Усередині майже кожного українця сидить недобитий кацапчик

Нещодавня гучна історія з Михайлом Федоровим, яка триває й досі, вкотре збудила вічну проблему правильного і неправильного написання й вимови в українській мові російських прізвищ. Петро Порошенко, виступаючи у Верховній Раді на захист Федорова, чомусь називає його на кацапський манер Фьодоров. Цікаво чому? Адже і у Вікіпедії, і в усіх інформаційних повідомленнях, і будь де інде, включно з титрами вказаного відео, ми читаємо Федоров, а хтось навіть наважується українізувати це прізвищ на Федорів. Звідки ж узявся у виконанні Порошенка та ще принаймні двох поважних українських політиків Фьодоров? Невже вони не знають «букаф», не знають, як читається друга літера цього прізвища, а вона читається Е, а не Ё.

Може й знають, утім недобитий кацапчик всередині не дає правильно вимовити літеру. А може вони й взагалі нічого не читають, лише за звичкою між собою базікають по-кацапському, бо ж «па жизні рускаязичниє», тому й вилазить Фьодоров. Та Бог із ними, з тими політичними спікерами старої генерації, утім коли молода (!) журналістка Суспільного зі Львова (!) у прямому включенні говорить, що Меморіальний комплекс Героїв України розташований на вулиці МечнІкова, а не МечнИкова, то це вже щось серйозніше. А ось Львовом їздить фірмова автівка з гарно намальованою рекламо офісу, де вказана його адреса – та ж вулиця МечнІкова. Тут скрізь із нутра вистрибує кацапчик. Усюди ж написано «як кінь» – вулиця МечнИкова, то звідки ж кацапське МечнІкова? А ета Львоф, дєтка…

Окреме питання – вимова прізвища гуру нашої журналістики Віталія Портникова. Всюди від Вікіпедії і до будь-якого інформаційного повідомлення він ПортнИков, так він себе, до речі, й називає. Утім доволі багато журналістів за старою кацапською звичкою вимовляння російських прізвищ називає його ПортнІков, а одна ведуча доволі популярного українського ютубового каналу у бесіді з ним українською мовою називає його ПортнІкАФ.

Це вже минулі проблеми, але про них теж доречно згадати. А проблеми стосувалися екссекретаря РНБО Олексія Данілова, якого намагалися українізувати на Данилова (ось набираю на компі, а «Рута» Данілова підкреслює, а Данилова ні), утім невдало, і ексміністра оборони Олексія Резнікова, якого теж намагалися українізувати на Резникова, але були й спроби росіяніфікувати на Рєзнікова. Щодо колишньої української посолки у США Ольги Стефанішоної, то так вона фігурує у Вікіпедії і вочевидь у паспорті, утім на офіційному порталі Верховної Ради України вона Стефаниниша. Тобто несміливі намагання щодо неукраїнізованих прізвищ їх українізувати не вщухають.

Окрема цікава тема, яка є одним з головних маркерів, що розрізняють мову українську і російську, це відмінювання чи не відмінювання українських прізвищ на –О. За старою звичкою скацаплення не вельми багато, утім деяка частина наших журналістів знову ж таки провідних телеканалів, що вже зовсім обурливо, досі на кацапський манер не відміняє українських чоловічих прізвищ на –О, наприклад: бачив Миколу Коваленко, порадив Іванові Василенко, зустрівся з Михайлом Петренко і т. п. Пригадую, як за президентства Віктора Ющенка, що було безсумнівним приниженням нашого президента, деякі кацапські, навіть і провідні, журналісти відміняли його прізвище за старим російським граматичним правилом у жіночому роді: називний відмінок - Виктор Ющенка, родовий – Виктора Ющенки, давальний – Виктору Ющенке, орудний Виктором Ющенкой і т. д. До речі, це граматичне правило залишилося нормативним у сучасній білоруській мові, де так само відміняється і прізвище Лукашенка (це називний відмінок).

Вже нарешті час затямити усім, і не лише нашим журналістам, що українські чоловічі прізвища на –О відміняються, бо українська мова полюбляє гнути відмінки, і нехай кацапчик всередині нікому не заважає їх відміняти.

У зв’язку зі звільненням з посади головкома ЗСУ Олександра Сирського і призначенням на цю посаду Михайла Драпатого знову вилазить неправильне написання і вимова цієї посади. Якщо і існує на світі сайт «Главком», який входить до десятки найпопулярніших новинних ресурсів України (до речі є і сайт «Главред»), то це зовсім не означає, що українські журналісти повинні по-кацапському вимовляти скорочену форму слова головнокомандувач і казати главком, замість головком, утім багато наших журналістів і досі «главкомкають», «главкомкають» і «главкомкають», бо кацапчик усередині ніяк не може вгамуватися.

І якщо вже нечасто натрапиш на кацапського ГоловнокомадуЮЧОГО, замість українського ГоловнокомандуВАЧА, хоча бувають і такі випадки, то щодо Збройних сил навіть журналісти провідних телевізійних і ютубових каналів знову ж таки на кацапський манер, замість родового відмінка, вживають орудний, тобто Головнокомандувач Збройними силами, замість Збройних сил. Невже важко затямити, що нормативною українською мовою є командувач підрозділу (а не підрозділом), командувач бригади (а не бригадою), командувач військ (а не військами), командувач армії (а не армією), командувач корпусу (а не корпусом), командувач військово-морських чи військово-повітряних сил (а не військово-морськими чи військово-повітряними силами), завідувач (а не завідуючий) кафедри (а не кафедрою), завідувач архіву (а не архівом), завідувач бібліотеки (а не бібліотекою), завідувач відділу (а не відділом), завідувач лабораторії (а не лабораторією) і т. д.