Від реалізації мрії людину може стримати звичайне незнання. Лячно робити перший крок у невідомість. У ключовий момент нам просто потрібен хтось, хто підштовхне, допоможе, підкаже. У благодійному фонді «Рідні» працює гаряча лінія, зателефонувавши на яку можна отримати консультацію юристів і психологів щодо альтернативних форм сімейного виховання. Так люди, які виношують думки про прийняття дитини, стають на крок ближчими до рішення: так чи ні, у якому форматі. За трохи більше, ніж рік роботи гарячої лінії, вже 28 дітей знайшли свою сім’ю.
Вислухати, скерувати, допомогти
Спочатку звернення приймає менеджер гарячої лінії, який надає первинну консультацію відповідно до протоколу. Якщо людина зателефонує в неробочий час, її дзвінок все одно зафіксований і їй перетелефонують, щоб дізнатися запит. Якщо ж клієнт потребує детальнішої інформації або допомоги конкретного спеціаліста, його скеровують до юристів або психологів.
«Через спеціальну програму до нас на робочу пошту надходить інформація: ім’я та номер телефону клієнта, а також питання, з яким він звертався, наприклад, чи може усиновити дитину неодружена особа? Інколи ще є примітка з часом, у який клієнтові зручніше спілкуватися. В інших випадках маємо правило: встигнути зробити дзвінок впродовж години. Звісно, якщо маємо судове засідання чи консультацію, то вимушені зателефонувати пізніше. Тоді надаємо кваліфіковану консультацію саме на ту тему, яка цікавить людину. Час необмежений ― розмовляємо, скільки потрібно. Коли консультація вже стосується чогось конкретного, наприклад, проведення аналізу документів чи представництва в суді, то призначаємо зустріч офлайн і спілкуємося з клієнтами особисто», ― пояснює адвокатка, юридична консультантка з питань альтернативних форм сімейного виховання Оксана Гиря, яка співпрацює з фондом у межах реалізації проєкту.
Усі консультації юристів і психологів БФ «Рідні» безкоштовні. Кількість необмежена й залежить від того, яка допомога потрібна тому чи іншому клієнтові. Безоплатними є й супровід клієнта, підготовка документів та інші послуги.
Усі консультації юристів і психологів БФ «Рідні» безкоштовні (фото фотобанку Freepik)
За час роботи гарячої лінії, з липня 2023 року, на неї надійшло близько трьох тисяч дзвінків. Відбулося близько 500 юридичних і 200 психологічних консультацій. Пані Оксана ділиться, що в кожного клієнта історія різна: хтось лише роздумує над усиновленням чи опікою й ніби вголос радиться, хтось остаточно наважується подарувати дитині сім’ю й спростовує всі міфи про бюрократію й складність процесу.
«Те, що на збір документів треба багато грошей і часу, ― міф. Ми намагаємося одразу довести це клієнтам, надаючи вичерпний перелік документів і консультуючи їх на кожному етапі пошуку та прийому дитини. Наприклад, колись довідку про несудимість можна було отримати лише офлайн, займаючи чергу й чекаючи кілька тижнів, а зараз ви можете за кілька хвилин взяти її в “Дії” не виходячи з дому. Багато людей цього не знають», – каже Оксана Гиря.
Приблизно третина людей, які звертаються на гарячу лінію, залишаються з фахівцями фонду надалі й отримують консультації. Навіть тоді, коли людина ще не впевнена, чи зважуватися на такий крок і стати кандидатом в усиновлювачі, опікуни, прийомні батьки чи батьки-вихователі, або не знає, яка форма виховання їй найбільше до душі, юристи та психологи надають всю потрібну інформацію й приділяють стільки часу, скільки потрібно саме в цій ситуації. Тоді клієнт може усвідомити весь процес, сформувати алгоритм дій і вирішити, чи готовий на такий крок.
«Коли ми зустрічаємося з людьми наживо, то підписуємо меморандум ― документ, який дозволяє фахівцям фонду “Рідні” представляти їхні інтереси. Буває, клієнти збирають усі потрібні документи, але далі не рухаються. Часом люди емоційно не готові до прийняття дитини й з ними працюють психологи. Наш фонд працює за запитом: вам потрібна допомога, ви про це кажете, ми надаємо. Наприклад, можемо разом спілкуватися зі службою у справах дітей, представляємо клієнтів усюди, де це дозволяє адвокатське посвідчення. Звісно, пошуком дітей ми не займаємося, це не наша юрисдикція», ― пояснює адвокатка, юридична консультантка з питань альтернативних форм сімейного виховання.
