ТОП західноукраїнських альбомів. №22: «Летимо!» («Карна»)

Історія першого нормально записаного важкого альтернативного альбому на теренах Західної України сягає корінням швидше в літературну, аніж музичну столицю регіону - місто Івано-Франківськ, де в кінці 90-х зібрались хлопаки, почали грати «тіжолу музику» і назвали свою групу «Карна». До піку форми йшли досить довго, дорогою поміняли майже весь склад, і, що основне - вокаліста, який, окрім достойного голосу, ще й подобався дівчатам, на відміну від попереднього.

Надворі вже було літо 2002-го, коли після десятків виступів на різних місцевих майданчиках та тривалої роботи музиканти записали один із найбільш потужних синглів в історії західноукраїнського музичного процесу - «Ми будем разом», кліп на яку, а точніше не надто паскудно змонтований лайв, почало крутити місцеве ТБ. З того моменту слово «карна» у Франківську почали писати на парканах, а дівоча частина нефармалітету, за легендою, на паркових лавочках маркерами признавалася в коханні до вокаліста Льоші.

За рік команда остаточно укомплектовує склад та записує альбом «Летимо», закріплюючи його виступ феєричним, як свідчили друзі, виступом на фестивалі «Тарас Бульба 2003» в Дубно. Свою копію альбому я отримав тим архаїчним нині способом - на болванці CD-R, на якій навіть не було зазначено треків, всього лиш гурт, альбом, рік. На той час запис видавався дуже крутим, адже як не крути, важка платівка та ще й українською мовою не надто часто зустрічалася. Перший же риф із програмної композиції «Летимо» зривав дах і кидав в заціпеніння, але з часом погляд на альбом трохи змінився.

На момент літа 2003-го по всьому світу вже сотні разів прогриміли System of a Down з альбомом Toxicity, де важкий нью-метал в поєднанні з етно-елементами та концептуальним підходом створили штурмову машину до вершин всіх можливих чартів та юнацьких мізків. Музиканти «Карни» використали той же перевірений рецепт, лише трохи помилилися з концептуальними складовими, які у відповідних кількостях могли перетворити хорошу платівку в таку, про яку кажуть - «must have».

Альбом, як вже зазначено вище, стартує з програмного важкого та водночас дуже легкого настроєвого шлягера «Летимо», де проста юнацька лірика, заспівана з добрим енергетичним запалом, поміж гітарні запили дає добрячий стартовий копняк. Ефект псує лише той факт, що за пару треків буде майже ідентична композиція «Казка», слухати ті ж самі ходи вже стає просто нудно. Основний хіт «Ми будем разом» звучить майже одразу, важкий мєдляк в тексті якого інколи не надто правильно наголошені слова - безпрограшний варіант для захоплення вух потенційних слухачів. Три швидкі бронебійні бойовики правильно розкидані по альбому. І «Безнадійно хворий», і «Твій останній сон», і «Не бійся, ти моя», мають одного й того ж ліричного героя, який, переживаючи власне нерозділене лавсторі, не втримуючись, наспівує шалені воплі. Перша філігранно обіграна етно-тема з алюзіями на ранні роботи System of a Down, стовідсотково найкращий номер альбому - стьобна композиція «Про Стефана». Качова робота ритм-секції, гуцульські теми від гітариста та стьобно заспівана-начитана історія-скоромовка про якогось периферійного джанка-ексгібіціоніста зробила цю пісню вершиною платівки. Другим цінним пристосуванням архаїчного мелодичного духу до м'язів та скелету нью-металевого тіла став номер (так-так саме номер, там ще в кінці гупання в двері сільського виходка чути і коротку традиційну в таких випадках розмову) «Я не кохаю тебе», саме тут вперше на моїй пам'яті була вдало і правильно обіграна мелодія коломийки, то вже потім її пхали у всі можливі записи стільки разів, що розвинулася відраза.

А от пісню «Зіронька», найліричнішу роботу в творчості «Карни», таки треба було зробити фінальною, щоб враження важкого скрипучо-гортанного fade out перенести на весь альбом, але музиканти вирішили чомусь по-іншому.

Зараз гурт працює над новим альбомом, а їх останній сингл «Ті, що танцюють на голові» активно крутить головний альтернативний канал України «Enter Music». Теперішнє враження досить сумне, оскільки одноманітним сиквелом після п'ятирічної перерви важко когось здивувати. А повторити той ефект вже не вдасться, адже тоді «Карна» були щирі, по-молодечому амбітні, самовпевнені та безпосередні. Бо як ще можна охарактеризувати гурт, який сміливо випускає альбом, де вокаліст смачно лажає вже на початку другої хвилини стартової програмної композиції?

Key song: Про Стефана

Фото з сайту mediaportal.ru