Суд частково скасував платні послуги у закладах освіти
17 березня Окружний адміністративний суд м. Києва скасував платні послуги у закладах освіти.
Як повідомили ZAXID.NET у прес-службі ГО «Гармонія та порядок» суд за позовом голови організації студентів-юристів Львівського національного університету імені Івана Франка «Громадський захист» Тарас Гука про скасування постанови Кабміну № 796 від 27.08.2010 р. "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності".
Суд задовольнив позов Тараса Гука частково, визнавши незаконними ті пункти оскаржуваної постанови, якими передбачено стягнення зі студентів плати за виконання бібліографічних запитів та за користування документами із фондів бібліотеки і за доступ до локальних і корпоративних комп`ютерних мереж, автоматизованих баз даних та пошукових систем. Відтак, за ці послуги ВНЗ не матимуть права запроваджувати плату.
Кабмін заперечував позов у цілому. Уряд, зокрема, стверджував, що користування вузівськими бібліотеками, інформаційними мережами тощо не є обов’язковим для здобуття вищої освіти. І це незважаючи на те, що встановлення плати за таке користування суперечить прямій нормі Закону України «Про вищу освіту», яка вказує що використання бібліотек і баз даних є безкоштовним.
На жаль, вимоги позивача про скасування ще двох абсурдних послуг, які можуть надаватися у "вишах" за плату, суд не задовольнив. Мова йде про плату за оформлення документів про освіту державного зразка, а також за обмундирування студентів, курсантів у вузах, де є обов’язковим носіння форменого одягу. Суд став на сторону Кабміну, підтримавши його позицію про те, що оформлення документів про освіту не входить до спеціально затвердженого урядом переліку документів, оформлення яких фінансується за державний кошт. Тому вузи можуть зобов’язувати студентів платити за оформлення дипломів. Суд також вважав, що Тарас Гук як студент юридичного факультету вузу, в якому формений одяг не є обов’язковим, не може скаржитися на незаконність оплати за обмундирування студентів. Відтак, хоча курсант, який у майбутньому має працювати, наприклад, у міліції, навчається з метою стати на службу до держави, він може бути зобов’язаним придбавати для себе відповідне обмундирування за власний кошт.
Крім цього, суд не наважився скасувати можливість встановлення "вишами" плати за користування інтернетом. На думку суду, така можливість існувала у вузів з 1997 року, а тому, хоч оскаржувана постанова і була прийнята у 2010 році, плата за користування інтернетом скасована бути не може.
За словами координатора ГО "Гармонія та порядок", адвоката Дмитра Гудими, «на минулому судовому засіданні судді підняли перед урядом питання про те, яка у держави була мета при виданні оскаржуваної постанови, і чи було при її прийнятті дотримано балансу між інтересами держави, зокрема, у збільшенні доходів бюджету та інтересами громадян України, які мають право на здобуття безоплатної вищої освіти. Це вселило надію на те, що рішення суду у доленосній для студентів-"бюджетників" справі буде на користь Тараса Гука. На жаль, позов задоволено не повністю, і є висока ймовірність того, що Кабінет Міністрів України оскаржить це рішення суду. Проте, сам факт задоволення позову молодого юриста проти держави, яка посягнула на сутність конституційного права на освіту, свідчить про те, що у деяких випадках людина у нашому суспільстві поки що може сподіватися на судовий захист».
Тарас Гук вважає, що, навіть часткове задоволення його позову є перемогою українського студентства над державою. «У мене не було жодних сумнівів, – каже позивач, – у тому, що позов є обґрунтованим і підставним, оскільки він ґрунтувався на відповідних приписах Конституції України та Закону «Про вищу освіту», яким не може суперечити постанова Кабміну як акт підзаконний. Звісно, шкода, що суд не задовольнив мої вимоги повністю, зберігши можливість стягування вузами плати за користування інтернетом, оформлення дипломів і обмундирування. Така плата суперечить здоровому глузду. У час інформаційних технологій, коли в Україні дедалі більше надається безкоштовний доступ до інтернету у громадських місцях, стягувати за це плату у навчальних закладах, абсурдно. Так само як готувати для держави міліціонерів, військових, але змушувати їх платити за «казенну» форму, потрібну, передусім, для держави, а не для курсантів. Скасування плати за оформлення дипломів – більш складна проблема, бо уряд дозволив вузам стягувати відповідну плату через те, що не вніс дипломи державного зразка до переліку документів, які виготовляються за бюджетні кошти».
14 жовтня 2010 року, незважаючи на обіцянки Кабміну скасувати незаконні вимоги про стягнення плати у вузах, до Окружного адміністративного суду м. Києва було подано позов про визнання незаконними деяких положень постанови Кабінету Міністрів України про платні послуги у вищих навчальних закладах (Постанова КМУ від 27.08.2010р. № 796). Основним аргументом у позові проти цієї Постанови був той факт, що вона порушує передбачене Конституцією України право будь-якого громадянина України на доступність і безоплатність вищої освіти.
Президент України публічно виступив проти запровадження платних послуг для студентів у ВНЗ, і самі студенти згуртувались проти витягування грошей з їхніх кишень. Конституція України забезпечує доступність і безоплатність не тільки дошкільної, повної загальної середньої та професійно-технічної, але й вищої освіти у державних і комунальних навчальних закладах 12.10.2010 р. до оскаржуваної постанови Кабмін вніс зміни, які ввечері 14.10.2010 р. були опубліковані на урядовому порталі. Багато незаконних положень постанови № 796 цими змінами були усунені, однак деякі з них тоді залишились у силі, а саме: плата за обмундирування студентів, курсантів у вузах, де є обов’язковим носіння форменого одягу; плата за виконання бібліографічних запитів та за користування документами із фондів бібліотеки; плата за доступ до локальних і корпоративних комп'ютерних мереж, інтернету, автоматизованих баз даних та пошукових систем; плата за оформлення документів про освіту державного зразка.