Станом на 22 липня російські варвари вчинили щонайменше 434 злочини проти української культурної спадщини у 15 різних регіонах. Це 129 знищених чи пошкоджених об’єктів, з них – 22 пам’ятки національного значення. Збитки у цій сфері оцінюють у понад 6 мільярдів євро.
Тільки у Харківській області росіяни зруйнували або пошкодили понад 140 пам’яток архітектурної спадщини. Маріуполь взагалі зруйнований вщент, а його музейні експонати вкрадені. Вивезли також окупанти скіфське золото з мелітопольського музею, хоч як його надійно не ховали працівники.
ZAXID.NET з’ясовував з фахівцями пам’яткоохоронної сфери, яка подальша доля нашої культурної спадщини, що зазнала втрат.
Захист та 3D сканування
Деякі міста просто не мали часу рятувати чи захистити свою спадщину: російські танки були на їхніх вулицях вже в перший день. Тим часом області, розташовані трохи далі від фронту, намагаються убезпечити свої музейні експонати і захистити архітектуру.
Весь березень і квітень Львів закривав вітражі, обгортав скульптури, укривав фасади найцінніших і найдавніших кам’яниць і храмів від потенційної загрози. І далі продовжує це робити. З цим дуже допомагають давні міжнародні партнери.
«Я підготувала листа з проханням надати вогнегасники, матеріали для захисту, плити ДСП, вогнетривкі тканини і надіслала нашим партнерам у пам’яткоохоронній сфері – Міністерству культури Польщі, Інституту Polonika, ГО Фундація культурної спадщини Польщі. Відгукнулися також адміністрації історичних міст Польщі – вони надали три вагони таких матеріалів. Частиною з них Львів поділився з іншими обласними містами, дерев’яними церквами, музеями», – розповідає ZAXID.NET керівниця управління охорони історичного середовища Львівської міськради Лілія Онищенко.
Світовий фонд Aliph і Фонд принца Клауса також дуже допомогли місту. Окрім захисту спадщини, фонд Aliph профінансував 3D сканування 10 великих об’єктів у Львові і області, цифрування архівів, реставрацію демонтованих вітражів, надав музеям і архівам пакувальні матеріали.
«Ми тепер стали дуже досвідчені. Бо коли починали, не дуже знали, як це робити. Консультувалися з фахівцями з інших країн, які пережили щось схоже або брали участь у захисті пам’яток чи інвентаризації втрат, наприклад, в Сирії. На основі цього напрацювали свою методику захисту пам’яток – окремо для дерева, каменю, для цілих будівель і окремих пам’ятників», – пояснює Лілія Онищенко.
У таких викликах самоорганізувалися і самі заклади культури. Так виникли центри консультування і взаємодопомоги – Музейний кризовий центр, що фінансово підтримує музейників із гарячих точок, Штаб порятунку спадщини і Центр порятунку культурної спадщини, які надають культурним установам пакувальні матеріали і допомагають евакуйовувати експонати.
Знести чи відбудувати
Тим містам, які вже зіткнулися із суттєвими руйнуваннями, треба вирішувати, що робити з пошкодженими пам’ятками. Фахівці Харкова, який зазнав великих втрат, вважають, що майже всі об’єкти можна відновити. Тим часом влада міста роздумує над знесенням деяких з них.
За інформацією управління архітектури Харківської ОДА, приміщення обласної адміністрації, СБУ, поліції та університету ім. Каразіна неможливо законсервувати повноцінно через сильні руйнування та брак фінансів. Депутатка Харківської міської ради Ірина Гончарова написала листа міністру культури з проханням врятувати міські памʼятки культурної спадщини.
«Навіть пошкоджені та ті, що отримали руйнування, пам’ятки – це не будівельне сміття. Це не майбутні дрова, це не металобрухт. Це все ще культурна спадщина!», – наголошує харківська архітекторка Катерина Кублицька.
Частину пам’яток Харкова оцифрували і у випадку руйнації будівлю можна буде відтворити за 3D-скануванням. Український державний інститут культурної спадщини Міністерства культури також вважає пріоритетним в умовах війни оцифрування культурної спадщини: не тільки архітектурних пам’яток, але й важливих унікальних документів, креслень, науково-проектної документації. Так завчасу проведене лазерне 3D-сканування собору Нотр-Дам у Парижі дозволило відновити його після пожежі 2019 року.