У середньому клієнтам потрібно близько десяти консультацій юристів. Виникають додаткові питання, потреба щось уточнити. Наступним етапом, за словами Оксани Гирі, є час, коли клієнти закінчують курси для потенційних усиновлювачів, опікунів і так далі, і не знають, куди далі йти з отриманою довідкою. Далі консультації стосуються того, як стати на облік, пошуку дітей і знайомства з ними, отримання документів про доцільність усиновлення.
«Коли люди вже знайшли свою дитину, то приходять до нас на офлайн-зустріч і передають документи, щоб ми підготували, наприклад, заяву для всиновлення до суду. Обговорюємо всі моменти: що має бути в цій заяві, чи буде зміна прізвища й дати народження дитини тощо. Готуємо для клієнтів готовий пакет документів для подачі до суду. Є ще можливість підготуватися до суду з нашими фахівцями. Інколи люди стресують з цього приводу, бо не мають досвіду роботи зі судовою системою. Ми обговорюємо можливі питання, правила поведінки в суді, різні варіанти розвитку слухання. Зокрема надаємо представництво в суді. Якщо рішення приймають не одразу, то, відповідно, зростає й кількість потрібних консультацій з клієнтом. Коли суд завершується, ми можемо готувати, наприклад, заяву про тимчасове влаштування дитини і звертаємось до служби у справах дітей, щоб діти раніше опинилися в сім'ї», – пояснює Оксана Гиря.
Психологічний супровід
Окрім юридичної, можна отримати і психологічну допомогу. Люди дізнаються про можливість безкоштовного юридичного та психологічного супроводу під час курсів, зустрічей, зі соціальних служб, з якими також працює фонд. Також спрацьовує й сарафанне радіо: інформацією діляться зі знайомими клієнти, які вже пройшли консультації й прийняли дітей.
«Спочатку люди мають загальні питання: наскільки багато дітей зараз приймають у сім’ї? Чи складно з дітьми? Цікавляться досвідом інших: чи мали ми зустрічі з батьками, які вже виховують прийомних дітей, мають опіку, всиновили, і чи вони дають раду. Що робити, щоб не травмувати дитину? Як правильно вводити дитину в родину й розповідати про неї родичам? Як навчитися приймати дитину без бар’єрів, як рідну, особливо, коли є ще й біологічна дитина? Переважно хочуть почути всі відповіді негайно, але це неможливо. Тому коротко обговорюємо основне й призначаємо наступні зустрічі. Зазвичай працюємо офлайн, проте, якщо у клієнтів немає змоги приїжджати, то консультуємо онлайн. Переважно консультації тривають близько години», ― розповідає психологиня БФ «Рідні» Анна Синицька.
Психологічний супровід так само не має часових обмежень. Наприклад, Анна Синицька ділиться, що з деякими клієнтами працює вже пів року, бо їхня біологічна дитина ще до кінця не готова до появи ще однієї дитини в сім’ї. Загалом психологиня станом на зараз надає супровід сімом сім’ям.
«У середньому люди відвідують 7-10 консультацій до того, як взяти дітей. Більше допомоги потребують ті, хто йде знайомитися з дітьми й супровід потрібен терміново. Це складний етап, бо потенційним батькам чи опікунам доводиться вибирати дитину. Це звучить дивно, але справді важливо, щоб відбувся контакт. Буває по-різному: іноді ці зустрічі відбуваються чудово, іноді діти не хочуть спілкуватися, бо мають надію, що їх ще повернуть у біологічну сім’ю, заберуть родичі, бояться нових людей тощо. І до цього треба бути готовими», ― розповідає психологиня.
Окрім юридичної, у Бф «Рідні» можна отримати і психологічну допомогу (фото фотобанку Freepik)
Анна Синицька ділиться, що більше консультацій відбувається зі запитом «негайно». Проте краще починати заздалегідь ― тоді потенційні батьки розумітимуть себе й будуть більш підкованими, коли почнеться процес пошуку дитини, знайомства та її адаптації в сім’ї.
