«Учіть їх жити»: як Андрей Шептицький інвестував в освіту українців

У день усіх святих, 1 листопада, був день памʼяті митрополита Андрея Шептицького. Ця людина у своїй діяльності виходила далеко за межі церковних справ і дбала про всебічний розвиток українців. Значну увагу він приділяв освіті. Митрополит не лише закликав дбати про виховання молоді, а й особисто фінансував школи, підтримував здібних учнів і студентів та сприяв створенню українських навчальних закладів. ZAXID.NET розповідає, що митрополит Шептицький зробив для освіти українців, яку вважав основою розвитку народу.

Роман Шептицький, який згодом прийняв чернече імʼя Андрей, народився у заможній графській родині. Він сам здобув ґрунтовну освіту: навчався у Львівській та Краківській гімназіях, а згодом – в університетах Вроцлава і Кракова. Мав докторські ступені з права та богословʼя.

Переконаний у важливості всебічного розвитку людини, вважав, що виховання має розвивати не лише інтелект, а й волю та характер. Звертаючись до вчителів, митрополит наголошував, що молодь потрібно навчати не тільки теорії, а й практичних навичок, самостійності та відповідальності: «Давайте молодіжи таку просвіту, котра би їх научила не лиш теорії, але також і практики житя. Учіть їх жити». На його думку, освіта мала допомагати молодим людям самостійно будувати своє життя, не покладаючись винятково на державну підтримку.

Олег Огірко в статті «Митрополит Андрей Шептицький – славетний український педагог, опікун і меценат освіти» пише, що Шептицький активно підтримував українське шкільництво на Галичині. Він допомагав товариствам «Просвіта», «Рідна школа», Науковому товариству імені Шевченка, народним школам, гімназіям та читальням. За його кошти у Львові збудували середню школу на вулиці Замкненій (нині школа №34). Митрополит також передав приміщення для жіночої гімназії сестер василіанок і підтримував створення учнівських гуртожитків – бурс, де молодь із незаможних родин могла жити й навчатися.

В 1906 році у Львові при монастирі сестер василіанок митрополит заснував жіночу гімназію. Вбачаючи потребу у підготовці українських вчителів, створив учительську семінарію. А для відпочинку і оздоровлення педагогів і школярів заклав відпочинкові осередки.

Він опікувався доступністю освіти для дітей із малозабезпечених сімей. За власний кошт митрополит щороку утримував 20 хлопців і 20 дівчат, оплачуючи їм навчання. Допомагав також молодим богословам і талановитим художникам здобувати освіту за кордоном – зокрема в Римі, Відні, Інсбруку, Фрібурзі та Кракові. Він ініціював створення художньої школи у Львові, яку очолив Олекса Новаківський.

Важливим напрямом його діяльності стала підтримка вищої освіти. На початку XX століття Шептицький виступав за відкриття українського університету у Львові та підтримував цю ідею на політичному рівні. У сюжеті «Живого телебачення» зазначають, що після того, як створити повноцінний український університет не вдалося, митрополит ініціював заснування вищого богословського навчального закладу.

У 1928 році заснували Львівську греко-католицьку богословську академію, яку очолив Йосиф Сліпий. Шептицький передав їй маєток для потреб закладу. Академія стала важливим осередком вищої освіти для українців не лише Галичини, а й Буковини, Закарпаття та інших країн. У перспективі митрополит хотів розвинути її до Українського католицького університету з факультетами права та медицини. Однак реалізувати ці плани завадила Друга світова війна.

Освітня діяльність Шептицького не обмежувалася навчальними закладами. Він також опікувався дітьми-сиротами, засновував сиротинці та підтримував установи, які забезпечували виховання й освіту дітей, що залишилися без батьків.

Назар Дуда пише у статті «Митрополит Андрей – опікун і вихователь дітей та молоді», що Андрей Шептицький заохочував до освітньої діяльності монаші чини та згромадження, стимулював створення при монастирях осередків освіти. Загалом УГКЦ в ті часи утримувала близько 1600 шкіл.

Митрополит Андрей Шептицький підтримував освіту на різних рівнях – від початкової школи до університетської науки. Його меценатство допомагало українцям здобувати знання, розвивати власні освітні інституції та формувати середовище освіченої й самостійної національної спільноти.