«Трендові відео і приниження – це легкий спосіб стати популярним»

Систематичне цькування у школі може мати серйозний вплив на дитину, породити комплекси та травми, які залишаться з нею і у дорослому віці. Булінг впливає на самооцінку і якщо його не припинити, то може мати серйозні наслідки. Інколи вчителі, батьки чи інші дорослі закривають очі на цю проблему або навіть вважають, що таким чином «гартується характер».

Нещодавно у Тернополі підлітка вдарила однокласницю ножем у голову, її госпіталізували у реанімацію. Однією з причин конфлікту поліція розглядає булінг зі сторони потерпілої.

ZAXID.NET поспілкувався із дитячою та підлітковою психологинею Євгенією Голобородько про те, як булінг впливає на дітей, до яких наслідків може призвести, чому діти женуться за трендами і публікують образливі відео про вчителів у соцмережах.

Дитяча та підліткова психологиня Євгенія Голобородько

Проблема булінгу далеко не нова. З нею постійно намагаються боротись, але викоренити її не вдається. Чому так відбувається?

Кожен випадок булінгу може мати різну причину. Дитина може хотіти виплеснути агресію або самоствердитись, підняти свою самооцінку за рахунок інших. Буває, що до колективу доєднується дитина, яка має труднощі з поведінкою, і часом це провокує конфлікти, що може перерости у булінг.

Я думала над тим, чому булінг так важко викоренити. Є стільки планів допомоги, у школах прописані протоколи як взаємодіяти у випадках булінгу, дітям надається підтримка психолога, соціального педагога, залучена адміністрація, батьки. На мою думку, цю проблему важко вирішити, бо до цього залучено багато людей.

Наведу приклад. Якщо до мене звертаються клієнти з дитиною і вони мають труднощі у родині з вибудовою стосунків, працюючи з дитиною і батьками, ми вибудовуємо стратегію роботи і маємо певний результат. Коли ж залучені ще бабусі, дідусі, школа, гуртки, то до роботи залучаємо усіх. Наприклад, коли я працюю з дитиною з РДУГ, то, щоб допомогти їй справлятись з труднощами, я працюю з самою дитиною, потім з батьками, вчителями. Якась ланка постійно просідає, бо усі не можуть реагувати так, як нам би хотілося.

Найчастіше ми спостерігаємо булінг у школах. Там задіяно багато людей. Учні реагують по-різному. Вставати на сторону булера, бо це безпечніше, промовчати, чи навпаки – підтримати дитину, яку ображають. Реакція дорослих теж важлива. Деякі вчителі зупиняють прояви булінгу, деякі ігнорують, а деякі навіть підтримують. До прикладу, якщо булінг щодо дитини, яка має поведінкові труднощі, то вчителі деколи виснажуються і теж можу це підтримати. Батьки вдома по-різному спілкуються з дітьми, у всіх різні цінності, виховання. Хтось говорить, що цей досвід, який тобі допоможе стати міцнішим, хтось просить не втручатись. Залучено настільки багато людей, що важко викоренити булінг загалом.

Що може спонукати дитину цькувати однолітків? Розглянемо варіант, що у дитини немає негараздів у сім’ї.

Стосунки у родині можуть бути нормальні, але не забуваймо про те, що діти мають досить незрілий мозок, лобну кору. Булінг – це прояв жорстокості, емоційності. Коли включаються емоції, то немає усвідомлення наслідків, що я роблю комусь неприємно. Діти хочуть бути крутими, класними, показати, що вони нічого не бояться. Можуть подумати: «Він мені не подобається, дратує і я це хочу показати усім». Булінг – це про усвідомлене кривдження, але у дітей мозок є незрілим, вони не розуміють як їхні вчинки можуть травмувати. Якщо запитати цих дітей у зрілому віці про ці вчинки, то більшість би сказала, що їм соромно.

Для дитини, яку цькують, – це травма. Розкажіть, будь ласка, як впливають систематичні образи на дитину.