«Є люди, які лише на початку роздумів. Є й ті, хто вже наважився прийняти дитину, але не знає, як рухатися в тому напрямку. Частими є запитання: “Що робити, якщо мій партнер не готовий до такого кроку, а я цього дуже хочу? Чи варто рухатися в цьому самостійно?” Тоді, звісно, парі краще узгодити таке рішення, воно точно не є простим», ― каже Анна Синицька.
Буває, що після низки консультацій сім’я розуміє, що насправді ще неготова прийняти дитину. Таких випадків небагато, але вони є. І це теж непоганий результат, бо важливо, щоб люди пересвідчилися у своїй впевненості, мотивації, готовності до того, як дитина потрапила в їхню сім’ю, щоб не допустити травмування.
Після того, як дитина потрапляє в сім’ю, починається період адаптації, виникають кризові моменти й труднощі. Анна Синицька каже, що вони з колегою ще продовжують підтримувати сім’ї в цей час, оскільки дуже добре знають особливості їхньої історії. Але поступово їх передають під супровід інших спеціалістів, які займаються конкретно такими запитами.
Психологиня зауважує, що тема альтернативних форм сімейного виховання стає більш обговорюваною в соціумі, вона більше не є табу. Про це не соромно говорити, з’являється більше доступної інформації, більше людей цікавляться й замислюються над тим, щоб взяти дитину в сім’ю.
«Місія нашої команди спростувати стереотипи й зруйнувати безпідставні страхи, розповісти про ці теми більше й допомогти тим, хто в роздумах. Це важливо, щоб кожна дитина могла знайти свою люблячу сім’ю. Насправді в громадах досі доволі негативно ставляться до дітей з інституційних закладів. А про тих, хто всиновлює чи бере їх під опіку, часом ідеалізують. Ми намагаємося пояснити, що це абсолютно нормальні діти й нормальні дорослі люди, які просто готові виховувати й мають любов. Буває, інші люди, які хотіли б прийняти дитину, думають, що недостатньо хороші для цієї місії. Але це не так», ― зазначає психологиня.
Дзвінок, що змінив долю
Ольга з чоловіком кілька місяців тому прийняли в сім’ю двох донечок восьми та десяти років. Дівчатка були евакуйовані за кордон, їхніх біологічних батьків позбавили батьківських прав. Подружжя спочатку взяло їх під опіку, а згодом удочерили.
«Ми з чоловіком одружені 13 років. Уже на третьому році зрозуміли, що біологічних дітей, швидше за все, не матимемо, тому обдумували інші варіанти. Через різні обставини йшли до цього кроку ми довго. Але після початку повномасштабної війни вирішили, що далі тягнути нема сенсу. Постало питання важливіше, ніж робота чи будь-що матеріальне: хто буде після нас?», – розповідає жінка.
Ольга ділиться, що до прийняття дитини була готова швидше, ніж чоловік. Вона часто відвідувала інтернати й дитячі будинки як волонтерка, бачила ситуацію зсередини. Чоловік до цієї ідеї підійшов дуже виважено, обмірковував усі можливі сценарії розвитку подій, ризики, тому потребував більше часу. Дружина не тиснула ― головне, щоб це було свідоме й цілком бажане рішення обох.
«Я довго шукала різні тематичні матеріали в інтернеті. І якось натрапила на ролик БФ “Рідні” про історію однієї зі сімей. Розуміла, наскільки потрібна родина для кожної дитини, але ми все одно були до кінця не готові. Втім, у соцмережах за фондом стежила постійно. І час до часу читала нові історії реальних людей, які наважилися. Це тривало не один рік. Коли ми з чоловіком таки вирішили, що пора, то я насамперед зателефонувала на гарячу лінію “Рідних”, щоб проконсультуватися щодо збору документів. Бюрократія нас відлякувала, бо здавалося, що зібрати всі папери дуже довго й складно. Але крім супроводу юристів, нам запропонували підтримку психолога», – говорить Ольга.
На ділі збір документів був швидким і простим. Так само без зусиль Ольга з чоловіком пройшли курси для потенційних батьків-усиновлювачів. А на консультації психологів у фонді пара таки записалася.
