Угорщина як піддослідний об’єкт

Протягом багатьох років до Угорщини ставилися майже як до піддослідного об'єкта. Казус країни, яка «моделює» відхід від ліберальної демократії. Після нападу Росії на Україну і прийняття Будапештом політичного курсу, який сприяє Москві, Угорщина привернула до себе ще більше уваги через обструкцію і блокування підтримки Києва. Жужанна Веґ з Німецького фонду Маршалла розповідає про ситуацію в Угорщині, особливо після того, як партія «Право і справедливість» була усунута від влади в Польщі. Це інтерв'ю підготовлено в рамках проєкту «Захист європейських цінностей», що фінансується Європейською комісією.

Усунення популістів «Права і справедливості» від влади в Польщі, безумовно, є проблемою не лише для угорського уряду, але й для партії Fidesz. Було очевидним, що прем'єр-міністр Віктор Орбан та його партія очікували перемоги «ПіС» на виборах 15 жовтня 2023 року. Після оголошення результатів представники Fidesz привітали «Право і справедливість» з перемогою. Жодних жестів у бік тодішньої опозиції, яка вже за кілька тижнів оголосила про формування уряду, зроблено не було. Так, це велика проблема.

Відносини між «ПіС» і Fidesz дуже допомогли Віктору Орбану дистанціюватися від демократичних принципів, закріплених в угорській конституції. Крім того, Польща й Угорщина захистили одна одну у зв'язку із запуском процедури статті 7 в Європейській Унії щодо верховенства права. Ця підтримка ускладнила становище продемократичних сил в обох країнах. Тому відхід партії «Право і справедливість» від влади також створив проблему для уряду Орбана на цьому рівні.

- Чи можуть зміни, які відбуваються в Польщі, стати для угорців моделлю, натхненням для мобілізації проти уряду Віктора Орбана та Fidesz?

- Я думаю, що наразі ні. Звичайно, опозиціонери говорять про уроки, які можна винести з польського досвіду, і про те, як перенести їх на угорський ґрунт, але ці дві країни фундаментально відрізняються. Це добре видно, якщо порівняти становище колишньої угорської опозиції та середовище, в якому перебуває нинішня опозиція в Польщі. Згадаймо, що перед останніми парламентськими виборами в Угорщині 2022 року опозиція мала хороші шанси на успіх, вона об'єдналася, але це минуло, і вона знову розділилася. Результати тих виборів і той факт, що не вдалося перемогти Fidesz, стали великою несподіванкою і для опозиційних партій, і для самих виборців. Пам'ять про цю поразку досі дуже жива.

Звичайно, польський приклад дає надію на кращі результати і перелом неліберальних тенденцій, але я думаю, що наразі угорські опозиціонери зосереджені передусім на місцевих виборах, запланованих на червень, і наступних виборах до Європарламенту, щоб по-справжньому звернути увагу на те, як вчитися на змінах у Польщі. Як наслідок, боротьба між опозиційними політиками за голоси виборців на місцевих виборах знову загострюється, хоча їм також потрібно готуватися до виборів до Європарламенту, де вони могли б отримати вигоду від співпраці завдяки пропорційному виборчому законодавству. Однак місцева політика зараз затьмарює все інше надто ефективно, щоб дійсно розглядати Польщу як натхнення для змін. Те саме стосується і виборців, які цікавляться насамперед місцевою політичною сценою.

- Чи вдасться Віктору Орбану знову успішно розколоти опозицію, збільшивши таким чином свої шанси залишитися при владі?

- Наразі Орбан у безпеці, його владі нічого не загрожує. Він також змінює Виборчий кодекс відповідно до власних інтересів. Тож у нього в руках є інструменти для того, щоб залишитися при владі, а опозиція опинилася в скрутному становищі. Звичайно, деякі опозиційні партії намагаються домовитися й ухвалити спільні програми для виборів до Європарламенту, але у випадку з місцевими виборами це дуже складно.