Це відбувається у дитячому віці і у цей час формується психіка. Яка особистість сформується у дитини, якщо вона зазнавала систематичного булінгу, насилля? Мозок ніби записує певний досвід. Він запам’ятовує, що у такому середовищі буде так, якщо зі мною так поводяться – це означає, що я такий. У дитини складається певне враження про себе. Вона думає: «Мабуть, я негідна любові, прийняття, я жахлива людина, якщо до мене так ставляться. Цей світ жорстокий, людям не можна довіряти». У дитини формуються стратегії взаємодії, які вона переносить і у доросле життя.

Особистість дитини не може добре сформуватись, якщо є будь-яке насилля. Жертвами булінгу часто є діти, які мають певні труднощі: їм важче за себе постояти, вони можуть промовчати чи нема підтримки з боку дорослих. Тоді це уже не просто травмуюча подія, це цілий комплекс травмуючих подій. Можна говорити про комплексний ПТСР – для дитини, яка систематично зазнає булінгу і ще у родині теж має труднощі, це має дуже сильні наслідки. Таким чином може сформуватись якийсь розлад особистості.

Шкільне середовище – це досвід сприйняття світу дитиною. Страшно, коли світ тебе не сприймає. Дитина живе у постійному страху, тривозі, вона не знає, який день її сьогодні чекає, чи будуть їй плювати у спину, підкладати щось на стілець, обзивати і тд. Як тоді взагалі можна вчитися, коли мозок постійно у стресі?

Я працюю з підлітками, які зазнавали булінгу, і ми зараз опрацьовуємо депресивний стан. Це дуже важко, особливо, коли діти продовжують перебувати у тому ж середовищі. Часом батьки вважають, що діти мусять це пережити. Це дуже прикро.

Дитина ж звертається до батьків за допомогою, а вони її відштовхують.

Вони кажуть: «Не придумуй, ти вигадуєш». Однак деколи може скластись і хибне враження про те, що є булінг. Дитина може мати тривожні розлади чи труднощі з емоційною регуляцією і думати, що на неї якось не так подивились, чи що однокласники сміялись саме з неї. Вона сприймає дуже особисто те, що відбувається навколо. Діти могли сміятись з іншої причини і не хотіли її образити, але дитина говорить батькам, що з неї насміхаються, принижують. Тоді включаються батьки і пробують знайти той булінг, покарати винних. Треба виключати емоції і дивитись, що відбувається насправді, бо такі ситуації теж трапляються.

Коли дитина зазнає систематичного булінгу і є вразливою, то часом вона боїться звертатись за допомогою і говорити батькам про справи, які відбуваються в школі.

Так дійсно є. Чому діти бояться звертатись за допомогою? Діти деколи думають, що от я сказав вчителю, він поговорив з дітьми, вони ще більше розізлились і ще більше мене ображають. Залучили ще батьків, вони обурились більше, а справу до кінця не довели. Булінг далі продовжується. Тоді дитина думає, що краще не висовуватись, може про неї забудуть.

Щоб діти не боялись звертатись, потрібна адекватна реакція дорослих: не перебільшена і не применшена. Щоб справа доводилася до кінця, а не просто сказали, що так робити не можна. Справу треба тримати на контролі, спостерігати динаміку класу, бо це дуже помітно в поглядах, коментарях, у колективній роботі.

У дітей, яких постійно цькують, накопичується агресія і колись вона може вибухнути. Такий випадок був на Тернопільщині, коли підлітка вдарила ножем однокласницю. Чому виникає така модель поведінки?

Наша лобна кора в той момент виключається, не тільки в дітей, а й у дорослих. Коли емоції довго придушувати, то вони можуть бути настільки сильні. Це жахливо, якщо дівчинка так довго терпіла булінг. Але ж не може бути такого, що батьки чи дорослі у її оточенні не помічали зміни у поведінці чи настрої. Це неможливо. Як би дитина не маскувала, що все добре, все одно будуть дзвіночки. Навіть навчальна діяльність, це дуже впливає на успішність. Ця дівчинка є підліткою і у цьому віці нервова система ще перевантажена змінами: фізіологічними, гормональними.

Це є одним із найскладніших періодів і ще додається такий стресовий фактор як булінг. Це крик про допомогу. Будь-яка поведінка дитини, якою б жахливою вона не була, це завжди про щось. Якщо дитина вибухає, все б’є, ламає стільці – усі хочуть навчити її цього не робити, але чому вона це робить? Це ознака, що вона з чимось не справляється. Треба зрозуміти, чому так відбувається.