«До того ми з чоловіком ніколи до психологів не ходили. Мали дещо упереджене ставлення. Але я дуже рада, що в той момент з нами відбулися ці зустрічі. Підтримка психолога дала відчуття, що ми не самі. Вона позбавляла відчуття страху, бо знаєш, що маєш до кого звернутися. У сучасному суспільстві прийнято, що кожен має вирішувати свої проблеми. Звісно, ми теж не хотіли навантажувати родичів чи друзів. Але та підтримка, коли ти можеш чогось не знати, бути слабким, а тебе зрозуміють і все підкажуть, була дуже важливою. Ми мали не одну сесію й робота з психологом надихала нас не лише в майбутньому батьківстві, але й у нашому подружньому житті», – розповідає жінка.
Не залишатися на самоті
Донькам Ольги випала непроста життєва історія. Старша потрапила до дитячого будинку у віці 2,5 років, молодша ― у дев’ять місяців. До 2022 року, до евакуації з тимчасово окупованої Росією території за кордон, дівчата не мали підтвердженого статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно не могли потрапити в іншу сім’ю. Ольга з чоловіком виношували думку про дітей, а вони їх натомість уже чекали.
Усе раннє дитинство дівчата провели в інституційних закладах, без батьківської любові й уваги. Це залишило вагомий відбиток на їхньому психологічному стані. Адаптація дівчат у сім’ї була непростою. Ольга каже, що вони з чоловіком були готовими до того, що в дітей може бути різна поведінка, зважаючи на стрес і життєві історії. Але коли в молодшої доньки почали проявлятися істерики, новоспечені батьки не знали, як діяти. Дитина не чула прохань, кричала, лягала на землю, шкодила меблі. Така поведінка була викликана конкретними медичними показами, які батьки, втім, з’ясували пізніше. На початку був страх, незнання й повне нерозуміння, що робити.
Дівчата ― рідні сестри. Але разом їм жити ще не доводилося аж доти, поки вони нарешті не знайшли нового дому. Глибше знайомство, намагання подружити дітей, адаптація не лише до нових умов, а й до життя однієї з одною лягли на плечі нових батьків.
«У цьому полягає складність нашої ситуації. Діти ще не звикли до нормальної моделі сім’ї. Інколи старша донька каже, що з неї вже досить цього уроку. Насправді ж це просто розмова мами й доньки, а не заняття, на якому з дітьми спілкувалися вихователі. Щодня в нас є нова тема, яка потребує пояснень: то дівчата посварилися, то побилися, то їм щось не подобається. Ми пояснюємо, що крики ― це не нормально. Вчимо іншої поведінки. У дівчат викривлені всі норми, вони ніби з іншого світу. Хоча, правду кажучи, так воно і є ― в системі вони жили інакше, ніж живуть удома. Звісно, нам буває дуже непросто, ми багато років з чоловіком жили удвох, а зараз наш темп і стиль життя кардинально змінилися», – зазначає жінка.
Ольга ділиться, що вони з чоловіком думали, що обов’язково звернуться до психологів чи до психотерапевтів, коли діти адаптуються і вдасться налагодити побут. Однак тепер жінка радить кожному, хто приймає в сім’ю дітей, звернутися по допомогу відразу. Це допоможе дітям почуватися краще, а батькам більше розуміти своїх дітей, їхні болі й травматичні досвіди, їхні наслідки й вияви в теперішньому житті.
«До того, щоб прийняти дітей у сім’ю, треба бути дійсно готовим і впевненим у рішенні. Якщо ще вагаєтеся, краще дайте собі час. Ви мусите відчути свій момент. Робити це варто тому, що я хочу комусь дати щастя, бо я можу дати це щастя і хочу від цього бути ще щасливішим. Не тому, що так треба, не тому, що хтось сказав. А тому, що так каже мій розум, так бажає моє серце. Найгірше, що може статися, ― це коли дитину беруть у сім’ю, а тоді повертають. А якщо вже вирішили ― не бійтеся. Бог завжди нам каже: “Я з тобою”. Можуть бути абсолютно різні ситуації, але якщо вам складно, знайте: буде легше. Просто треба перейти кризу. І дуже важливо перед тим, як у сім’ї з’являться діти, налагодити стосунки в подружжі, навчитися все обговорювати й опановувати емоції. Щоб проблеми зі здоров’ям, фінансові труднощі чи інші життєві перипетії не розбивали шлюб, а навпаки показували, наскільки ви є одним цілим», – ділиться порадами Ольга.
