Прилетіла ластівочка
Невідомі факти про автора «Щедрика» Миколу Леонтовича
0
У світі український «Щедрик» відомий під назвою Carol of the bells, його виконують популярні артисти, вона звучить у голлівудських фільмах та різдвяних роликах. Цю святкову мелодію на основі українського фольклору опрацював та аранжував композитор з Вінничини Микола Леонтович. Над вдосконаленням мелодії він працював практично все своє творче життя, яке трагічно обірвалося від кулі чекіста. «Східний Варіант» організував лекцію про талановитого композитора та його всесвітньо відомий твір. Директорка Покровського музею Ангеліна Рожкова та львівська музикознавиця Марія Левкович розповіли маловідомі факти з трагічної біографії музичного генія. ZAXID.NET тезово переказує найцікавіше.
Микола Леонтович народився на вінницькому Поділлі. Як син священника вчився у духовному училищі і семінарії, там і почав активно займатися музикою, любов до якої привили ще в дитинстві батьки. Леонтович збирав фольклор, організовував хори, оркестри, для яких адаптував народні пісні, вчителював та був держслужбовцем УНР.
Покровськ
Чотири роки жив у Покровську. З осені 1904 року Леонтович починає викладати співи у залізничному двокласному училищі села Гришине (зараз – місто Покровськ) та стає регентом тутешньої Свято-Миколаївської церкви.
Директорка Покровського історичного музею Ангеліна Рожкова розповідає, що про вакансію вчителя співів в училищі на Донеччині Леонтович дізнався у розмові із залізничником у поїзді.
Утворив перший в Україні робітничий хор. У Гришиному Леонтович створив аматорський хор робітників, до якого залучили голосистих працівників залізниці. Композитор навчав їх нотної грамоти і майстерності хорового співу. Також на станції Гришине він створив духовий оркестр.
«Є свідчення зі спогадів учасників хору, що із концертами вони виступали не лише на станції Гришине, а й на інших – Авдіївка, Чаплине, Межова, і скрізь їх зустрічали дуже добре, завжди чекали цих виступів», – розповідає Ангеліна Рожкова.
Хор залізничників Гришиного під керівництвом Леонтовича (фото з презентації Ангеліни Рожкової)
«Щедрик» написаний у Покровську? Відомо, що найпопулярніший твір Леонтовича мав кілька редакцій. Над другою редакцією «Щедрика» він працював у 1906-1908 роках, що збігається з роками життя на Донеччині. За припущеннями краєзнавців, одну з версій «Щедрика» композитор написав саме у Покровську.
Хор Леонтовича виступав на мітингах під час революції 1905 року. Після цих подій нова адміністрація училища, в якому працював Леонтович, погано до нього відносилася, його громадську діяльність обмежували, у помешканні композитора провели обшук. Це було головною причиною повернення на Поділля. 1908 року Микола Леонтович із сім’єю їде у Тульчин і влаштовується там викладачем музики та співів в єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священників.
Духовий оркестр Гришиного під керівництвом Леонтовича (фото з презентації Ангеліни Рожкової)
Згорів будинок і помер син. У покровський період в житті Леонтовича трапилося кілька трагічних подій. Музикознавиця Марія Левкович розповіла, що поки він з донькою і дружиною перебував у відпустці в Києві, у Гришиному згоріло їхнє помешкання. Також помирає новонароджений та дуже очікуваний син. Ці події також сприяли тому, що композитор повернувся на Поділля.
Микола Леонтович з сім’єю 1906 року, покровського періоду життя композитора
Ластівочка на гербі Покровська. Місто на Донеччині пишається зв’язком з талановитим композитором. На символіці в центрі герба та прапора є «ластівочка», яка несе у дзьобі гілочку. Вона була зображена на сухарниці Миколи Леонтовича, яку зробив батько композитора. Зараз це чи не найцінніша меморіальна річ із фондового зібрання Покровського історичного музею. У місті встановили меморіальні таблиці, пам’ятник Миколі Леонтовичу, та його довелося евакуювали до Вінниці. Покровськ нині – один з найгарячіших воєнних напрямків.
Сухарниця Леонтовича і герб Покровська (фото Рokrovsk.city)
Чому ластівочка взимку
Архаїчний фольклор в основі «Щедрика». Музикознавиця Марія Левкович наголосила, що основу цього твору становить дуже давня українська щедрівка, ще з тих часів, коли Новий рік зустрічали навесні. Відповідно «ластівочка прилетіла» тому, що весною пташки повертаються з вирію додому.
Леонтович почав цікавитися українським фольклором ще під час навчання у Подільській духовній семінарії в Камʼянці-Подільському. Там він обробляв народні мелодії, надихнувшись обробками Миколи Лисенка.
Студентське завдання. Бажаючи вдосконалити свою музичну освіту, Леонтович часто їздить до Києва на уроки до відомого композитора і викладача консерваторії Болеслава Яворського.
«Викладач дав студентам завдання написати твір з ефектом остинато, тобто щось, що постійно повторюється. Леонтович для цього використав одну із мелодій щедрівок, які побутували на той час у його місцевості, і взяв цей мотив на чотири нотки. Це була дитяча щедрівка. Такі дитячі пісні-забавлянки були притаманними фольклору усіх територій України, вони завжди були простими, щоб діти могли рухатися і співати», – пояснює Марія Левкович.
Перший український національний хор
Різні редакції – для різних хорів. Марія Левкович каже, що численні зміни партитури «Щедрика» Леонтович робив не лише через самокритику, але й адаптацію для виконання різними колективами. Він постійно працював із хорами, розумів, що кожен з них має свої особливості – сильні і слабкі сторони.
