Щомісячний аудит культурних подій

Про культурний аудит подій, що відбуваються щомісяця у Львові, уже відомо багатьом. Організатором проведення аудиту відтепер є Незалежний культурологічний журнал «Ї».

Культурні подій, що відбуваються у Львові, зацікавлюють певне коло людей, ще невелика частина осіб потрапляє на якусь виставку, презентацію чи виступ випадково або майже випадково. Натомість буває й так, що величаве «культурне» коло не має можливості потрапити на подію, що відбувається… Таке трапилося і цього разу.

 Подією місяця стала прем’єра комічної опери «Лис Микита» у Дитячому музичному театрі (Рясне). Єдиним мінусом опери стало лише те, що більшість квитків розійшлося ще у Рясному, а у центральних театральних касах на них треба було добре пополювати (тим паче, що на одну особу на руки видавали лише 4 квитки - з розрахунку на родину).

«Лис Микита» - чергова блискуча вистава молодого музичного театру, яка зацікавила та захопила і дітей різного віку, і дорослих (також різного віку – від бабусь до молодих батьків). Режисеру вдалося подати відомий усім поетичний текст Франка без прикрої нотки моралі чи повчальності. Дорослі насолоджувалися блискучою іронією та гумором, які закладені ще Франком і чудово відчуті й доповнені постановником і виконавцями. Музика також багатомовна – від фольклорних ноток у партії Лева, до джазових варіацій у Мавпи Фрузі і до мелодики електромузики у солоспівах (в сенсі солоденьких співах) самого Лиса Микити. Варто також відзначити костюми з неперевершеним дизайном, що стали насолодою для ока.

На запитання усіх зацікавлених: «коли ж буде диск із записом опери?» У театрі кажуть, що уже займаються пошуком студії, яка це здійснить. Чекаємо із нетерпінням.

2. Презентація нового сучасного освітлення виставкових залів у Галереї мистецтв – величезна подія, яку очікували не одне десятиріччя. Повірте, що ви побачите зовсім інші картини і скульптури, ніж раніше. Саме світло стало частиною експозиції. Його градація від горішнього центрального до локального, із акцентом на найбільш важливих деталях творів мистецтва дають можливість навіть без аудіоекскурсії чи живої розповіді самому побачити ті нюанси, які були раніше у напівтемряві, але саме вони роблять ці твори великими. Фірма-партнер із Нідерландів, яка встановлювала освітлення, уже підписала контракти із кількома львівськими музеями, і найцікавішою їм видається робота над освітленням у Музеї Пінзеля, де промінь світла має відігравати ключову роль у експозиції.

За свідченнями працівників галереї, після встановлення освітлення щоденна кількість відвідувачів зросла майже втричі. Такої ж, якщо не більшої, кількості відвідувачів варто очікувати і після монтування освітлювальної системи у Музеї Пінзеля.

3. Відкритий захист дипломних робіт студентів факультету менеджменту культури у Львівській академії мистецтв  – це вже четвертий такий захист, який набирає масштабів міжнародного ярмарку ідей і добору кадрів для мистецьких і культурних проектів у цілій Європі. Шановні професори ще за звичкою нарікають, що захист перетворився на майже міждисциплінарну і міжнародну конференцію, але таких одиниці. Насправді усі – і викладачі, і студенти – усвідомлюють важливість такого інноваційного методу захисту дипломних робіт, адже це величезний стимул не тільки  для презентації наукового теоретичного і практичного потенціалу Академії та її студентів, але й можливість реалізації більшості ідей у реальних інституціях культури всієї Європи. На цьогорічному захисті були культуртрегери із України, Польщі, Німеччини, Грузії, Росії, Словаччини, Франції. Усі вони полювали не тільки за ідеями, яких було чимало, але і за молодими, освіченими менеджерами культури, деяким відразу після захисту пропонували робочі місця для реалізації проектів у культурних інституціях. До слова, усі дипломи мали  розгорнуті резюме англійською мовою, не кажучи уже про вільне володіння кількома мовами самих дипломантів. Це тепер нам здається абсолютною нормою, а ще зовсім недавно було винятком.

4. Свято вулиці Друкарської. Організатор – Українська академія друкарства у Львові та мешканці вулиці. Друкарі повиносили маленькі друкарські верстати і цілий день діти і дорослі бавилися у друкарів. Найбільш до вподоби припала давно уже забута техніка набору й окремих літер – звісно, не таких маленьких, як колись у давніх типографіях. Кожен міг самотужки набрати свій маленький текст і одразу зробити відбиток на старому верстаті. Правда, тексти були дуже різні – від «Я люблю маму і тата», до «Куди не плюнь - усе запльоване». Кому набридало бути першодрукарем, тішився багатющою кулінарної пропозицією: це не були банальні лотки із банальним фаст-фудом,  майже у кожному будинку на вулиці була господиня, а інколи їх було кілька, які пропонували свої домашні смаколики на вибір (сирники, пляцки з бульби, кров’янку та ін.). Кілька будинків ласкаво запрошували у подвір’я, де влаштовували частування витворами свої мешканців.

5. Відкриття літнього кінозалу Кінотеатру артхаузного кіно «Дружба-Артхауз» у Парку культури – про сам кінотеатр і його репертуар ми уже писали. Додамо тільки, що побоювання щодо невеликої кількості аматорів артхаузного кіно і, відповідно, сумнівів щодо самоокупності кінотеатру повністю розвіялися. У середньому зала заповнена на три чверті. Навіть за невисоких цін на ранкові і денні сеанси, кінотеатр економічно себе виправдав. Відкриття літнього кінозалу під відкритим небом зробить кінотеатр ще більш привабливим. Кіносеанси будуть починатися о 20 годині сеансом якісного дитячого фільму або анімації, а о 22 годині буде демонструватися сеанс артхаузного кіно. Подбали і про інфраструктуру, обладнавши пункти харчування, смітники та туалети, аби не засмічували територію парку.

АнтиКультурна подія, або «Гірчичник»:

1. Скандал із безкоштовними запрошеннями для працівників обласного управління культури на Фестиваль сучасної музики. Це вже давно забута практика, коли організатори безкоштовно дають чиновникам квитки. Натомість представники влади уже тривалий час декларують, що купуватимуть квитки самостійно, бо вважають своїм обов’язком і навіть приємністю підтримати культуру нашого міста. Який ґедзь укусив організаторів Фестивалю – невідомо. Управлінці обурилися, і тим разом слушно.

2. Неготовність міського транспорту до напливу пасажирів у Ніч музеїв. Це вже не вперше «транспортники» підводять мешканців та гостей міста. Невже вони таки не знають, що натовпи людей допізна мандрують від музею до музею, а потім намагаються доїхати до Сихова, Левандівки, Рясного чи Брюхович. А доїхати нічим. Скільки можна наступати на одні і ті ж граблі? 

Нагадаємо, референти аудиту – Наталка Космолінська, Божена Городницька, Тарас Федорчак, Катерина Сліпченко, Ліда Мельник, Аліна Небельмес, Олена Голишева, Ольга Теліпська, Марія Кошелінська-Мартинюк.