На Вербну неділю християни освячують в церкві лозу, а потім цілий рік зберігають її вдома як оберіг. За століття християнські традиції змішались з язичницькими, переплелися з народними віруваннями, тож у певних ритуалах важко знайти логіку. ZAXID.NET розповідає, які звичай мали наші предки у Вербну неділю.
У давнину освячене гілля вважали надзвичайно сильним засобом, що відганяє нечисту силу, вірили у його цілющі властивості.
«Вербові бруньки давали їсти неплідним жінкам – вірили, що це сприятиме зачаттю. Під час грози освячені галузки виставляли на вікно як захист від блискавки. Господарі обов’язково заносили одну гілочку й до хліва – для захисту від відьом, які нібито крали молоко у корови. Із початком пасовищного сезону цією ж лозиною перший раз виганяли худобу на пашу», – розповідає етнограф Музею народної архітектури та побуту у Львові Сергій Ципишев.
Освячене вербове гілля ніколи не викидали, а тримали до наступної Вербної неділі, а тоді спалювали. Засушеною торішньою вербою розмалювали піч, у якій випікались пасочки до Великодня.
Для гарного врожаю наші предки ставили освячені гілочки верби на межах полів або розкидали їхні шматочки. Також господарі висаджували декілька лозин біля хати та криниці – щоб очистити воду. Щоб вберегти себе від зла і негараздів, українці чіпляли вербу над дверима. І вірили, що в хату, в якій є посвячена гілочка, ніколи не влучить блискавка.
«Наприклад, кивали вербою в бік хмар, що відвести грім та град. Також кидали вербу в пожежу, щоб зменшити вогонь, кидали в кашу вербові котики, потім їли, щоб отримати силу весняної енергії на цілий рік», – пригадують старожили Тернопільщини.
Звичай бити своїх родичів та домашню худобу свяченою вербою має відголосок язичницького ритуалу, покладеного на християнську основу, розповідає етнографиня Людмила Іваннікова. Люди віри, що сила верби передасться людині чи тварині і додасть здоров’я. Обходили з лозою також вулики, хлів, курятник, щоб вся живність була здорова.
На Слобожанщині попелом від спаленої верби посипали грядки з капустою. Вірили, що ця рослина, полюбляючи місця обабіч водойм, може наділити вологою городи і сади.
Колись був звичай носити свячену вербу з церкви до церкви. Це робили не лише в неділю, але і суботу. Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще біля церкви і дорогою додому.
Сайт «Рідна» наводить ще одну цікаву традицію – випікання святкових хлібців. У невеличкі буханки клали шишки верби і запікали, а готові вироби давали худобі та домашнім улюбленцям.
Читайте також про те, що можна і що не можна робити у Вербну неділю та народні прикмети у цей день.