Від революції до еволюції
Суспільство

Від революції до еволюції

Як минув один день із відбору до Української академії лідерства у Львові

Ірина Скіць, 20 квітня 2016 1319 0

Впродовж чотирьох днів неподалік Львова тривав відбір до Української академії лідерства, яку невздовзі відкриють у місті. Академія лідерства – це проект американського фонду Wnisef, який інвестує у малий та середній бізнес в Україні. До 2013 року фонд мав намір виводити свої активи з України, але після Революції Гідності, інвестори вирішили вкласти частину прибутку у розвиток освіти, створивши академію для патріотичного виховання молоді за ізраїльським прикладом.

Основна мета Української академії лідерства – виховання патріотичної та свідомої молоді, яка готова розвиватись сама та в майбутньому розвивати Україну. Наразі така академія вже працює у Києві, цієї осені академію відкриють ще й у Львові. За планами інвесторів, до 2020 року в Україні має працювати 20 академій, у кожній з яких навчатимуться близько сорока студентів.

Вступити можуть лише випускники шкіл. Навчання триває десять місяців, по шість днів на тиждень із 07:00 до 22:00. Під час навчання студенти багато подорожуватимуть. Лише одні вихідні на місяць є по-справжньому вихідними. 

«Сама програма навчання ділиться на чотири блоки – це спорт, академічна програма, волонтерство і мандрівки. Ми вважаємо, що потрібно багато займатись спортом, щоб мати здорове тіло, багато подорожувати, щоб пізнавати свою країну, розуміти свою ідентичність та займатись волонтерством у соціально важливих місцях. Окрім цього у нас буде насичена академічна програма, ми запрошуємо відомих і успішних людей бути нашими лекторами», - пояснює менторка академії Христина Шабат.

Після закінчення навчання випускники можуть вступати до вузів або ж йти працювати. Єдина умова вони повинні працювати в Україні. Спробувати вступити до академії, де готуватимуть майбутніх лідерів, до Львова приїхало близько 300 школярів з усієї України, 40 з яких оберуть для навчання в академії. Попередньо всі вони вже пройшли три етапи відбору - написали есе, пройшли співбесіду та виконали завдання, які імітували роботу в академії.

Останній етап відбору триває чотири дні. За цей час дітей пообіцяли максимально наблизити до напруженого графіку, за яким вони житимуть в академії. Два дні школярі провели займаючись волонтерством - прибиранням санаторію «Львів», де має розташовуватись академія. Ще впродовж двох днів діти грали у психологічні та спортивні ігри. ZAXID.NET провів із абітурієнтами один день із відбору і побачив, як обирають майбутніх лідерів.

***

О восьмій ранку ще сонні апліканти з'їжджаються до майже центру Львова - площі Петрушевича. Цю ніч школярі провели у хостелах і зараз снідатимуть поблизу невеличкого парку. Тут, на площі їх, вже чекають автобуси. Діти поїдуть на одну із баз відпочинку неподалік Львова, де вони проведуть два дні у супроводі інших тренерів із новими завданнями.

У невеличких групках діти обговорюють події вчораншнього дня. Усі вони прибирали територію санаторію. Це частина волонтерства, яким студенти академії лідерства постійно займаються.

Новачки діляться враженнями, кому яка ділянка прибирання дісталась: хтось замітав, хтось копав, інші - виносили сміття.

- Уявляєте ми почали перекопувати клумбу і знайшли лопату!
- Це ще що! От сусідня група докопалась до асфальту. Там виявляється колись був асфальт, але санаторій так довго не прибирали, що він заріс травою.

Збоку чуються захоплені і здивовані вигуки аплікантів, які ніяких особливих знахідок не відкопали. Після стихійного сніданку діти сідають у автобус та прямують до нового пункту призначення. У таборі аплікантів зустрічають двоє наставників – Юрій та Роман.

