Степ STOP!
Ірена Карпа zdefinijuvala Ljviv – jak nostaljgiju za neisnujuchym. Se vyznachennja dovodytj, sho mova taky korystujetj sja namy. Z seji prychyny dozvolju sobi na nadinterpretaciju.
Nostaljgija - se pochuttja tuhy za vtrachenoju Batjkivshchynoju. Jakoji, abo jakyx vtrachenyx Ljvovom Batjkivshchyn ne isnuje? Poljshcha je, je Avstrija i Uhorshchyna. Nema ZUNR, nema tezh SRSRu. Misto Ljviv ljudynoju ne je, a tomu tuzhyty ne mozhe. Taki pochuttja je vlastyvi naselennju, ljudjam jakym brakuje skromnoho, abo j ne duzhe, prava na shchastja. Pry chomu prava na shchastja ne desj tam, a konkretno tu. Na zhalj, jak meni zdajetj sja, my perebuvajemo v poloni mifu, jakyj obmezhuje nashe bazhannja na svoje vlasne pravo na shchastja. Nashchadky Adama i Evy vvazhajutj Batjkivshchynu svojix protoplastiv za depresyvnyj region, a tomu ne ljubljatj joho navitj dyvnoju ljubovju. Jak naslidok, dijaljnistj jixnja vyxodytj chuzhym na korystj, a sobi na shkodu. Dlja nashoji vzajemnoji korysti treba zviljnyty sja vid vlady shkidlyvoho mifu - zrujnuvaty stereotypy, kotri obmezhujutj legitymnistj nashyx prav i bazhanj.
Do pershoji svitovoji halychany nazahal ne bachyly stepu i ukrajinciv, a ukrajinci na zahal ne bachyly hir i halychan. Spiljni storinky istoriji prote buly. Buly chasy, koly chubata stepova ljudyna potrapljala v halycjki hory. Tak narodzhuvala sja kozacjka romantyka j halycjke hore. Ljvivsjkyj pryklad jaskravo demonstruje shljaxetnistj lycariv pjatyhryvnevoho hetjmana: riznja na Vysokomu zamku - ponad dvista trupiv ljvivsjkyx ditej rizhnyx konfesij ta nacionaljnostej, rizanyna na Svjatojursjkij hori ta pohrabuvannja i spalennja cerkvy Jura, riznja j pohrabuvannja Karmelitiv bosyx...
Do paktu «Molotova-Ribbentrop'a» - Halychynu banaljno nazyvaly krajem, sho «teche molokom i medom», ne bez «halycjkoji nenzy» - ochevydno, ale de jiji ne maje. Pro reljaciju Zaxidna Ukrajina - Radjansjkyj Sojuz ne xochetj sja zgaduvaty, ale zh vynykla vona ne na porozhnjomu misci. Semu pereduvalo xlopomanstvo i moskvofiljstvo. Salojidy j ikrojidy. Rubli, Franky i Hrushevsjki. V nashyx holovax step - se nashe vsjo. Se trypillja i promyslovistj, se skifsjki baby j velyke bablo, se Kyjivsjka Rusj i kyjivsjka Rusja, se shchyri ljudy i shchyri ukrajinci. Nashi v se viryly, bo seho ne bachyly. Chytaly i povtorjuvaly jak mantru: «О степе! Величний, неосяжний степе! Слава, слава тобі!»
Postradjansjkyj Kyjiv svoji prava na Halychynu legitymizuje «aktom zluky» UNR i ZUNR, ale pry semu typ uzalezhnennja nashoho regionu vid centra je poradjansjky centralistychnym. Uhoda, sho do «zluky» peredbachala shyroku avtonomiju dlja Halychyny (analogichno dlja Krymu). «Jak by my objednaly sja b z vamy, to tiljky zi zasterezhennjam shyrokoji avtonomiji dlja Halychyny. My xochemo maty svij sojm i svoju provincijnu vladu, bo vashi vidnosyny duzhe vidminni vid nashyx. U Halychyni vid 1848 r. dijav konstytucijno-parlamentarnyj lad, a u vas joho she ne bulo. Halychyna katolycjka i Cerkva v nas nacionaljna ta zajmaje povazhne stanovyshche. A Vasha Ukrajina pravoslavna i Cerkva u vas zrosijshchena, poky shcho ne pryxyljna do ukrajinstva. Halychyna zvykla do zaxidnoevropejsjkoho prava, a u vas zakony rosijsjki, inakshi», - zgaduvav L. Ceheljsjkyj.
Menshe centralizmu - menshe korupciji. Zakon ne dlja represij - a dlja zaxystu vid represij. Jak bez morali ne je mozhlyva simja, tak bez moraljnyx syl ne mozhlyva derzhava. Biljshe avtonomiji - biljshe prav i hroshej. Biljshe prav i hroshej - biljshe xliba i vydovyshch. Biljshe xliba i vydovyshch - menshe suspiljnoji napruhy. Se vse banaljni slova, jaki vse she ne staly banaljnymy rechamy. Jakyx politykiv my obyrajemo, taka dolja nas i chekaje.
«О степе! Величний, неосяжний степе! Слава, слава тобі!
Коні, розбуркані їхньою мовою, знову посунули навпростець.
Вони виїхали на верховину могили і спинилися там, мов незграбні скиби чудернацької скелі. Звідки ще врочистіш розлягався степ. Здавалось, усе молилось навкруги, без мови, навколішках, без руху й стогнання. А над усім схилилась ніч, як пушливий намет вельможного мешканця, як тихий дим жертвенного всеспалення.
Коли коні винесли їх знову на шлях, Кремнюк сказав:
- Хай же гинуть міста на його славу!
А потім додав він пошепки, нахилившись до хорунжого:
- Ми знищимо й села, хай гине все во ім'я його!
- Хай гине все во ім'я його, - прошепотів за ним хорунжий»
В. Підмогильний, «Stop степ!»
Фото з сайту www.artfira.com
Ми використовуємо