«Василь поєднав твердість воїна та артистизм»
Культура

«Василь поєднав твердість воїна та артистизм»

Керівник капели «Дударик» Дмитро Кацал про Василя Сліпака та маратон його пам’яті

Катерина Сліпченко, 29 червня 2018 866 0

Від 29 червня до 1 липня в Україні проходитиме II Міжнародний музичний маратон пам’яті Василя Сліпака. Стартує маратон під назвою W-life із Києва 29 червня – саме у день загибелі на фронті Василя Сліпака. У наступні два дні музичні події відбуватимуться у Львові.

Під час маратону прозвучить твір Джоаккіно Россіні Messe Petite Solenelle для солістів, хору у супроводі симфонічного оркестру. Під гаслом «Від друзів – другові!» у маратоні візьмуть участь Перін Медоф (сопрано, Франція), Гоша Ковалінська (мецо-сопрано), Гійом Дюссо (бас, Франція), Пабло Вегуліа (тенор, США), Львівська чоловіча хорова капела «Дударик», камерний хор Gloria, симфонічний оркестр Львівської філармонії (диригент Володимир Сивохіп).

Василь Сліпак, відомий у світі оперний співак, який 19 років жив та працював у Франції, співав у Паризькій опері. З початком російської агресії спочатку займався волонтерством, а потім став воїном. Він обрав собі псевдо «Міф», скорочено від Мефістофеля з опери «Фауст». Василь Сліпак загинув на фронті під Донецьком 29 червня 2016 року.

ZAXID.NET напередодні львівського концерту зустрівся із Дмитром Кацалом, керівником «Дударика» та людиною, яка знала Василя Сліпака з дитинства.

Дмитро Кацал

Розкажіть, будь ласка, про твір, який буде виконуватись.

Це дуже цікавий твір Джоаккіно Россіні, Messe Petite Solenelle. В Україні в повній версії виконуватиметься вперше. І тим твір став для нас з Володимиром Сивохіпом цікавим. Це вершина творчості Россіні, його уже визрілий стиль.

Надзвичайні арії, дуети, квартети, хори… Думаю, що це одна з причин, чому вона не виконувалась, бо на перший погляд у ній все просто, але для виконання твір є складним. А от для слуху - просто насолода.

Солісти, які приїздять в Україну, зустрічалися з Василем Сліпаком на одній сцені?

Так. Це його друзі по сцені і по життю. Вони регулярно та систематично співпрацювали. З Перін Медоф вони були добрими друзями. Зараз вона приїздить з немовлям та з нянею, бо не може нам відмовити і не взяти участь у нашому проекті. Вони свого часу разом багато відспівали на різних сценах та в різних операх. Усі інші так само є його друзями. Наприклад, чудова та енергійна Гоша Ковалінська.

Гоша Ковалінська та Василь Сліпак

Ми не хочемо виходити за рамки формату «Друзі для друга». Тим більше, що друзів у Василя Сліпака було дуже багато. І не тільки в вокальній сфері. Наприклад, плануємо, що відомий композитор Євген Гальперін дасть в Україні майстер-класи. Василь кохався на фотографії й дружив з цікавими та відомими фотографами. Є його друзі – солісти балету, яких ми ще ніяк не залучали. Так що перспектива розвитку маратону є дуже великою та різноплановою.

Близько 20 років тому саме завдяки його дружній та продюсерській подачі «Дударик» та «Леополіс» брали участь у записі французької музики для Французького національного радіо. Ми були основними колективами, вже до нас доєднувалися оркестри та хори. Так що його ідеї реалізуються в наших теперішніх проектах. І я сподіваюся, що будуть ще інші активності.

Багато говорять про Сліпака як про співака з унікальним голосом. У чому саме була його унікальність?

Почнімо з контратенора. Він з’явився як блискавка серед ясного неба, так несподівано, що Львівська консерваторія не знала, що з ним робити. Він визрів у «Дударику», батько з ним займався.

Львівська чоловіча хорова капела «Дударик» - пам’яті Василя Сліпака

Коли Василеві було 16 чи 17 років композитор Олександр Козаренко написав твір «П’єро мертвопетлює» й обрав Василя у якості соліста. Василь тоді чудово відпрацював не лише як співак, а і як актор. Він отримав чимало нагород за це виконання. Тоді ж він опинився у консерваторії у класі Марії Байко. Вона йому відбалансувала його вокал.

Це є перша його унікальність. Він і виглядав як контратенор: височезний, худезний… В контратенорових ролях він виглядав ідеально.

Потім він перебрався до Франції, ми якийсь час не бачились. Коли ми приїхали до Парижа і були просто шокованими: немає вже довготелесого хлопця, нас зустрів кремезний чоловік. У нього змінився і голос. Він виграв вже тоді кілька конкурсів як бас.