На попередніх місцевих виборах деяким опозиціонерам вдалося домовитися, замість того, щоб воювати між собою, і виставити спільних кандидатів проти Fidesz. Це надихнуло на схожу стратегію напередодні парламентських виборів 2022 року. Очікування були величезні. Вважалося, що присутність і спільна робота в органах місцевого самоврядування посилить опозицію, закладе основу і дасть досвід, а також покаже електорату, що опозиціонери можуть впоратися з владою.

Однак цей потенціал не був реалізований, оскільки Fidesz скористався можливістю, наданою пандемією COVID-19. Орбан запроваджував надзвичайні рішення та керував декретами. Одним із ключових внутрішньополітичних рішень стало вилучення податків з органів місцевого самоврядування до державного бюджету, що призвело до неймовірних економічних проблем на місцевому рівні, позбавивши громадської підтримки опозиційних політиків, які з цієї причини не змогли капіталізувати свій попередній успіх. Уряд просто використовував політичний ключ для розподілу грошей, підтримуючи лояльні до нього органи місцевого самоврядування і позбавляючи коштів органи місцевого самоврядування, пов'язані з опозицією. У підсумку багато міст отримали економічні проблеми, що поставило опозиційних політиків у скрутне становище.

- Як виглядає громадянське суспільство і неурядовий сектор в Угорщині? Обмеження свободи преси, підпорядкування її державному контролю і залежність від бізнесу наводять як приклад методів уряду Віктора Орбана. У Польщі незалежні ЗМІ відіграли дуже важливу роль у соціальній мобілізації, необхідній для змін.

- Громадянське суспільство є важливим чинником у Польщі, і угорський уряд дуже добре розуміє, що саме з нього надходять критичні голоси й енергія, які вивільняють силу навіть у ситуаціях, коли опозиція ослаблена. Ми бачили в Угорщині, як влада намагається змусити замовкнути критичні голоси, знищити громадські організації, НУО, незалежні ЗМІ.

Fidesz був дуже ефективним у конструюванні та розбудові власних медіа. З одного боку, партія контролює державні ЗМІ, які використовує як власний пропагандистський канал, а з іншого – фінансує і створює власні медіа. Домінування Fidesz у ЗМІ є однією з причин незмінності влади. З цієї причини незалежні ЗМІ перебувають під сильним тиском. Вишукуються фінансові проблеми, а журналісти та громадські активісти перебувають під наглядом. Прикладом є використання шпигунського програмного забезпечення Pegasus. Більше того, журналісти стають мішенню для кампаній з їхнього очорнення. Щоб змусити замовкнути будь-які критичні голоси, використовуються методи, які ми не можемо вважати легітимними.

Наприклад, уряд і правляча партія запропонували створити Офіс зі захисту суверенітету. Формально це має бути орган захисту держави, який на практиці отримає безконтрольну владу над організаціями громадянського суспільства. Залежно від того, для чого буде використовуватися цей орган, людям, причетним до організацій, які отримують фінансування з-за кордону, може загрожувати тюремне ув'язнення.

Очевидно, що цей закон був сформульований так, що дасть повну свободу для його інтерпретації. Це створює загрозу для НУО, якої не повинно бути у правовій державі. Тож це нове регулювання, ймовірно, впливатиме на громадянське суспільство, надаючи владі потужну зброю, щоб змусити замовкнути критичні голоси, зберегти своє домінування у ЗМІ та послабити опозицію.

- Ви згадали статтю 7, яку використовує Європейська Унія. Чи існує можливість реального тиску на Орбана і чи вдасться йому продовжувати свою подвійну гру, роблячи одне в Угорщині і кажучи інше в Брюсселі?

- Схоже, що Польща під керівництвом Дональда Туска пристане на статтю 7, і важко розраховувати на те, що Орбан і Туск працюватимуть разом. Відносини між ними не найкращі. Згадаймо, що Туск був президентом Європейської народної партії, коли Орбан вийшов з неї. Водночас ще невідомо, чи буде уряд прем'єр-міністра Фіцо у Словаччині готовий надати Орбану такий самий захист у Брюсселі, як уряд ПіС. Звичайно, з точки зору Орбана, втрата підтримки Польщі може бути компенсована Словаччиною, але це динамічне питання. Прем'єр-міністр Фіцо теж, м'яко кажучи, не є взірцевим прикладом демократа, але як це вплине на позицію Угорщини – ще треба з'ясувати.

