Ще один рік разом

От і ще один рік промайнув для ZAXID.NET і його читацької авдиторії. Як і обіцяли, ми розширили не тільки тематику наших публікацій, але й коло цікавих авторів, за що наша читацька публіка віддячилася багатотисячними переглядами та небайдужими коментарями під статтями.

Дискусії, що часто розгоралися під публікаціями, є для нас і наших авторів справжньою нагородою і свідчать, що редакції вдавалося зачепити за живе, порушити щось дуже актуальне і важливе для суспільства. Як не дивно, але ще одним критерієм оцінки роботи нашого видання може бути й те, що ми не були байдужими й для різноманітних «тролів», «спамерів» та «флудерів». Бо якщо хтось закріплює на стало за виданням цілий штат «диспутантів» і намагається за всіляку ціну вбити дискусію або відволікти увагу від справжнього змісту публікацій, витрачає на це не тільки час, але й фінанси, то, погодьтеся,  це також свого роду оцінка ефективності нашої праці.

Уже традиційно найбільший інтерес у наших читачів викликали тексти на суспільно-політичну тематику, статті на теми актуальної політики пам’яті, історичні публікації. Ми продовжили роботу з деміфологізації нашого історичного минулого, працювали над деконструкцією усталених негативних стереотипів та кліше, пропонували на розгляд публіки оцінки найбільш кваліфікованих експертів. Ми намагалися не публікувати сухих історичних розвідок про минуле, не займалися банальним просвітництвом, оскільки тепер в Інтернеті можна за лічені секунди знайти усю потрібну інформацію. Ми публікували тексти, які безпосередньо пов’язують наше минуле із сьогоденням, виразно демонструють історичне коріння багатьох суспільних явищ та поведінкових практик. ZAXID.NET присвятив низку публікацій різним історичним традиціям, різним пам’ятям, подекуди антагоністичним, а також провів аналіз різниць між політичними культурами Заходу і Сходу країни.

До вже добре знайомих нашим читачам авторів, що пишуть на історичну тематику, таких як Олена Аркуша, Мар’ян Мудрий та Василь Расевич додалися нові неймовірно цікаві дописувачі: Ярослав Довгополий, Галина Боднар, Роман Генега, Олександр Зайцев, Назар Кісь, Тарас Курило, Климентій Федевич. Значно розширилася також тематика публікацій: від аналізу актуальної української політики пам’яті до аргументованої деконструкції різного роду кліше про події Другої світової війни, від характеристики парламентських практик у Галичині другої половини ХІХ ст. до вивчення урбаністичних змін населення Львова у ХХ ст. Прискіпливому аналізові піддавалися такі елементи сучасної історичної політики, як художньо-документальні твори, художні фільми та кінодокументалістика. На особливу увагу заслуговує виважена й аргументована дискусія щодо проблем, пов’язаних із елементами ксенофобії та антисемітизму в доктринах українського інтегрального націоналізму. Ця дискусія вийшла далеко за рамки традиційного історичного дискурсу і викликала справжній міжнародний резонанс.

Окремо хотілося б відзначити публікації на суспільно-культурну тематику таких авторів, як Михайло Бриних, Сергій Воронцов, Володимир Єшкілєв, Володимир Павлів, Галина Пагутяк, Теодор Спітюк, Павло Човчинський. Статті Сергія Воронцова з його філігранною спостережливістю, опертою на фундаментальні знання світової класики, викликали справжню бурю емоцій у наших читачів. Проникливі есеї Галини Пагутяк викликали сум за втраченими світами і водночас спонукали до переосмислення сьогоднішніх реалій. Гострі й безкомпромісні характеристики Павлом Човчинським українського суспільства масово розійшлися по Інтернету, а в публікаціях інших авторів дедалі частіше почали траплятися такі словосполучення, як «імітація й мімікрія», «аматори і дилетанти», «принцип кормління» та ін. Саме цьому авторові належать такі висновки: «Наша зовнішня технічна модерність аж ніяк не означає того ж самого в організації системи влади та суспільства». Або ж така вбивча характеристика сучасного українського політикуму: «Злодійство і продажність називають вмінням жити, зраду – політичним талантом, а обман – дипломатичним хистом». Цей самий автор якось вдало резюмував щодо сучасного надмірного захоплення історією: «Історія ще довго буде залишатися ефективним мобілізаційним чинником, а політики намагатимуться достукатися до свого електорату цинічним, але випробуваним шляхом, імітуючи фантомні болі за невинно убієнними національними жертвами».