Ви говорили про маркери у поведінці, на які треба звертати увагу. Чи можете розповісти детальніше, на що звертати увагу у поведінці, щоб зрозуміти, чи є у дитини проблеми?

Це може бути помітно вдома, бо там більш безпечне середовище і дитина розслабляється. Може бути більше суперечок, скандалів, дитина надмірно емоційно реагує на якісь звичайні, буденні речі. Може бути порушення сну або апетиту. Коли дитина стривожена, вона може бути або метушливою, або навпаки повільною, замисленою.

Батькам важливо відслідковувати, як дитина вдома харчується, поводиться, чи є порушення сну. Дитина може закриватись і не хотіти виходити гуляти, бо є багато сорому, провини. Підлітки люблять закритись в кімнаті і не виходити, але якщо це триває понад тиждень, то вартує придивитися.

Зараз у підлітків є такий тренд – викладати у соцмережах образливі відео про вчителів. Тут вже йдеться про цькування дорослих, а булінг перетворюють на моду. Чому так відбувається?

Наші діти ростуть у цифрову епоху і женуться за трендами, бо це весело, це дофамін. Стосунки між вчителями і дітьми не завжди є хорошими. Моя донька розповідала, що теж бачила такі відео і часто виставляють тих вчителів, які не дуже добре взаємодіють з дітьми. Це погано, я цього не підтримую, але для дітей це деколи єдиний спосіб виплеснути злість на дорослого. Діти йдуть за цими трендами, бо на них легко вплинути. Це ми з критичним мисленням можемо подумати, що це неправильно. Діти імпульсивні і просто це роблять. Це як реклама. Зараз багато реклами спрямовано на дітей, бо їх легше вмовити.

Для дітей кількість переглядів, лайків – дуже важлива. Якщо говорити про самооцінку дитини початкової школи, то вона будується на основі оцінок дорослих. Якщо мама чи вчителька каже, що я класна, то я класна. Коли дитина переходить у середню і старшу школу, то все змінюється. У підлітковому віці не важливо, що кажуть дорослі, важлива думка однолітків і друзів. Підліткам важливо, щоб їх помічали і оцінювали, тому вони збирають ті лайки. Трендові відео, приниження – це легкий, але поганий спосіб стати популярним.

Вчителі також можуть цькувати учнів, які їм не подобаються. Що може примушувати дорослу, сформовану людину ображати дітей?

Важливо, яким чином була сформована особистість. Це не лише про вчителів, а загалом про людей. Чи має вона добру родину, досвід життя, хороше ставлення оточуючих? Це може бути травмована людина. Вчителі, звісно, проходять медогляд, але, якби скерувати їх на психотерапію, хоч вона й не всім потрібна, то у багатьох виявили б свої труднощі. Якщо у мене є труднощі, то чи зможу я добре реагувати на якісь обставини? Все залежить від особистості

Який вплив можуть мати непропрацьовані травми дитинства у дорослому віці?

Вони формують бачення себе у світі і певні патерни поведінки. Люди звикає реагувати у той чи інший спосіб, зазвичай, це уникнення, бо боротися постійно важко. Найлегше завмерти. Якщо людина стикається з труднощами в житті, стосунках – вона завмирає, не вирішує проблеми. Люди можуть терпіти насилля, у них може бути занижена самооцінка. Вони можуть подумати: «А кому ще я такий/така буду потрібний/на?» Так само на роботі. Керівник може принижувати чи не давати гідну оплату, а людина вирішує терпіти, бо де ж вона знайде кращу роботу.

Коли напрацьовується патерн «бий», то людина навпаки може дуже агресивно реагувати там, де нема потреби. Це не означає битись, але у емоційний спосіб реагувати на щось, що може тригерити, що схоже на те, що було в дитинстві. Є ще патерн «біжи» – людина тікає з стосунків, кидає роботу, якщо щось не так. Це ускладнює життя самої людини і її близьких.

Коли є коригуючий досвід, терапія, підтримка, добре середовище, то мозок запам’ятовує це і людина може реагувати по-іншому. Якщо коригуючого досвіду немає, то людина використовує те, чого навчилась. Це не завжди найкращі патерни.