Дітей розподіляють по невеличких групах

«Під час навчання в академії та під час відбору вам постійно доведеться виходити із зони комфорту. Впродовж цих днів ми спостерігатимемо, чи у нас однакові цінності, чи для вас так само важливо чесність та справедливість. Ми всі об’єднані однією ідеєю зробити країну кращою. Ми вже добрі в революції однак ще не дуже добрі в еволюції. Тому наша академія відкриє для вас максимум, щоб ви потім використовували їх на благо країні», - звертається до майбутніх студентів наставник Юрій.

«Ви ще зараз зовсім недосвічені і малі, як курчата. Тому ми поділимо вас на команди і до кожної приставимо квочку, яка піклуватиметься про вас впродовж цих двох днів у таборі. Це студенти - випускники академії у Києві»,- продовжує інший наставник Роман.

Після знайомства у дітей є трохи вільного часу. Вони йдуть у свої намети, розставляють спальники, каремати, переодягаються та знайомляться із своїми «квочками». Я приєднуюсь до п'ятої команди, яка згодом назве себе «сакури».

Знайомство групи із назвою «сакури»

«Я вчився у хорошій гімназії у Львові, а потім злякався ЗНО і вступив до коледжу. Вважаю, що це була моя найбільша помилка. Я до кінця не розумів, чим я хочу займатись у житті. Коли я дізнався про академію, то вирішив спробувати, подумав, що це допоможе мені зрозуміти, чого я хочу і ким хочу бути. Так і сталось за пару місяців в академії зрозумів, що хочу бути фотографом, знімати репортажі. У кінці навчання у нас буде ще два місяці стажувань. Я б хотів потрапити в УНІАН або Reuters чи National Geographic», - розповідає куратор п'ятої команди Костя.

Співи у вільний час в таборі

Тим часом апліканти поступово формують два гуртки – один грає у фрізбі, інший - грає на гітарі та співає. Об 11:00 ранку приходить час активітетів – так тут називають ті види ігор чи занять, яким діти займаються впродовж дня.

Перший активітет - гра «Компанії». Вона має показати наскільки діти вміютиь взаємодіяти в команді, чи вміють брати на себе відповідальність та наполягати на своєму. Учасників розбивають на невеличкі компанії, які працюють у різних галузях. У першому турі, із компанії мають звільнити двох працівників. У другому - вкласти договір із новоствореню компанією, переконавши у незамінності своїх послуг.

Учасники гри «Компанії»

«Ця гра показує, чи вміють діти грати у команді, брати на себе відповідальність, йти на непопулярні рішення. До прикладу у нас зараз аграрна компанія не вирішила із ким укладати договір. Це може говорити про нерішучість членів команди або ж навпаки - про непоступливість», - пояснив психолог Максим Коляда.

Наступна гра, яка спрямована на вміння проявляти риси лідера та креативно мислити, називається «Глосарій». Тут учасникам називають забуті українські слова і вони мають або сказати що це слово означає, або спробувати вгадати його значення. Так школярам запропонували відгадати значення слів «пулчамарок», «шептух», «куна», «кадук» та «інтрата».

- Я знаю! Давайте щось смішне напишемо. Якщо ми вгадаємо значення слова, то отримаємо бал, а якщо за нас проголосують інші, то отримаємо два бали. Тре щоб смішно було.

Так діти вирішили, що «пулчамарок – це Дедпул схрещений із Че Геварою». Цю стратегію перейняла й інша команда, припускаючи, що «шептух – це людина, яка пускає вітри», а «кадук – теж саме, що кадик, тільки через «у». Щоправда ні перша, ні друга команди не перемогли.

Гра «електричний дріт»

Далі на дітей чекає спортивна частина активітетів – смуга перешкод та мотузковий парк.  Перше завдання на смузі перешкод – «електричний дріт». Між деревами на висоті приблизно 1,60 метра натягнута мотузка. За легендою, вона під струмом. Учасники повинні перестрибнути чи перелізти над мотузкою, не зачепивши його. Вилазити на дерева не можна, заступати на простірпід мотузкою - також. Тренер дає їм підказку і каже, що головне тут – командна робота.

