Свобода – це…

Свобода – це коли людина може робити усе, що захоче. І навіть свідомо відмовитись від мислення? Жити в ілюзіях? В самообмані? В трипільській культурі? В асортиментному супермаркетному виборі? Стати бидлом – це також свобода?

Громадяни цієї освяченої коровою території люблять кричати про свободу (ВО - тут ні до чого). І чим більше вони про неї кричать, тим вище вони закидають в скай свої багатовимірні ілюзії. А тут й виникає питання: свобода - це ілюзія і чи ілюзія - це свобода?

Допомагає любим друзям у поширенні своїх священних ілюзій поюзаний френдами Інтернет. Віртуальний простір з частковою або повною відмовою від фейс-контролю. З новими ніками і конвеєрними аватарами. З «новим» життям під новим ім'ям.

Нові мени зі старими бурдюками ілюзій у своїх сопливих ЖЖ, як співає Кровосток, мейкають свою нову історію, тим самим перетворюючи нет на бомбосховище від скелетів своїх трельяжів.

Окрім ЖЖ, таким чудотворством займаються, без чатів звичайно, й такі тіпа модні штучки, як Вкантактє, Аднакласнікіру та їх великий брат Facebook. І, звичайно, таким  балуються солідні сайти, які на шпалах гіперреальності можуть собі дозволити писати напівправду, напів_напів_правду і брехню, політкоректно зашифровану під піар чи рекламку.

Ця фабрика імені віллі вонка з дня на день фігачить гори мармелядного пазітіву, океани карамельного щастя та коробочки пташиного молочка для кіндерів зі скелетними сюрпризами, щоб потім чистити зубки карієсом.

Дітки плещуть рученятками, пускають слину щасливого сімейного життя зі штучними посмішками, візуалізують в маси задоволення від дешевого баунті в натурі та м_ють один одному свої захоплення френдовою виключністю, геніальністю та обраністю. Це - свобода, чи це щось, на позначення чого ще не придумали потрібного слова?

Свобода - це коли людина може робити усе, що захоче. І навіть свідомо відмовитись від мислення? Жити в ілюзіях? В самообмані? В трипільській культурі? В асортиментному супермаркетному виборі? Стати бидлом - це також свобода? Свідомий вибір?

В такому випадку вже не потрібними є CCTV і прослуховування телефонів, відбитки пальців, доступ до приватних мейлів і файлів, чого так хочуть спецслужби. Хоча, хочуть тут вже в минулому часі. Хотіли і змогли. Контрольована прослушка і прочитка канає по повній програмі. Але у всіх чи тільки в потрібних людей? Відповідь, напевне, очевидна.

Все просто і все зрозуміло. Все поверхнево. Все спрощено. Все так, як і має бути. Саме цього й хотіли. Не потрібно великих зусиль. Розуму не потрібно. Є тільки бомбардування на емоції, якими прикривають тепер комплекси. Про інстинкти краще не говорити. Тіло завжди є розумнішим за свого власника.

Настала вселенська гармонія, про яку Генрі Міллер писав в своєму «Сексусі»:

«Что же породило этих монстров? Не что иное, как страх маленького человека. Робким душам вечно мерещится чудовища на пути, и не важно, назовут ли их гиппограф или гитлеровцы. Наибольший ужас внушает человеку расширение горизонтов сознания. Все пугающее, отвратительное в мифологии проистекает из этого страха. «Давайте жить в мире и гармонии!» - молит маленький человек. Но по закону вселенной мир и гармонию можно завоевать лишь в борьбе с самим собой. Такой мир и такую гармонию маленький человек оплачивать не желает; он хочет получить их готовыми, как костюм с пошивочной фабрики».

Настала ера супершвидких метаморфоз. Випив фанти - і зупинив літак. Дрінкнув спрайту - і ти вже суперхіро. Дьорнув редбул - і ти вже супермен з крильцями. Маєш ЖЖ - і ти вже кул. А якщо використовуєш олбанський язык - то ти мегастар.

Розслабся - все вже придумали для тебе. Все, що ти хочеш, і все, про що ти мріяв, дивившись на зоряне небо. Напрягатись особливо не потрібно. Та й плагіат ще ніхто не скасовував.

Що є найбільш зреалізованим в гіперреальності: чесність чи правдивість? І чи є в цій ситуації фраза Камю «вільним є той, хто може не брехати» - звичайним метанаративом? Звичайно ж, поза контекстом.

Фото з сайту zhurnal.lib.ru