Хочемо звернути особливу увагу на подвижницьку працю одного із сучасних «батьків галицької нації» Володимира Павліва і подякувати йому за успішну співпрацю з нашим виданням. Саме він не припиняє пошук тієї омріяної галицької Аркадії, де людські відносини були гармонічнішими, люди – добрішими, а предки галичан – більш європейськими, ніж їхні сучасні нащадки. Переконані, що за цю Сізіфову працю нашого колегу щедро винагородять вдячні нащадки.

Наше видання неймовірно тішиться залученню до співпраці таких нових авторів, як Максим Віхров, Юрій Мацієвський, Євген Стратієвський, Олександр Косвінцев та Віталій Голубєв. Максим Віхров і Євген Стратієвський додали нашому виданню трохи «східноукраїнської опції» на проблеми, допомогли побачити нашим читачам цілу Україну у всій її багатоманітності. Юрій Мацієвський допомагав із фаховими оцінками політичних процесів в Україні та з тим, щоб дати раду з аналізом останніх парламентських виборів.

Ми дуже задоволені з того, що нам вдалося з гідністю пережити виборчу кампанію до парламенту і не скотитися до політичної «джинси» або вихваляння тих чи інших кандидатів, або тієї чи іншої політичної сили. Ми намагалися неупереджено аналізувати виборчі програми партій, звертали увагу виборців на ті випадки, коли посили кандидатів просто зашкалювали популізмом. Безумовно, наші симпатії не були на боці чинної влади, але ми намагалися також не фетишизувати опозицію. Сміливо звертали увагу на відсутність чіткої програми дій в Об’єднаної опозиції, писали про елементи політичної корупції та непотизму при формуванні опозиційного виборчого списку, вказували на безглузді моменти в програмі ВО «Свобода», особливо в ділянці «економічного націоналізму», «національного протекціонізму» та надмірного захоплення  наданням особливих преференцій «титульній» нації.

За минулий рік на нашому сайті не бракувало також публікацій на теми міжнародної політики. Тут хотілося б особливо відзначити нашого давнього автора Віктора Калашнікова, статті якого неодноразово передруковували інші видання.

Особливо дякуємо „Kurier Galicyjskі” за переклади польською мовою наших матеріалів і поширенню їх в польському Інтернеті. Особливо хочемо відзначити нашу співпрацю з Магістерською програмою з журналістики Українського католицького університету. Завдяки якій, коло наших авторів поповнили прізвища молодих журналістів, які на рівних із маститими акулами пера змагалися за право бути прочитаними на нашому сайті. При цій нагоді хотіли б особливо подякувати головному промоторові цієї Програми і нашому колишньому редакторові й доброму другові Ігореві Балинському. Ми також дякуємо всім уже згаданим авторам і обов'язково нашим редакційним колегам, які попри велетенську працю над інформаційним блоком знаходили час для підготовки інтерв'ю та написання статей. Щиро дякуємо також нашим давнім знайомим за їхні добротні тексти: Василеві Карп'юку, Вікторові Тимошенку, Юрієві Шведі, Владу Якушеву та всім, хто допомагав наповнювати змістом наш сайт у минулому 2012 році. Сподіваємося на Вашу підтримку і в новому 2013 році.

