У Львові місто спільно з опікунами купує дітям-сиротам квартири

У Львові сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, теж можуть придбати собі житло. І їм не треба для цього захмарних коштів. Досить мати лише третину суми. А далі – допомагає місто. Цьогоріч за цим принципом оселі придбало четверо молодих людей.

21-річну Інну Кір’янкову тепер вже у її власній оселі в новобудові, що на вул. Біговій, зустрічає мопс Багіра. Вони живуть там втрьох: жінка, її чоловік та собака.

«Я колись мріяла про однокімнатну квартиру, бо не люблю дуже багато прибирати. І хотіла також, щоб високо помешкання було. Тут моя мрія здійснилася, бо зараз у мене 11 поверх – класно так», – поділилася радістю власниця нової квартири Інна Кір'янкова.

Сім’я самотужки спільно із друзями та знайомими зробила ремонт. І навіть удвох, економлячи, назбирали собі 206 тис. грн на житло. Це 30% від суми. Чоловік займався хімчисткою меблів, Інна відкладала стипендію. А решту – 70% – дала міська рада. Це – як великий дарунок долі. Бо Інну ще дитиною життя водило по чужих оселях.

«З дитинства ми жили з татом. Нормальна сім'я була. Потім тато почав погано ставитися до нас всіх. І мама нас забрала. Ми з мамою по квартирах до 13 років жили», – розповіла Інна.

А згодом її маму і тата позбавили батьківських прав.

«Спершу я жила з опікункою. В селі. В неї було двоє своїх дітей і ми зі сестрою двоє. У 16 років я жила зі своєю старшою сестрою на квартирі. До 17 років. А тоді мене дали в дитячий будинок сімейного типу. До сім'ї Геращенків», – пояснила Інна.

Також у її будинку, але поверхом нижче, директор школи-інтернату №2 робить ремонт у новій квартирі своєї колишньої учениці Ірини Ковальчук.

«Маємо пральну машинку. То Іра собі вибирала – спонсори купили. Є шафа книжкова у вигляді сходинок, де вона зможе складати якісь речі свої. Є холодильник», – перерахував директор школи-інтернату №2 Андрій Закалюк.

Як виглядатиме квартира, чоловік не показує. Каже, робить сюрприз для Іри.

«Із допомогою друзів, знайомих, благодійників закінчуємо ремонт. За два дні в Іри буде день народження, то такий сюрприз їй роблю – щоб вона побачила своє житло. Їй виповниться дев’ятнадцять», – пояснив Андрій Закалюк.

Іра провчилася в його школі-інтернаті 11 років. І коли була в дев’ятому класі, її рідних позбавили батьківських прав. Тож директор тоді взяв дівчинку під опіку.

«У нас дуже добрі сімейні стосунки: вона мене «татом» називає. Іра для мене, як рідна», – додав Андрій Закалюк.

Чоловік відкладав Іринину допомогу від держави, свою зарплату, дещо позичив – і разом із містом придбали це помешкання.

До слова, вже три роки програма працює і для дітей-сиріт, і для осіб з їхнього числа, які досягли повноліття. І лише у Львові.

«Ідея виникла у людини, яка була опікуном, мала на вихованні 10 дітей – родинний дім. І, оскільки, дбаючи про дітей, вона розуміла, що вони колись із цього дому вийдуть, то відкривала їм рахунки і на ці рахунки надходили кошти, які держава на утримання дітей давала. А потім жінка звернулася у міську раду і тут придумали таку програму співфінансування. Так жінка купила чотирьом дітям квартири», – підсумувала заступниця начальника міського управління житлового господарства Галина Мазур.

За три роки квартири отримали 13 осіб. А цьогоріч – вже четверо.