Список покупок, рецепт наливки та сюжети для творів: що писав Іван Франко у записниках

Особистий записник може бути водночас планером, щоденником, робочим зошитом і навіть художнім альбомом. У час, коли не існувало електронних помічників, папір і ручка мали для людини особливе значення. Особливо цікаво зазирнути у записи відомих людей і побачити, що вони вважали важливим для себе, які думки довіряли паперу.

Літературознавиця, молодша наукова працівниця Центру рукописів Інституту літератури ім. Шевченка Тетяна Голяк розповіла про особисті записники Івана Франка. Лекція відбулася в межах проєкту «Весь Франко. Post Scriptum. Рукописи» за підтримки Українського культурного фонду.

Заглянути за лаштунки особистого життя

Записні книжки Івана Франка – це його творча лабораторія і водночас хроніка повсякденного життя. У них записані поезії, плани творів, математичні обрахунки, новини, статистика, списки покупок, структура «Літературно-наукового вісника», адреси, фольклорні матеріали, словник діалектних слів, записи з експедицій тощо.

Дослідники, які аналізують ці різноманітні записи, можуть простежити, як народжувалася і визрівала творчість Франка, а також частково реконструювати події його життя.

«Записні книжки – це ніби занурення в інтимний простір людини. І коли ти торкаєшся сторінок, які були власноруч записані письменником, це не тільки збір автографів чи записаних фактів. Це можливість відчитати емоції, які переповнювали письменника в певний момент, розгадати значення якихось знаків, ліній, обрамлень, малюнків», – зазначає дослідниця.

Тетяна Голяк демонструє збережені записники Івана Франка (скрін запису лекції)

Тетяна Голяк підкреслює, що такі приватні записи, зроблені тут і зараз, позбавлені фальші. Вони не розраховані на стороннього читача й не мають «виписаності», натомість фіксують автора в конкретний момент.

Що Франко фіксував у записниках

У Центрі рукописів Інституту літератури зберігаються 17 записних книжок Івана Франка. Це здебільшого звичайні зошити. Найбільша зі збережених книжок має 150 аркушів, а її обкладинку зроблено з молитовника з металевим замочком.

Коли архів Франка перевезли до Києва, за допомогою його сина Тараса вдалося прочитати найбільш незрозумілі частини записів. Пізніше записні книжки стали об’єктом наукових досліджень.

Тетяна Голяк зазначає, що письменник заповнював записники з початку, з кінця і з середини. Коли Франко був емоційно переповнений, він міг писати поезію. Коли ж виснажувався – переключався на цифри, статистику, обрахунки й аналітичні записи. За спостереженням дослідниці, ці дві сфери взаємно підживлювали одна одну й не давали творчому процесу виснажитися. Іноді поет просто малював щось довкола тексту або штрихував.

Малюнки Франка у записниках (скрін запису лекції)

Записники Франка поєднують найрізноманітніший зміст.

«Впадає в око такий факт, що записи можуть бути помережені одне з одним. Творчі записи і, наприклад, математичні формули, розв’язування рівнянь або якісь певні обрахунки. Це можуть бути виписки зі статистичних книжок або відомості про смертність і народження у краї, про грошову реформу або навіть про те, що з 1880 року в Австро-Угорщині змінили паспорти з аркушевого формату на формат книжечки. Це говорить про те, що Франка цікавило все», – розповідає дослідниця.

Список покупок і рецепт наливки

У записниках можна побачити й побут Франка – аж до списків покупок. У молодого письменника були прості записи: сорочки, комірці, чай, цукор. Пізніше, після одруження, записи масштабувалися до потреб цілої родини: мука, буряки, табака, нафта, свічки тощо.

Після одруження записник перестав бути винятково особистим робочим інструментом Франка. Ольга Франко теж робила в ньому записи – переважно побутові списки. Причому якщо Іван писав стисло й економно, часто на полях, то записи його дружини розгорнуті й займають усю ширину сторінки.

Список покупок і рецепт, записані дружиною Ольгою (скрін запису лекції)

В одному із записників Івана Франка зберігся рецепт наливки з афин, записаний його дружиною Ольгою.

Тетяна Голяк наголошує, що такі побутові записи можуть бути джерелом для реконструкції соціально-економічного життя епохи. Водночас звичайні списки покупок допомагають точніше датувати сусідні записи, пов’язані з творчістю. Наприклад, згадка про розсаду може прив’язати сторінку до весняного періоду.

Ідеї для творів з кримінальної хроніки

Іван Франко часто черпав сюжети з реального життя. Для нього було важливо, щоб основа твору була невигаданою. Так, у записнику є виписка новини із газети «Слово» про те, що молода мама втопила в річці дворічну дитину, бо не могла її прогодувати. Такий випадок стався біля Теребовлі.

«Той факт, що це є в записній книжці, говорить про те, що він глибоко емоційно пережив ці моменти. Це була тема, яка його схвилювала. Він хотів обробити її двома способами – у поезії і в прозі. Поруч із цією нотаткою він склав план "Галицьких образків", де серед віршів на 10-й позиції є "Страшна мати". Це лише здогадка, що саме ця поезія могла бути присвячена цій темі», – наголошує літературознавиця.

Новина і твори, де Франко міг використати цей сюжет (скрін запису лекції)

Водночас у списку прозових творів «Галицьких образків» є оповідання «Микитичів дуб», яке порушує схожу тему – вбивство дитини матір’ю через скруту.

Соцмережі минулого

Записники Франка містять багато адрес. Тетяна Голяк порівнює їх із сучасними соцмережами, адже листування в ті часи було одним з основних способів комунікації без особистої зустрічі.

Завдяки списку контактів у записниках Франка можна побачити, як вибудовувалася комунікація між Наддніпрянщиною та Галичиною. Тут є приватні адреси інших письменників, зокрема Михайла Старицького та Володимира Винниченка, а також – редакцій видань. Є італійська адреса Соломії Крушельницької, а контакт Олени Пчілки записаний двічі.

Іван Франко серед представників української інтелігенції у 1898 році

Здебільшого Франко вів ділову кореспонденцію. Наприклад, художник і архітектор Опанас Сластіон надіслав Франкові 10 рублів на видання «Житє і слово» і просив надсилати йому примірники за 1895 рік. Деякі контакти супроводжуються конкретними завданнями: «прислати "Зорю"».

Водночас у записниках трапляються й особисті драми. Так, в одному з блокнотів Франко написав прощального листа до Юзефи Дзвонковської – свого нерозділеного кохання. Чи наважився він його надіслати – невідомо.

Дослідження Бойківщини

Записники документують важливу інформацію про етнографічну експедицію Івана Франка на Бойківщину, в яку він вирушив 1904 року разом з антропологом Федором Вовком, Зеноном Кузелею та Михайлом Зубрицьким.

Франко дуже детально фіксував у записнику витрати: квитки, оплату послуг візника, каву та інші видатки. Є навіть окремі позначки про те, що придбав Франко, а що – Федір Вовк.

«Іван Франко і Федір Вовк в етнографічній експедиції на Бойківщині». Малюнок художниці Олени Кульчицької, 1940 з Вікіпедії

Під час експедиції вони купували предмети бойківської культури – намиста, хрестики, а також зробили близько 500 фотографій. Тетяна Голяк зазначає, що серед записів Франка трапляються й кумедні фольклорні матеріали.

Франко також намалював планування бойківської хати. Зібрана інформація та замальовки стали йому в пригоді під час написання наукової праці «Етнографічна експедиція на Бойківщину».

Повну лекцію Тетяни Голяк можна переглянути за посиланням.