Василь Сліпак на акціях протесту у Парижі

Ми виконували з ним у церкві Святої Трійці у Парижі «Реквієм» Моцарта. Це величезна, довжелезна споруда. І він заповнював її звуком повністю. Це вже був не юнак. Знаєте, про Шаляпіна розповідають, що коли він співав, люстри в залі лопались. Так от у Василя була саме така сила голосу. При тому він зберіг увесь свій артистизм. Оце є друга його унікальність.

А людська його унікальність полягає в тому, що коли він приймав рішення, то не мав потім жодних вагань. Він зумів поєднати твердість воїна та надзвичайно тонке, артистичне нутро. Він був по суті музикантом, а за формою воїном.

Ви разом співали в «Дударику». Це колективна, командна робота. Як така яскрава людина з цим давала собі раду?

Він прийшов у «Дударик» досить пізно. Десь в 11 років. А ми приймаємо в шести років. Щоб дитина в 10 років співала «Реквієм» Моцарта з нею треба працювати змалечку. А він прийшов уже сформованим. В нас було десь з десять годин концертних програм, йому потрібно швидко у них увійти. І він дав з цим раду.

Мушу сказати, що він потрапив у дуже сильний колектив й дуже швидко в нього увійшов. Ми багато часу проводили і поза «Дудариком». Нам не треба було створювати якусь банду чи тусівку. Вона вже в нас була, ми чудово давали собі раду і з всяким хлопчачими справами.

Рок-експерименти були для Василя чимось поважним чи просто забавкою?

Він в усьому був актором. Навіть в тому, як він виглядав. І він жив тим, що робив у даний момент. У той час, коли він зайнявся рок-музикою, він поринув у це з головою. Звичайно, він не визначав собі це як пріоритет, але очевидно, що й така музика була для нього можливою. І це ще одне свідчення його багатогранності. Така тусівка на той час була йому цікавою. Він себе й там зреалізував.

До речі, в межах нашого маратону міг би бути й рок-фестиваль, чому б і ні. Василь був буже багатовекторною особистістю. Таким же мав би бути й наш маратон.

Багато сперечаються у приводу того, чи вартувало такій талановитій людині йти на передову. Що ви про це думаєте, як людина як знала Василя з дитинства?

Ми з ним товаришували близько 15-ти років, але я не можу сказати, що знав його до кінця. І це не тому, що він думав одне, а говорив інше. При усій своїй відкритості він мав власну територію свободи, яку обстоював. Він нікому не повідомив про рішення взяти участь у бойових діях. Навіть своїм рідним.

Він возив допомогу, довідувався про те, що необхідно. Я думаю, що воно його захоплювало чимраз більше. Я вже казав, що якщо він за щось брався, то робив це повністю. Він почав з акцій у Франції проти продажу Росії «Містралей», потім почав брати участь у різноманітних акціях в Парижі, потім почав збирати допомогу для фронту, потім її почав сама возити...

Василь Сліпак на фронті

Також він усвідомлював, що є публічною людиною і може в такий спосіб привертати увагу до України. У Франції і про Майдан активно заговорили завдяки йому, і про війну. Він виступав, наприкінці виступу виходив з синьо-жовтим прапором. Про нього виходило багато публікацій.

Можливо, це збіг, а можливо й ні, що після цих публікацій змінився політичний тон Франції. Він це усвідомив і почав активно користуватись тим медіа-ресурсом. Він говорив, що як співак, як медійна особа, він міг привернути максимальну увагу. А на передову він приїхав просто як Василь, який гарно співає.

Можливо, якби там, на передовій, краще усвідомлювали хто він, з ким вони мають справу, то і Василевий ресурс використовувався інакше.

Чи може мистецтво існувати поза політикою та війною?

Ні. Не може бути ані спорту, ані мистецтва поза політикою. І спортом, і мистецтвом займаються люди. Якими б зірками вони не були, вони є дітьми своїх батьків, вони мають певне заземлення. Тому зокрема в «Дударику» в репертуарі не було і не буде російської музики.

Василь дотримувася цієї позиції. Він був насамперед людиною, а вже потім митцем. Для нього його творчий здобуток був інструментом реалізувати свої людські переконання, в тому числі і патріотичні. Це була його тверда позиція. І він нас тим шокував свого часу, бо колись про політику від нього годі було почути. І це теж була його велика переміна.

Чи планує маратон розвинутись не лише жанрово, але і географічно?

Крім маратону є також конкурс молодих вокалістів його імені. Він проходить раз на два роки й охоплює практично усю Україну. Він і надалі буде загальноукраїнським. Можливо, з перспективою стати міжнародним.

Фото: «Дударик», «Міф»

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук