Вартує дбати за свій народ, як це вчинив Бандера - Архиєпископ Львівський УГКЦ

Архиєпископ Львівський УГКЦ, високопресвященний владика Ігор Возьняк після панахиди за Степаном Бандерою біля пам’ятника йому у Львові 1 січня виголосив промову про Степану Бандеру із закликами до влади шанувати наших героїв та значно більше дбати про свій народ та державу.

Високопресвященний владика Ігор Возьняк звернувся до присутніх з такою промовою:

"Всечесні отці, високодостойні представники влади, шановні брати і сестри!

Вітаю усіх вас у цей новорічний день і бажаю щасливого Нового року! Не знаю, що доброго він нам принесе, але ми здобудемо стільки добра, скільки зуміємо самі його вчинити для наших ближніх та рідної України.

Добро, вчинене комусь, ніколи не пропадає. Воно глибоко і з винагородою відгукується для кожної людини тепер та у вічності. Тому вартує прислухатися до слів святого апостола Павла, котрий стверджує: "Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром".

Стоїмо перед пам’ятником приснопам’ятної пам’яті Степану Бандері, де ми молилися за упокій його душі. В Енциклопедичному словнику історії України, мабуть, найкраще означено його постать. "Символ нації", - так написано. На афішах, біг-бордах у нашому Львові читаємо, що Бандера - скарб нації. У нашій державі за останній рік велися дебати довкола його постаті, довкола присвоєння йому посмертно звання Героя України: одні підтримують і захищають, інші поборюють і в судовому порядку пробували анулювати це звання. А яким судом, наприклад, до цього часу було засуджено ганебний вчинок радянської влади, зокрема КДБ, що вбили цього невтомного борця, котрий відстоював правду українського народу та боровся за волю нашого краю. Його підступно позбавили життя за те, що він жертвував своїми знаннями, силою, здоров'ям та життям, щоб здобути кращу долю для свого народу, для України. Син греко-католицького священника, що народився у селі Старий Угринів на Івано-Франківщині, став символом нації, невтомним борцем за кращу долю свого народу".

Якщо мислити взагалі про уряди в Україні за останні часи, про роботу Верховної Ради, то за довгий час ми не мали жодної влади, котра б дбала за свій народ, за його кращу долю, добробут. Корупція укріплює свої позиції. Усі про неї говорять, але жодної реакції від уряду. Хіба зовнішні заяви, підписані накази та залякування тих, хто йде проти них.

Чому, наприклад, не судять Ківалова, котрий зловживав своїм урядовим положенням під час виборів 2004 року, фальшував їх, чинив замішання в усьому суспільстві, що привело до масових виступів та Майдану? Чомусь не арештовують тих, хто вчинив з’їзд у Сіверо-Донецьку 28 листопада 2004 року. Одного Кушнарьова по смерті поставлено як відповідального за ці заколоти та напруження, що відбувалися в нашій державі. Тоді прихильникии кандидата у президенти України Віктора Януковича закликали створити Південно-Східну автономну республіку з наміром приєднати цей регіон України до Росії.

Ніхто нічого немає проти тих, кого сучасні урядовці викликають до суду і висувають різні звинувачення. Це добре, але таке добро повинно поширюватися на усіх, хто чинив заколоти протягом певного періоду часу. Правда, не усіх можемо рівняти під одну мірку, але більшість із урядників до цього часу дбають виключно про себе, стараються за свою вигоду, про забезпечення себе та своєї рідні тощо. Ніколи не оплатиться жодному чиновнику і те, що на кривді інших будує свій добробут. Це, принаймні, закінчиться із недалекою смерттю кожної людини.

Тому вартує дбати за свій народ, посвятити своє життя для нього так, як це вчинив Степан Бандера, який не шукав своєї вигоди, не обкрадав, але допомагав і мріяв вчинити весь наш народ щасливим та багатим, хоч Україна у той час була поневолена, окупована, зранена, позбавлена самостійності Він йшов на великий ризик, бо дуже любив своїх людей та Україну. Цей чоловік вірив у свій народ, боровся за його щастя, добру долю та визволення від всякого роду захоплювачів. І займанці розправилися з ним у підступний спосіб, вбиваючи рукою Сташинського із пістолета, ампулою, насиченою ціанистим калієм. Звичайно, що за вбивство Степана Бандери відповідальність ніс уже похований окупаційний уряд СРСР та ЦК КПРС. Зрозуміло, що всі поплічники комуністичного режиму, а їх ще у нас в Україні дуже багато, ніколи не будуть бажати присвоєння Героя цьому невтомному лідерові та героєві своєї нації. Коли дивимося на урядовців, народних депутатів Верховної ради України, - зі свічкою можна знайти таких, хто вболіває за її долю, народ, його добробут. Бракує відповідальності у наших чиновників, провідників держави. Мені пригадуються слова Ісуса Христа, котрий прирівнював тодішніх провідників Ізраїлю з дітьми: "Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять, і одні до одних кличуть та промовляють: "Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали. Ми вам співали жалобної, та ви не плакали".

Бракує керівних осіб Україні, котрі б взяли на себе відповідальність за народ, згуртували його, підняли економіку та вчинили наш край багатим. Критиків багато, а великодушних осіб, відповідальних та люблячих свій народ – обмаль. Критикою інших користуються ті, хто бездарні у керуванні, неспосібні взяти відповідальність і привести свій народ до кращої долі.

Велике завдання лежить на кожному свідомому українцеві, щоб любити свою націю, старатися про пошану для своїх героїв, не боятися тиску будь-якого уряду внутрі чи зовні, що противиться нашій нації та Україні. Цей чоловік, Степан Бандера, любив свій народ, захищав його гідність, бажав для нього добра, виборював як міг краще майбутнє для своєї Батьківщини, в котрій він народився, і для котрої посвятив своє життя.

Погляди антинародників для нас не повинні бути зразком чи вказівкою, або статусом. Місцева влада повинна докладати всіх зусиль, щоб наші герої, наші провідники народу були гідно вшановані. Для цього потрібно написати добру історію про їхнє життя, про їхню невтомну боротьбу, про їхню жертву для кращого майбутнього народу, з котрого вони вийшли і за який поклали свої голови. Звертаюся до представників місцевої влади, щоб дбали свій народ, за кожну людину, починаючи від немовляти, дітей, дорослих та людей старшого віку, хворих і опущених, щоб покращити життя усіх.

Висловлюю свою вдячність міліції, яка день і ніч стоїть біля пам'ятника, і пильнує його, щоб злісна рука наруги над ним не вчинила. Дякую тим, хто організовує подібні заходи, але потрібно йти відважно вперед, щоб досягнути кращої долі для свого народу".