Я готовий хоч завтра повернутися в уряд, – Віктор Пинзеник

– Я не так говорив. Я сказав, що професійні рішення стали рідкістю. А так працювати я не звик. Я завжди вважав і вважаю, що роботу треба виконувати професійно. У мене був вибір - я ним скористався.

Віктор Пинзеник - безробітний. Однак думкою цього безробітного про кризу, про шляхи виходу з неї та про перспективи України цікавляться більше, ніж думкою багатьох високопосадовців.  Про кризу, причини та наслідки політизації економічних питань читайте в ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET із тричі екс-міністром фінансів Віктором Пинзеником.

- Економічна криза в Україні - це частина світової, чи суто українське явище?

- Безумовно, світові процеси не могли оминути України, але до них додалася українська специфіка. І саме ця складова призвела до того, що Україна  переживає кризу, одну з найгостріших у світі. У нас діє комплекс двох чинників: зовнішні чинники стали збудниками, що викинули на поверхню проблеми, яких не вирішували в Україні роками. І, на жаль, не вирішують зараз.

- Все ж таки, чого більше у наших негараздах: світових чи домашніх проблем?

- Говорити про те, яка частина домінує,  немає сенсу. Та погіршення прогнозів свідчить, що частка внутрішніх причин зростає.

- А як це відбувається?

- Уявіть собі: є іржа, її можна замалювати. В Україні проблеми замальовують роками, та від того іржа не зникає. Все, що в Україні приховували, не хотіли бачити, тепер вийшло на поверхню. До прикладу: одна із проблем -  відсутність майбутнього у пенсіонерів. Така проблема виникла не цього року і не минулого. Торік вона лише загострилась, а зараз, коли бюджетні доходи впали, вона загострилась особливо. Адже пенсійний фонд не здатний  забезпечити виплату пенсій. Цю проблему можна замалювати, але від цього вона не зникне і за кілька місяців може постати в «усій красі».

- Транш, який виділив МВФ, пожвавив економіку України? Чи правда, що ці кошти майже повністю вийшли з України?

- Ці кошти ніколи не заходили в Україну. В Україні немає жодного долара, крім готівки. Вся валюта тримається на кореспондентських рахунках у західних банках. Резерви НБУ - не в Україні.

Однак треба розуміти, що мета такого кредиту - покрити розрив зовнішніх платежів та надходжень. Торік в Україні між зовнішніми платежами та надходженнями виник серйозний дисбаланс, який оцінюють десятками мільярдів доларів. Природна реакція на таку ситуацію -  сильна девальвація гривні. Кредит МВФ дозволяє плавно пом'якшити девальвацію. Водночас  кредит -  це лише спосіб допомогти вийти із ситуації, такі собі ліки для економіки, а допомогу має надати країна сама собі. Вона повинна прийняти рішення, - лікуватися чи ні. Якщо країна не приймає правильних рішень, то кредит не допоможе. Тому, якщо МВФ цей кредит дає, то хоче зрозуміти, як його використовуватимуть. Образно кажучи, один алкоголік каже: дай похмелитись, а інший хоче лікуватись. Лікар працює з другим. МВФ також надає допомогу, коли країна хоче «лікуватись» і хоче отримати підтримку  для цього лікування. А для чого давати гроші, які потім вилітають у трубу, коли країна не знаходить власних ресурсів, щоб використати цей кредит, стати на ноги і повернути кошти.15 лютого країна мала отримати другу частину траншу - не отримала, бо зірвано лікування. За  програмою, погодженою з  МВФ, Україна брала на себе конкретні зобов'язання. Їх не дотримано. Тому місія, яка працювала тут три тижні, провела дискусії і поїхала. Але, слава Богу, наразі тема не закрита.

- В інших країнах, зокрема у наших сусідів, кризи не відчувають так гостро, як у нас. Чому?

- Я не хотів би торкатися інших країн. Зрештою, у тій же Росії криза не менш гостра, ніж у нас. Просто в Росії менше про це говорять. Там проблем дуже багато, що, до речі, не на користь Україні. Адже основну частину експорту Україна відправляє Росії.  Подивіться, як світова економіка вдарила по металургії: понад 50 відсотків спаду. Так, Україна кризою вражена найбільше, - з причин, про які вже йшлося.  Країна була у подібній ситуації, але такої гострої ситуації ще не було. Такого спаду наша економіка ще не знала. Навіть під час жахливої інфляції максимальне падіння промисловості було 22 відсотка.

- Чи міг уряд і Ви особисто активніше протистояти сучасній кризі?

- Уряд - не єдиний інститут, від якого залежить ця ситуація.  Що ж до мене, то пропозиції потрібних рішень я свого часу підготував.  

- Ви пішли у відставку, бо вважаєте антикризову політику Уряду непрофесійною. У чому виявляється ця нефаховість? І що зараз треба робити  владі?