Директорка Українського державного інституту культурної спадщини Ірина Прокопенко зазначає, що місцеві органи повинні створити комісії для фіксації, оцінки пошкоджень, напрацювання можливості збереження, відновлення або подальшої реставрації пам’яток історії та архітектури.
Над долею зруйнованого ракетним ударом Будинку офіцерів дискутували й у Вінниці. Спочатку влада повідомила про наміри його знести. Хоча це пам’ятка архітектури місцевого значення, збудована у 1935 році за проектом українського архітектора Йосипа Каракіса, і найбільша концертно-мистецька установа області на 1000 глядачів. Та згодом голова Вінницької ОВА Сергій Борзов уточнив, що Будинок офіцерів став символом стійкості і його треба відновлювати, як це зробили після Другої світової війни. Історичний фасад збережуть, решта будівлі буде сучасна. Наразі пам’ятку «законсервують» до зими, а новий проект оберуть на конкурсі.
За словами Сергія Борзова, після теракту до Вінниці приїхала делегація з 20 послів країн ЄС та Ізраїлю. За результатами перемовин посольства Швейцарії та Ізраїлю в Україні зголосилися допомогти у відбудові Будинку офіцерів.
Міжнародний культурний патронаж
Схожі заяви готовності допомогти Україні у реставрації та реконструкції зруйнованих чи пошкоджених об’єктів культурної спадщини уже роблять міжнародні партнери. Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко домовився з колегою з Італії Даріо Франческіні спільними зусиллями двох міністерств відбудувати маріупольський драмтеатр. Британський архітектор Норман Роберт Фостер погодився брати участь у відновленні Харкова. А дипломати Азербайджану вирішили підтримати розбомблений музей в Охтирці, з яким у них і раніше була культурна співпраця.
Культурні міжнародні організації, пов’язані з охороною культурної спадщини, підготували свій план дій щодо захисту пам’яток України, надаючи необхідну підтримку місцевим фахівцям. Зокрема, Світовий фонд пам’яток (WMF) реалізовує чотири нові проекти в Україні. Він надав 440 вогнегасників для безпеки історичних дерев’яних церков. Міжнародний альянс із захисту спадщини у зонах конфліктів Aliph виділив Україні 2 мільйони доларів.
Директорка Інституту культурної спадщини Ірина Прокопенко наводить приклади повоєнної відбудови в Європі: у 1944 році 85% архітектури Варшави було зруйновано, але Польща відновила історичне місто. Також після закінчення війни на Балканах у 1990-х відбудували зруйнований 400-річний Старий міст у герцеговинському місті Мостар. Те, що пам’ятки відновлені майже з нуля, не завадило включити їх до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
«Міжнародні співтовариства підтримують відновлення зруйнованої війною культурної спадщини із використанням традиційних ремесел та місцевих будівельних матеріалів зі збереженням автентичності. Ми вважаємо, що в процесі реставрації об’єктів культурної спадщини необхідно додавати нові цінності, що виникли внаслідок військових дій і руйнувань, але одночасно не забувати про Нарський документ про автентичність 1994 року», – наголошує ZAXID.NET Ірина Прокопенко.
При відбудові міста необхідно враховувати думки не тільки фахівців, а й мешканців, щоб стратегія розвитку формувала громаду. Збереження спадщини має йти паралельно з відновленням інфраструктури та житлових будинків. А відбудову, вважають архітектори, слід починати з генерального плану за зразком європейських міст, які роблять їх гнучкими до викликів часу. Такі проекти охочіше фінансують світові банки.
«Вони роблять dynamic master plans або просторові стратегії розвитку міста, де визначають дуже реалістичні моменти, що в місті можна покращити. Обговорюють це з громадою, залучають людей і кажуть: нам не треба будувати генплан на 125 років, нам треба реальний короткостроковий план», – наголошує архітектор Юліан Чаплінський.
Але поки це тільки у планах, відповідальним особам треба подумати, як убезпечити руїни від замокання в осінньо-зимовий період.
«На zoom-платформах ми проводимо зустрічі зі всіма історичними містами України, де обговорюємо нагальні проблеми. Зараз основне захистити пам’ятку чи її руїни на осінньо-зимовий період. Тому що без даху через зиму вона може розсипатися. Пам’ятка може вижити тільки, якщо її забезпечити вчасно. То є першочергове завдання», – каже пам’яткоохоронниця Лілія Онищенко.
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проекту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів»