Дім, у якому виросла Леся Українка

Колодяжне було для Лесі Українки не просто однією із багатьох адрес, де мешкала її родина. Хоч народилася вона у Звягелі, та на Волині прожила близько 25 років із перервами, написала перші твори, перекладала, навчала молодших брата і сестер, приймала гостей і щоразу поверталася після далеких подорожей та лікувань. Саме Колодяжне родина Косачів вважала справжнім домом. Це єдиний маєток, який вони будували самі (крім дачі на Полтавщині, яка не збереглася), в інших містах житло винаймали.

У Колодяжному збереглися меморіальні будинки, дерева, які садили Косачі, родинні речі та атмосфера дому, який пам’ятає не лише Лесю Українку, а й багатьох представників української інтелігенції кінця XIX століття. Розповідаємо, як зараз виглядає родинний дім Косачів та що там можна дізнатися у Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки.

Три садиби і 500 га маєтку

Батько Петро Косач працював головою з’їзду мирових посередників – чиновників, які врегульовували земельні та селянські суперечки. Сім’я жила заможно, але через роботу тата часто переїжджала. Зі Звягеля спершу перемістилися до Луцька, де родина винаймала житло. А згодом купила близько 500 га землі у Колодяжному. Окрім родинного маєтку, там був сільськогосподарський двір, поля і ліси. Тут розводили племінних корів, коней, свиней, що давало родині додаткові статки.

Для Косачів звели деревʼяний будинок під ґонтом з шістьма кімнатами та двома входами. У 1882 році родина переїхала у цей маєток. Із шести дітей троє молодших народились тут. Лесі тоді було 11 років і у Колодяжному вона прожила 25 років із перервами. Їй доводилося часто виїжджати на лікування за кордон і зимувати у теплих країнах через хворобу. По господарству родині допомагали покоївка, управитель, куховарка.

Зруйнований головний будинок Косачів у Колодяжному

Під час Другої світової війни садибу розібрали. Але згодом на його місці збудували великий музей.

Один – білий, другий – сірий

Коли сімʼя збільшувалася, Петро Косач збудував ще два менші будиночки, зараз їх називають білим і сірим – за кольором фасаду. Білий будинок збудували в 1890 році. Там було дві кімнати, балкон-солярій і великий підвал. Рожева кімната призначалася для Лесі, синя – для Михайла. У 1908 році там добудували білу кімнату – для Ольги. Її зараз немає, але виявлено залишки фундаменту.

У цій рожевій кімнаті Леся написала близько 80 своїх поезій, підготувала до друку першу поетичну збірку «На крилах пісень», яку надрукували у Львові 1893 року. «Маленька рожева кімната, де мені найкраще працюється», – писала Леся. Також тут у 19 років вона уклала підручник стародавньої історії східних народів за німецькими і французькими першоджерелами, які їй надіслав дядько Михайло Драгоманов. За ним вчилися молодші Косачі.

Рожева кімната Лесі

Навпроти Лесиного будиночка стоїть сірий, із відкритим ґанком, по якому звивалась рослинність. Його називали батьківським. Нині там відтворена спальня, вітальня і кабінет Олени Пчілки.

Як Олена Пчілка виховувала дітей

Як розповідають у музеї, господиня маєтку Ольга Косач, більш відома як Олена Пчілка, була задоволена розташуванням села – недалеко від Ковеля, де був залізничний вузол і телефонно-телеграфна контора. Це було важливо для емансипованої жінки, яка часто мандрувала і контактувала зі знайомими. А в ближніх селах вона збирала зразки українських народних узорів.

Сама Олена Пчілка була родом з Гадяча на Полтавщині. Коли вона успадкувала там від своєї матері землю, додатково купила ще і збудувала на хуторі Зелений Гай дачу на 11 кімнат. Проте цей будинок не зберігся.

Шестеро дітей Косачів

Усі діти початкову освіту здобули вдома – це було рішення мами Ольги Косач. У школах Російської імперії навчання було російською. Тож вона дбала, щоб її діти навчалися рідною. Мама перекладала літературу, сама почала писати дитячі твори, видавала журнал для дітей «Молода Україна». А коли помер чоловік, для продовження фінансування видавництва Олена Пчілка заклала у банку під заставу успадковані від матері землі.

Діти Косачів після початкової освіти вдома йшли відразу у 5-6 клас гімназії. Всі з них, крім Лесі, здобули вищу освіту. Ларисі завадило вчитися слабке здоров’я, проте вона досконало вивчила 10 іноземних мов.

Зі старшим на 1,5 роки братом Михайлом Леся була дуже близька, їх навіть називали єдиним ім’ям – Мишелосіє.

Найраніше збережене фото Лесі у віці 8-9 років та фото з братом Михайлом

Подруги Лесі

Екскурсоводи садиби Косачів розповідають, що Лесиною дитячою подругою була Марія Буковська, яку називали Маня. Їхні родини проживали по сусідству у Луцьку. Вже дорослою вона працювала учителькою у селі Піддубці Луцького району. Леся відвідувала там свою подругу, присвятила їй оповідання «Школа», а Маня їй подарувала ніж для розрізування паперу зі слонової кістки та перламутру.

Ще однією подругою була покоївка Косачів Варвара Дмитрук. Вона знала дуже багато народних пісень, від неї Леся записала їх близько 150. Письменниця присвятила Варі оповідання «Приязнь», а на весілля подарувала їй вишиту сорочку з Полтавщини.

Будинок у Луцьку, де жили Косачі

Відомі гості Колодяжного

До Колодяжного приїжджало дуже багато відомих культурно-громадських діячів. Тут гостював композитор Микола Лисенко, письменник Михайло Старицький, Іван Труш та Фотій Красицький – два художники, які написали єдині прижиттєві портрети Лесі.

У 1891 році сюди приїжджав Іван Франко з дружиною і двома синами. Він проживав в основному будинку і лишив спогади, як із синами рибалив на Косачівській саджавці – штучній водоймі з джерелами, де водилися навіть раки.

Музей

Музей Лесі Українки у Колодяжному відкрили у 1949 році. На місці великої зруйнованої на той час садиби звели двоповерхове музейне приміщення. Нині на його димарі звили гніздо лелеки. Довкола зберігся сад, у різні пори року тут тішать око гостей різноманітні рослини. З оригінальних насаджень в маєтку збереглася грушка, посаджена найменшою донькою Ізидорою, та кущі кизилу.

Сучасну експозицію музею в 1991 році облаштували львівські художники. У 2020-х провели реставрацію меморіальних будинків. Нині там можна оглянути рояль зі слонової кістки і горіхового дерева, меблевий гарнітур зі зеленим оксамитом, гадяцькі килими і вишиті рушники та інші предмети інтерʼєру XIX ст. Частина меблів оригінальна, з київської квартири Косачів.

Фото ZAXID.NET