- Я не так говорив. Я сказав, що професійні рішення стали рідкістю. А так працювати я не звик. Я завжди вважав і вважаю, що будь-яку роботу треба виконувати фахово.  У мене був вибір - я ним скористався. Залишатися заручником ситуації, коли політичні рішення домінують над професійними, я не буду ніколи. А що треба робити  владі... Подивіться записку Пинзеника, яку до речі, я написав у лікарні. На жаль, до кінця її майже ніхто не дочитав,  бо в  другій її частині йдеться про шляхи вирішення проблем.  На жаль, бажання вирішувати їх відсутнє.

- Відомо, що у Вас був свій варіант бюджету. У чому  його відмінність від прийнятого?

- Є кілька принципових речей. Перша - реальність доходу бюджету. Нереальні доходи означають непрофінансовані видатки. А за бюджетом - долі мільйонів людей. Отже нереальність доходів - це їхні зруйновані надії. Друге -  країна не має права жити при дефіциті. Влізати сьогодні у дефіцит - це не тільки перекладати проблеми на майбутнє покоління, це ще й дуже дорого платити за борги. Тому що позичати гроші зараз  - надто дорого. Тай хто сьогодні позичить?   Третє -  структура бюджету. Бюджет  не може сплачувати лише соціальні видатки. І ще принципова річ: не дай Бог допустити монетарне або так зване емісійне фінансування бюджету. Бюджет має відповідати всім цим вимогам.   Прийнятий Урядом (а тепер затверджений Верховною Радою) не відповідає.

- А поза бюджетом у Вас були розбіжності з прем'єром?

- Це внутрішня кухня... Для міністра фінансів постійні дискусії, особливо стосовно бюджету - нормальне явище. Бюджет - це дзеркало, яке відображає обличчя - реальне чи спотворене. І коли стосовно обличчя приймають рішення, а міністр фінансів знає, що воно, це рішення,  вплине на дзеркало, то на таку ситуацію доводиться реагувати,  відстоюючи професійну позицію.

- За Конституцією бюджет Верховній Раді має презентувати міністр фінансів. Чи лише хвороба була причиною Вашої відсутності тоді у Верховній Раді?

- В Україні не було ще випадку, щоб бюджет  представляв не міністр. Але прийти я не міг ще й тому, що не можу представляти документа, принципів якого не поділяю.

- Що чекає на прийнятий бюджет? Він буде виконаний?

- Ні, не буде. Це нереально. З таким бюджетом економіка не отримає стимулюючих сигналів. Вона не запрацює і не дасть надходжень до бюджету. А з іншого боку - у прийнятому бюджеті закладено великий ризик, перш за все стосовно дефіциту. Дефіцит цього  бюджету дуже великий. Він далеко не той, який задекларовано. Він сягає майже 10 відсотків ВВП.

- Фінансами України Ви керували тричі. Коли працювалося найприємніше?

- Це не дуже коректне порівняння. Приємно працювати тоді, коли відчуваєш, що зусилля твої не марні, що вони знаходять відбиток у правильних рішеннях, які дозволяють країні вирулювати. На початку 2008 року, коли я прийшов в Уряд, ситуація не була простою. Країна була на межі серйозного обвалу через дефіцит бюджету, але за тиждень ми виправили ситуацію, підготували бюджет, і країна прожила минулий рік (за винятком двох останніх місяців) нормально. Дефіцит був поміркований і становив менше одного відсотка ВВП.

- 21 січня на черговому засідання Уряду Ви не голосували за заяву-звернення до Ющенка про відставку голови НБУ В. Стельмаха. Чому?

- Тому що такі речі не вирішуються голосуванням на засіданні уряду. Для з'ясування стосунків представник влади не може обирати відкриту трибуну. У мене були  дуже гарячі дискусії з головою НБУ - у вузькому колі. Навіть доводилось кілька разів втручатись у те, що відбувається на валютному ринку. НБУ допустив дуже багато помилок. Однак це справа професіоналів-посадовців, а не політиків, і тим паче - не широкого загалу.

- Після відставки Ви заходили до прем'єра? Якщо так, то про що розмовляли?

- Ні не заходив.  Була зустріч не в уряді. Розмовляли про життя.

- Ви були у Секретаріаті Президента. Можливо, Вам там робили пропозиції щодо працевлаштування?

- Я безробітний.

- І скільки ще екс-міністр фінансів залишатиметься безробітним?

- Без роботи я не залишусь. Але питання не так треба ставити. Я готовий хоч завтра повернутися в Уряд, однак за умови, що в Україні з'явиться політичний попит на професійні рішення.

- Після нового року Вас постійно супроводжувала охорона. Вам загрожувала якась небезпека?

-  Я не коментую цієї обставини.

- Чи зможе Львів належно підготуватися до Євро-2012?

- Не те що Львів -  країна не зможе підготуватися. Бюджет-2009 відповіді на запитання  про Євро не дає. Та якби Євро не було, його варто було б придумати. Бо це - один із інструментів допомогти економіці. Через цей канал українська економіка зможе отримати імпульси для відновлення. І це треба сформулювати в оновленому бюджеті.

- Серед сьогоднішніх політиків уже є кілька фігур, про які говорять як про можливого майбутнього президента. Кого бачите президентом Ви?

- Це вибір суспільства.

Фото зі сайту www.interfax.com.ua