Чимало теплих слів на свою адресу заслужили й аналітичні дописи штатних працівників редакції ZAXID.NET. Передовсім тут варто відзначити публіцистичний доробок Данила Мокрика – молодого журналіста, котрий у своїх текстах зумів продемонструвати і професійний хист, і обізнаність зі справою, про яку пише, й об’єктивність у викладенні матеріалу. Згадати хоча б його «звіт-паради» нардепів від Львівщини чи аналізи місцевої партійно-політичної ситуації в регіоні, статті-дискусії з провідними місцевими політиками чи матеріали-розслідування викривального характеру. Адже саме Данило Мокрик першим підняв проблему «кнопкодавства» на місцевому рівні. Так-так, не лише у Верховній Раді України засідають депутати-піаністи, доволі таких і в Львівській міській раді, і в обласній. Реакції, висловлені у коментарях під статтями (й не тільки) свідчили про те, що автор зумів виявити відповідну суспільну болячку, вказати на неї й змусити тих, кому це належить, її лікувати.

Окремого доброго слова заслуговують Данилові блоги  й колонки, котрі були гострими реакціями на негативні суспільні прояви в повсякденному житті регіону. Рейдерські захоплення підприємств, вади правосуддя, негідна поведінка політиків – всі ці теми у викладі журналіста завжди привертали увагу наших читачів, що безпомилково засвідчували відповідні рейтинги.

Сподіваємося, багатьох читачів потішила своїм поверненням до «живого слова» Христина Нога, котра останні кілька років займається переважно редакторською діяльністю у ZAXID.NET. Її цьогорічні колонки не могли не зворушити читачів своєю щирістю, доброзичливістю та вболіванням за загальнолюдські цінності. Інтерв’ю, які Христина проводила з політиками, науковцями, священиками, письменниками, відзначалися високою компетентністю, вмінням знайти підхід до кожного зі співрозмовників, домогтися від нього щирості. Саме тому вони викликали неабияке зацікавлення в наших читачів.

Щоразу нові грані свого хисту демонструє нам журналістка Лілія Кузік, котра за останній рік розширила коло опрацьованих тем, а також взялася за написання колонок. Поруч з матеріалами про події у середовищі львівського політикуму вона продемонструвала нам здатність опрацьовувати теми, які стосуються проблем охорони довкілля в регіоні. Чого лишень вартує її стаття про екологічну катастрофу в Бориславі.

Вдало вписалася цього року в журналістський колектив і довела свою фахову вправність Ірина Пакош. Опрацьовані нею теми, які стосувалися медійних чи культурологічних проблем, питань впровадженню нового Карно-процесуального кодексу, втілилися в цікаві й читабельні тексти.

Загалом з 2012 року ZAXID.NET почав більше уваги приділяти локальним темам, проблемам самоврядування. Причому саме тим проблемам, які характерні не лише для Львівщини, які можна екстраполювати на цілу Україну. Видання, приміром, порушувало такі питання: Чому міська влада не має важелів впливу на міську забудову? У якому напрямку має рухатися реформа громадського транспорту? Хто винен в тому, що місто залишається недоступним для людей з обмеженою мобільністю? Як вирішити проблему безпритульних тварин? Чому досі діє формально скасована прописка? Шукаючи відповіді на ці та інші запитання, видання намагалося підвести своїх читачів до думки про критичну нагальність проведення адміністративно-територіальної реформи. Адже зволікання з нею змушують нас і надалі перебувати в тій системі взаємин центр-регіони, котрі ми успадкували від СРСР. А така система не дає нам ні найменшого шансу на регіональний розвиток.

Не збиваючись на манівці партійно-ідеологічних симпатій чи антипатій, ZAXID.NET має намір і наступного року пропонувати теми, котрі б підводили наших читачів до необхідності діючи локально, мислити глобально. Котрі б, на тлі висвітлення місцевих проблем, давали усвідомлення необхідності проведення всіх тих реформ у країні, що потрібні для формування правової держави й громадянського суспільства.

Щасти Вам у Новому році!