«Він вмів відчувати людський голос, людські зацікавлення і дуже влучно цим користувався. Створював, по суті, цілу виставу, вибудовував драматургію в навіть невеликих творах. Це настільки динамічна музика, яку хочеться собі уявляти, бачити, відчувати і співпереживати її героям», – зазначає музикознавиця.
Громадський діяч і політик
Перша літургія українською мовою. З проголошенням Української Народної Республіки на запрошення друзів – композиторів Кирила Стеценка, Пилипа Козицького, Олександра Кошиця, Микола Леонтович переїжджає до Києва.
«Тут у Леонтовича з’являється місія, яка, на мою думку, для нього значила чи не менше від Щедрика, а навіть більше. Він отримує в такий важливий для України час завдання створити першу в історії літургію українською мовою. Це богослужіння українською мовою на музику Леонтовича відбулося 22 травня 1919 року у вщент заповненому Микільському соборі. І саме цю подію вважають становленням Української автокефальної православної церкви», – розповідає Марія Левкович.
Музикознавиця додає, що цю подію намагалися зірвати. Священника, майбутнього митрополита Василя Липківського, який тоді правив, і хористів після цього переслідували.
Держслужбовець УНР. Микола Леонтович очолював музичний відділ Міністерства народної освіти УНР. Паралельно він займається викладацькою діяльністю, але через захоплення Києва, намагаючись врятувати родину, він знову вертається на Поділля.
«30 серпня відбувається те, що Петлюра назве київською катастрофою: Україна програє збройну боротьбу і переходить в руки більшовиків. 31 серпня генерал Брєдов каже ці відомі слова про “Київ – мать городов руських, що ніколи українським не був і не буде”. З цього моменту починається затяжний період переслідувань, розстрілів, ув’язнень та допитів», – розповідає Марія Левкович.
Загадкове вбивство
Нужда і голод. Останні роки життя Миколи Леонтовича були дуже важкими. Його в той час згадували дуже схудлим, змарнілим, в старому одязі. Проте він зберігав людяність і намагався бути гостинним зі своїми відвідувачами. Так само шляхетно він повівся і зі своїм вбивцею: впустив переночувати, нагодував, а на ранок загинув він його пострілу.
Незакінчена опера. В останні роки свого життя Леонтович пише ще й симфонічний твір – оперу «На русалчин Великдень» на слова Бориса Грінченка. Він працював над твором разом зі своєю ученицею, лібретисткою Надією Танашевич. Втім, завершити справу не дала передчасна загибель. Через 50 років її закінчив львівський композитор Мирослав Скорик.
Запланований виїзд за кордон. Напередодні смерті у січні 1921 року Леонтович розповів Надії Танашевич про заплановану поїздку за кордон. У цей час «Щедрик» та інші його обробки вже активно виконували на європейських гастролях, концерти мали шалений успіх, планувався тур Америкою, куди запросили і Леонтовича. Він мав квитки на виїзд.
Своїй учениці в останню зустріч він розповів: «На днях я давав концерти у казармах і на піаніно забув свій портфель з різними документами. Мене зараз же запросили на чашку чаю, забрали документи, перевірили. Потім я згадав – повернули. Чекаю результатів, а може і вб’ють».
А 23 січня 1921 року його таки вбив чекіст Афанасій Грищенко. Після смерті у портфелі композитора його дружина знайшла ці квитки за кордон.
Світова слава
Культурна дипломатія капели Олександра Кошиця. Перший великий успіх «Щедрику» Леонтовича принесло виконання у 1916 році хором Київського університету. З 1919 року Українська республіканська капела під керівництвом диригента Олександра Кошиця за вказівкою Симона Петлюри гастролювала країнами Європи та Америки, щоб показати світу багатство української культури. У програмі серед багатьох народних пісень були і твори Леонтовича, перлиною серед яких був «Щедрик». 5 жовтня 1921 року щедрівку уперше почули в Нью-Йорку на концерті в Карнегі-хол.
Афіша американських гастролей капели Кошиця
Carol of the bells для шкільного хору. Згодом, у 1935 році, новий англомовний текст щедрівки Carol of the bells написав теж українець зі США Пітер Вільховський. Це була спроба адаптувати складний для вимови український текст під шкільний хор, яким керував композитор. Однак прості слова про передзвін дзвіночків разом із геніальною мелодією запали в серця слухачів. Відтоді «Щедрик» люблять та співають в усьому світі.
Ідейність і щирість виконання. Марія Левкович переконана, що такого феноменального успіху «Щедрику» додало натхненне виконання капелою Кошиця. Адже інші наступні спроби переспівів не приносили такого ж результату.
«На мою думку, Щедрика сформував не тільки Леонтович, а й сама спільнота, яка його виконувала. По-перше, це був дуже ідейний хор, який вмів не лише співати, це були культурні дипломати. Перед своїми виступами і після них ці музиканти приділяли багато часу на те, щоб поговорити з публікою. Вони друкували різноманітні брошурки зі словами пісень та історією цього хору. Це покоління митців, яке боролося 100 років тому і є дуже великим прикладом. Попри всі свої потреби вони знали, які дії є правильними, розуміли, наскільки їхнє слово і музика можуть бути корисними, якщо їх правильно використати», – каже Марія Левкович.
Повернення «Щедрика» в Америку. 4 грудня 2022 році у найпрестижнішому концертному залі США Карнегі-хол через 100 років знову зазвучала ця популярна різдвяна мелодія. А 2024 року колективи з різних країн виконали «Щедрика» у 50 локаціях, якими століття тому гастролювала капела.
Найбільше тему біографії Миколи Леонтовича, його «Щедрика» та гастролей капели Кошиця дослідила і популяризує Тіна Пересунько. Вона заснувала Інститут Леонтовича, видала три книжки на цю тему. Одну з її лекцій можна послухати за посиланням.
Ми використовуємо