії у футболіста виник роман з актрисою та телеведучою Сарою Томмазі. Вона згодом була згадана у книзі «Берлусконі» від Алана Фрідмана як одна з учасниць оргій, організованих босом «Мілана».

А найскандальнішими стали відносини одночасно з двома дівчатами: Прісціллою Коельйо і Беатріс Соузою. Вони почали жити із футболістом у середині 2010-х років. Сам Роналдіньо заявляв, що готовий одружитися з обома, проте це суперечило бразильським законам.

Роналдінью з Прісціллою Коельйо і Беатріс Соузою

До слова, окрім брата-агента, Роналдінью допомагає і сестра Дейзі, яка координує звʼязки зі ЗМІ.

У грудні 2020 року їхня мама була госпіталізована через ускладнення, викликані коронавірусом, і через декілька місяців померла, так і не переборовши недугу. Церемонія прощання відбулася в Порту-Алегрі, але Роналдінью на похорон не зʼявився. За словами сестри, він не знайшов у собі моральних сил провести матір в останню путь.

Роналдінью з мамою

Кінокар’єра

У 2001 році Роналдінью знявся в епізоді телесеріалу «Клон», а в 2002-му як камео зʼявився у стрічці «Грай як Зізу».

У 2016-му разом із зірками Голлівуду Жан-Клодом Ван Даммом, Крістофером Ламбертом та боксером Майком Тайсоном брав участь у зйомках фільму «Кікбоксер повертається». Проєкт став сиквелом бойовика «Кікбоксер: Відплата» і зазнав гучного провалу у прокаті – за бюджету 10 млн доларів збори становили лише 101 тисячу.

Рекламні контракти

Роналдінью активно співпрацював зі світовими брендами і став одним із найбільш високооплачуваних футболістів свого часу, заробивши на рекламі понад 19 мільйонів доларів. Левову частку карʼєри бразилець був тісно повʼязаний з компанією Pepsi, знімаючись у рекламних роликах разом з такими легендами футболу, як Девід Бекхем, Тьєррі Анрі та Ліонель Мессі.

У 2011 році він підписав контракт з Coca-Cola, проте вже в липні 2012 року угоду було розірвано після того, як гравця було помічено за вживанням Pepsi на офіційній пресконференції.

Крім реклами напоїв, Роналдінью став помітною фігурою у світі відеоігор. Він зʼявлявся на обкладинках декількох випусків серії FIFA від EA Sports, включаючи FIFA Football 2004, FIFA Street, FIFA 06, FIFA 07, FIFA Street 3, FIFA 08 та FIFA 09, що зробило його популярним серед фанатів футболу у всьому світі.

Ще одним важливим партнерством стала компанія Nike. На початку карʼєри Роналдінью підписав із ними десятирічний контракт та носив бутси Nike Tiempo R10, спеціально розроблені для нього. Ці моделі стали символом стилю та індивідуальності бразильця, а його фірмові фінти та голи у цих бутсах надихали молодих футболістів у всьому світі.

Проблеми з законом

У липні 2019 року 57 обʼєктів власності, що належать Роналдінью, а також його бразильський та іспанський паспорти було конфісковано через несплату податків та штрафів. Згодом суддя зменшив розмір штрафу з 8,5 млн до 6 млн реалів (за незаконне будівництво рибальської платформи на річці Гуаїба), але штраф так і не було сплачено у відведений час, тож дія його паспортів була призупинена.

У березні 2020 року Роналдінью та його брат скористались підробленими паспортами для в’їзду у Парагвай на благодійну акцію і були затримані в аеропорту. Їх навіть посадили до в’язниці, де форвард взяв участь у тюремному турнірі з футзалу, де його команда перемогла. У фіналі вони виграли з рахунком 11:2, а Роналдінью забив 5 голів і віддав 6 асистів. 24 серпня 2020 року їх було звільнено з парагвайської тюрми після того, як їх суддя погодився на угоду про визнання провини у штраф у розмірі 200 тисяч доларів.

Роналдінью після виходу з парагвайської в'язниці

Цікаві факти про Роналдінью

• У гравця є декілька прізвиськ. Найпопулярніші з них – «Король» та «Чарівник».
• 27 серпня 2007 року отримав іспанське громадянство.
• 14 листопада 2015 року на «Олд Траффорд» зіграв у команді Зінедіна Зідана проти команди Девіда Бекхема у благодійному матчі ЮНІСЕФ.
• 29 січня 2016 року взяв участь у товариському матчі під назвою Noche Amarilla, або «Жовта Ніч». У ньому еквадорська «Барселона» з рахунком 4:3 перемогла перуанський «Універсідад Сан-Мартін».

• 12 травня 2016 року зіграв у матчі між колишніми зірками збірної Мексики та «легендами ФІФА». Поєдинок був присвячений 50-річчю легендарного стадіону «Ацтека». Гра завершилася з рахунком 9:8 на користь мексиканців.
• У липні 2016 року взяв участь в індійській футзальній Премʼєр-лізі. У матчі з «Бангалором» забив пʼять мʼячів, отримавши за участь у турнірі близько 500 тисяч доларів.
• Влітку 2016-го спортсмен випустив власний мобільний додаток Emojinho на базі Android та iOS. Програма дозволяла додавати на телефон емодзі та стікери із зображенням футболіста. Програма була платною, однак станом на зараз вона недоступна для завантаження.
• Спортсмен випустив власну лінійку одягу із фірмовим логотипом R10.

• 13 жовтня 2016 року відбувся благодійний матч – «команда Роналдінью» проти «команди Марадони». Команда Ронні перемогла, а всі збори від матчу пішли жертвам землетрусу в Італії. Участь у матчі також взяли Франческо Тотті, Хуан Себастьян Верон, Руї Кошта, Ернан Креспо, Джанлука Дзамбротта, Кафу, Ерік Абідаль, Робер Пірес та багато інших зірок футболу. Керували командами Фабіо Капелло та Айтор Каранка.
• 20 жовтня 2016 року Роналдінью оголосив про відкриття власної академії Ronaldinho Soccer Academy в Азербайджані. Аналогічні академії вже функціонували у Порту-Алегрі, Абу-Дабі та Дубаї.
• 29 березня 2017 року розпочав музичну карʼєру, випустивши альбом Sozinho («Самотній»).
• Декілька разів їздив до Росії на товариські матчі і навіть обіймався з главою Чечні Рамзаном Кадировим.

Роналдінью з Рамзаном Кадировим

• У червні 2018 року Роналдінью оголосив про запуск широкомасштабного криптовалютного проєкту Ronaldinho Soccer Coin, в рамках якого мала бути відкрита футбольна академія, а також збудовано стадіони, оснащені системами віртуальної реальності, однак проблеми з законом не дозволили реалізувати його ідеї.
• 27 січня 2019 року зіграв за збірну Бразилії з пляжного футболу проти японців (11:4) у Ріо-де-Жанейро.
• 26 лютого 2023 року нападник брав участь в іспанській футбольній медіалізі за команду «Порсінос» проти «Піо».
• Восени 2024 року спортсмен став співвласником американського клубу «Грінвілл Тріумф». Команда з Південної Кароліни виступала на той момент у третій за рівнем лізі США, а з часом опустилась ще на ранг нижче.