Українці не такі бідні, як кажуть, – експерти

Львівські експерти на круглому столі «Солідарність у бідності» піддали сумніву тезу Уповноваженої ВРУ з прав людини Ірини Карпачової про те, за критеріями Світового Банку понад 70% українців можна вважати такими, що живуть за межею бідності.

Президент Інституту релігії та суспільства, проректор із призначення та місії Українського Католицького Університету Мирослав Мартинович зазначив: "Я не знаю, як вираховувалася ця цифра. Припускаю, що там є значною мірою присутня суб’єктивна бідність".

Зазначимо, що об’єктивна бідність визначається за прийнятими в країні критеріями доходу та можливістю досягнення матеріальних і духовних благ. Суб’єктивна бідність визначається за самооцінкою: людина тоді є бідною, коли вона сама себе ідентифікує з бідністю. Не применшуючи проблеми об’єктивної бідності, експерти однак зазначали, що самооцінку багатьох українців можна звести до суб’єктивної бідності.

Також М.Мариновича підтримав аналітик "Західної аналітичної групи" Орест Друль: "Давайте вийдемо на вулицю і подивимося, чи ми бачимо, що 70% людей є за межею бідності? Щось не те з критеріями оцінки".

Він додав: "Можна подати таку дефініцію - бідність, що ображає людську гідність. Якщо говорити про Україну в цілому, можливо, ми трохи призабули, але подолання бідності було одним із найгостріших завдань, яке поставив президент України Віктор Ющенко після Помаранчевої революції. Ми трохи не зауважуємо, але в цьому плані, з моєї точки зору, досягнуто величезного прогресу. Відносна величина пенсії, що була в 2003-2004 роках і тепер, значно відрізняється. Якщо у 2003 році це було 100 грн, то тепер 700-900 грн".

Що ж до суб’єктивного визначення бідності О.Друль зазначив: "Відбувається ототожнення поняття щастя та багатства. Звісно, певний рівень грошового забезпечення є необхідною умовою для щастя великої кількості людей, але це не є запорукою щастя. Не треба ототожнювати ці поняття. Пропаганда споживання, показового багатства, що на заході ховається за вітрини, а у нас, навпаки, виставляється на вітрини, створює відчуття суб’єктивної бідності. Люди кажуть собі: "Я ніколи не буду таким багатим, як ці люди з телеекрану". Так усувається питання, чи потрібно бути таким багатим, щоб бути щасливим".