Орбан останнім часом стає щораз більш конфронтаційним у своїх відносинах з Європейською Унією, і це, нарешті, почало позначатися на коштах, що надходять від ЄУ. Звісно, йдеться не тільки про конфронтаційну позицію, а й про дії, які Брюссель більше не може ігнорувати, зокрема порушення у використанні грошей ЄУ та стан верховенства права. Я думаю, що це стало дуже очевидним. У підсумку Єврокомісія дійшла до того, що вирішила діяти, і це великий виклик для Угорщини, для угорської економіки і для самого Орбана, який покладається на ці заходи. Проблема для нього зараз у тому, що для отримання доступу до грошей, від яких залежить його влада, він повинен провести реформи, які фундаментально підривають систему, яку він створив.

- Отже, Орбан опинився між молотом і ковадлом, намагаючись балансувати і вести подвійну гру з Брюсселем? Це один рівень виклику, але є також відносини між Угорщиною, Росією і НАТО. Існує думка, що Угорщина є чудовим союзником, але, на жаль, не нашим.

- Що стосується питань безпеки, то Угорщина і Орбан обережно рухаються в одному напрямку, тоді як НАТО і східний фланг чітко рухаються в протилежному напрямку, підтримуючи Україну. Я думаю, що Орбан ізольований, хоча що означає ізоляція – це вже питання визначення. Він усе ще може з'являтися у світі, і його поважають, тільки не серед його союзників. Однією з найбільших проблем тут є втрата довіри серед теоретично найближчих партнерів, найяскравішим прикладом чого є відносини з Україною та продовження співпраці з Росією.

У жовтні 2023 року Орбан зустрівся з президентом Путіним у Пекіні, заявивши, що не міг уникнути цієї зустрічі. Що це означає? Оскільки він стверджує, що так піклується про безпеку країни, чи не міг він проігнорувати зустріч? Така поведінка фундаментально підриває довіру. Після інциденту посол США в Будапешті попросив союзників про зустріч, підкресливши рівень занепокоєння позицією Угорщини. Це дуже серйозний виклик для Європейського Союзу і НАТО.

- Як так сталося, що угорці, які пережили комунізм і радянське вторгнення в 1956 році, тепер акцептують позицію Росії?

- Це все одно, що поставити не на того коня на перегонах. Я думаю, що це чудова метафора, тому що Орбан просто намагається максимізувати вигоду і прибуток. Так само він вчинив і з війною в Україні. У його зовнішній політиці не можна знайти навіть тіні європейських цінностей. Це чистий розрахунок, і я думаю, що тут він досягнув кінця своїх можливостей.

Що стосується угорського суспільства, то тут важливо пам'ятати про ситуацію з державними ЗМІ та тип наративу, який поширюється. З одного боку, проросійська риторика, звичайно, присутня, і частина електорату в принципі її акцептувала, але водночас більшість громадян все ще проєвропейськи орієнтовані і підтримують європейські цінності. Якщо ми подивимося, з іншого боку, на вплив ЗМІ Fidesz на електорат, особливо на електорат цієї партії, то підхід не є радикально проросійським, а ми бачимо просування ідеї миру і наратив співіснування, адже, зрештою, ніхто не хоче війни. Це ефективніше переконує, особливо якщо це відбувається в поєднанні з наративами, що демонізують Україну, яка нібито провокує Росію. Fidesz дуже ефективно маніпулює цими наративами, граючи на страхах громадян і підживлюючи їх через підконтрольні йому ЗМІ.

Я думаю, що це має ключове значення. Це свого роду соціальна інженерія, за допомогою якої Орбан утримує владу. У цій ситуації угорське суспільство не обов'язково є проросійським. Якщо ми подивимося на підтримку НАТО, то вона принципово не відрізняється від тієї, яку громадяни висловили на референдумі про вступ (під час референдуму 1997 року 85,3% угорців підтримали вступ країни до НАТО, – ред.). Тож ми маємо справу лише з ефективною наративною грою Віктора Орбана.

Переклад з польської

Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.

Оригінальна назва статті: Węgry stanowią obiekt badawczy