У Львові презентували твори незаслужено забутих українських композиторів

Десятиліття забуття в Україні – цей прикрий факт об'єднує імена двох українських композиторів - львів'янки Стефанії Туркевич та харків'янина Сергія Борткевича. Але днями у Львові відбулися дві події, завдяки яким забута українська музика знову повертається і звучить на батьківщині.

У Львівській національній музичній академії ім. М.Лисенка презентували фотокопії рукописів більшості творів української композиторки Стефанії Туркевич. Досі її архів зберігався в Кембріджі у її родини, а повернення нот в Україну нарешті дозволить виконувати тут музику композиторки.

Фотокопії рукописів більшості творів Стефанії Туркевич-Лук'янович нарешті дозволить виконувати її музику на батьківщині

Стефанія Туркевич-Лук'янович - це перша українська професійна жінка-композитор. Вона народилася у Львові у 1898 році, тут почала здобувати музичну освіту, а вдосконалювала - вже у Празі та Відні, зокрема, у одного з найвизначніших композиторів ХХ століття - Арнольда Шенберґа.

Згодом, вона повернулися до Львова, була професором Львівської консерваторії, піаністкою-акомпаніаторкою у місцевій опері та на радіо. Тікати з рідного міста її змусила ІІ Світова війна. Вона виїхала спочатку до Відня, згодом - до Англії. Ще до війни вона була автором симфонії, опери для дітей, численних вокальних та інструментальних композицій, а в еміграції продовжувала писати «у стіл» - симфонії та симфонічні поеми, опери для дітей, балети, зокрема, балет «Мавка» за «Лісовою піснею» Лесі Українки тощо.

Про творчість Стефанії Туркевич від її доньки випадково дізнався відомий оперний співак українського походження Павло Гунька. Він є керівником мистецького проекту «Українська Мистецька Пісня», метою якого є запис авторських пісень українських композиторів різних поколінь (а таких творів дуже і дуже багато - понад 1000). Павло Гунька вже встиг записати вокальні твори Стефанії Туркевич, а тоді вирішив організувати фотокопіювання та передачу нот усіх інших її творів до Львова, на що люб'язно погодилися родина композиторки.

Доля Сергія Борткевича дуже подібна до Стефанії Туркевич-Лук'янович. Харків'янин, здобув блискучу освіту у Петербурзі та Лейпцизі, викладав у Берлінській консерваторії. Згодом повернувся до Харкова, але змушений був втікати від червоної армії у 1917 році, і все життя прожив в еміграції у Відні та Берліні.

Повернення творів Сергія Борткевича в Україну відбулося стараннями Миколи Сукача

Творчість Борткевича ще кілька десятиліть тому зацікавила іноземних дослідників - Мелкома Баллана (Велика Британія), Багвана Тадані (Індія/Канада), Валтера Калктмана (Голландія), які відшукали багато його творів. Однак повернення творів Борткевича в Україну та їх першовиконання відбулося у 2001 році стараннями диригента Миколи Сукача.

Саме Микола Сукач завітав до Львова з концертом, на якому разом із симфонічним оркестром Львівської філармонії виконав Симфонію №1 «З моєї Батьківщини» Сергія Борткевича. Цю симфонії композитор написав у 1934 році, давно полишивши рідний край, і неймовірна туга за Батьківщиною сповнюють по вінця музику цього твору. Львівська публіка вітала оваціями і надзвичайної краси музику композитора, і диригента, який повернув творчість Борткевича в Україну.