Жінка радить майбутнім кандидатам у батьки чи опікуни готуватися до знайомства з дітьми ретельно. Про це завжди кажуть і психологи фонду «Рідні». Не можна нічого обіцяти чи ходити на зустрічі по кілька разів, якщо ви не впевнені, що саме ця дитина ваша. Тоді дитина шукатиме проблему в собі: що я зробила не так, щоб від мене відмовилися знову?
«Коли ми забороняємо щось своїм донькам, вони обурюються, бо інші “батьки”, які приходили до них, обіцяли все. Діти не знають, що ті люди відмовилися від рішення прийняти саме їх, і можуть замислюватися про те, яким було б їхнє життя в тій іншій родині. Це вибудовує бар’єр між ними й тими, хто став їхньою новою сім’єю. Діти завжди близько до серця приймають обіцянки. Не можна їх розчаровувати», – каже жінка.
«Так, це щастя було варте всього»
Історія сім’ї стартувала з дзвінка на гарячу лінію фонду «Рідні». Ольга каже, що вибудовується вона теж з допомогою його фахівців. Зараз підтримка має інший характер, адже психологи й психотерапевти допомагають сім’ї долати кризи, зближуватися й більше розумітися.
«Ситуація з молодшою донькою вже значно краща. Істерики ще трапляються, але в іншій формі. Та й ми розуміємо, що відбувається: надлишкова енергія просто мусить проявитися таким чином. Маємо алгоритм дій, який змінюється залежно від того, як змінюється стан дитини. Але вже не маємо страху й відчуття невідомості, коли в труднощах починається зневіра», – говорить Ольга.
Адаптація старшої доньки відбувалася за класичним сценарієм: у перші тижні вона була дуже чемною й намагалася сподобатися, згодом почала показувати різні емоції. На дівчинку впливала поведінка сестри, до того ж починається підлітковий вік з його запереченнями, виявами агресії й відторгненням. Однак з допомогою фахівців переживати цей етап значно легше.
«Коли ми розпочали пошуки дітей, я дуже хотіла внутрішньо відчути, що вони ― мої. І саме з дівчатами це відбулося. Знаю, що в чоловіка так само. Тому, як би не було часом непросто, ми знаємо, що вчинили правильно, що наше рішення було одним з найкращих у житті. Ми в тому віці, коли повні сил, але вже маємо життєвий досвід. Ми можемо дати своїм дітям усе потрібне. Звісно, спочатку здавалося, що не впораємося. Але є кілька факторів, які допомогли. Це віра й молитва. Те, що ми довго разом і стали величезною опорою одне для одного. Нас не осуджували близькі. І постійно на зв’язку були психологи та психотерапевти фонду “Рідні”», – розповідає жінка.
Мабуть, кожна людина, коли думає створити сім’ю, народити чи прийняти дітей, трошки уявляє собі майбутнє. Ольга ділиться, що вони з чоловіком теж мали омріяну картину. Початкова реальність була іншою ― труднощі проявилися одразу. Особливо складно це було прийняти чоловікові. Але час, прийняття і робота зі спеціалістами вже почали давати результати.
«Уже тепер, через кілька місяців, часто ловлю себе на думці, що ось вони ― картинки з мрій, на які я вже не очікувала. Щирі обійми доньок, моменти, коли вони приносять щось зі школи для мами й тата, спільний час, порозуміння, затишок. І тоді розумію: так, це щастя, яке ми зараз спільно проживаємо, було варте всього», – підсумовує жінка.
Хочете дізнатись більше про те, як прийняти дитину в родину? Отримайте юридичну та психологічну консультації за телефоном гарячої лінії БФ «Рідні» – 0 800 300 484.
*Цей матеріал було створено Благодійним фондом «Рідні» за сприяння ЮНІСЕФ та фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW та Австрійської Агенції Розвитку (ADA). Зміст матеріалу є виключно відповідальністю Благодійного фонду «Рідні» та не обов’язково відображає точку зору ЮНІСЕФ, Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) та державного банку розвитку KfW й Австрійської Агенції Розвитку (ADA).
Ми використовуємо