«Це тест на згуртованість, наскільки вони можуть довіряти один одному і підтримувати один одного. Дівчаткам, які падають, вочевидь, складно довіритись людині, яку бачать вперше. А ось цим хлопцям навпаки - вони злегкістю приходять на допомогу. Навіть, по своїй голові дозволяють лізти»,- коментує пошепки психолог Евгенія.

Гра «електричний дріт»

Коли по той бік мотузки залишається тільки троє хлопців -  у команді розпочинається друга хвиля мозкового штурму. Тільки-но хлопці вигадали, що робити, лунає свисток тренера. Вийшов час. Троє людей залишились по інший бік мотузки.

Ще один етап смуги перешкод – мотузкова переправа. Одного учасника підвішують до середини мотузки, натягнутою між деревами. Інші учасники розбиваються на дві команди, стають по різні боки та тримають кінці мотузки. То натягуючи, то відпускаючи мотузку апліканти повинні перемістити учасника над перешкодами.

Учасник, якого переправляють через мотузкову переправу

Виконувати вказівки капітана потрібно поступово і плавно. Це перевірка та терплячість та уважність. Якщо занадто швидко підійти, то учасник, якого переправляють, різко полетить донизу, відійти – злетить догори, ризикуючи застрягти між дерев. Спершу діти уважно і натхненно виконують всі вказівки. Потім ходити вперед-назад їм помітно набридає і вони значно охочіше обговорюють, коли їх нагодують і що робити після вечері. Зрештою, як і більшість підлітків у такому віці.

- А коли буде вечеря?
- Кажуть після сьомої. Цікаво, а в нас після ватри буде дискотека?
- Нє. Після ватри астрономія.
- Краще б дискотека.

Учасники мотузкової переправи

Розмова плавно переходить на теми про одяг і вони вже зовсім не слухають капітана. Лунає стук і тріскіт - учасника, який «літав», вдарили об дерево. Тренер робить зауваження підліткам  та починає керувати командами сам, аби витягнути дитину, яка застрягла між кронам дерев.

Тепер на аплікантів чекає мотузковий парк. Їм здається, що випробовування вже закінчились і залишились лише веселощі. Однак за кожним їхнім кроком і далі слідкують наставники та психологи. 

Мотузковий парк

Найлегший і найнижчий жовтий рівень мотузкового парку залишився майже поза увагою аплікантів. Найбільша черга вибудувалась на червону трасу із середньою важкістю. Найбільші відчайдухи полізли на найскладнішу лазанку синього кольору.

«Насправді абсолютно не важливо яку трасу вони оберуть. Ми ж не солдатів у армію готуємо. Я звертаю увагу на дітей, у яких винакають проблеми із проходженням. Важливо, чи адекватно вони оцінюють свої сили і як виходитимуть із критичних ситуацій. Чи намагатимуться впоратись самотужки, чи чекатимуть, що їм допоможуть, знімуть їх»,- пояснює психолог Максим, що спостерігає за дітьми у цей час.

Жовта траса мотузкового парку

Десь зверху чуються захоплені вигуки –діти з’їжджають на землю по «тарзанці» із синьої лазанки. З іншого боку чуються перелякані викрики тих, хто тільки вийшов на трасу. Через пару хвилин на червоній трасі застрягла дівчинка. В роботу вступають психологи. Вони починають вмовляти дитину спробувати підтягнутись і все ж таки закінчити дорогу.

Вмовляння не допомагають. Інструктор вдягає спорядження і лізе знімати аплікантку. «Є такі, що намагаються вибратись, попри те, що сильно бояться. А є такі, що просто забивають і не хочуть нічого робити. От я вишу - зніміть мене. Це погано»,- коментує поруч Костя.

Повільно настає вечір. На сьогодні випробовування закінчились. Дискотеки таки не було, але перед вечерею для дітей зробили невеличкий танцювальний конкурс. Після вечері – ватра та астрономія під відкритим небом. 

Танцювальний конкурс/ Усі фото: Костянтин Гончар

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук