Я не люблю професійних політологів

Серед політологів є гірші, як Погребинський, який вилизував Кучму з Януковичем, є кращі - як Карасьов, який вилизував Ющенка, але суть професії від цього не змінюється. Власне, а хто б їм гроші платив, якби вони говорили те, що думають?

Звісно, можна згадати лауреатів премії Мейса політологів Ігоря Лосєва і Сергія Грабовського чи Оксану Пахльовську, але зауважте - як часто ви їх бачите у того ж Шустера? Я й не пригадую...

В Росії політологи також розподіляються на гірших і кращих. Серед гірших на екранах ТВ сліпучою зіркою сяє щаслива пика Кисільова. Звісно, це далеко не той клас, що демонстрував Доренко, коли гидив Лужкову в борщ на всю потужність. Зате Кисільов бреше з натхненням і тією внутрішньою експресією, яка викликає резонанс у душах найпростіших організмів. Це оті постсовкові тіпочки, які витримуючи класичний вечірній дрескод, білий верх - чорний низ, тобто - майка, плюс треніки і носки, вечорами втикаються в зомбоящик, сонно почухуючи пультиком оголене з-під майки пузо. Тут Кисільов - цар, бог і Кашпіровський. Три в одному.

Це - щодо гірших. А до кращих можна віднести ту ж Латиніну. У неї є шикарні роботи, як от по кліматології, де вона висвітлює всю надуманість антропогенного впливу на клімат. Але в проміжках між дійсно цікавими політичними оглядами вона може, як професійний продавець в совдепівському гастрономі, впарювати і повну дурню; наприклад, що гексоген, яким були підірвані московські будинки, кавказькі терористи виготовляли в бетономішалці. Тут вже без варіантів, кого конкретно пані відмазує. Єдине було дивно: чому ж відмазує так тупо і безнадійно?.. Аудиторія ж не кисільовська... А ще до когорти "кращих" також можна віднести Окару. Я його не читаю, тому що там є публіцисти і з власною точкою зору - Піонтковський, Шендерович. Але оце пару днів тому мені скинули посилання на один його пост. Ну, "порадував" Окара, нічого не скажеш... Хто ще з "етнічєскіх украінцев" не читав - рекомендую; для вас хлопець писав, старавася: "Если бы за Украину боролись бы только этнические украинцы - такие все мягкие, лагідні, всепрощающие, на всё согласные, от Украины бы уже ничего не осталось, судя по всему. Но за Украину борются также настоящие русские люди (в смысле, этнические великорусы), из которых самые известные - Борис Филатов, "Семен Семенченко" и многие мои френды по Ф.

За Украину борется целая когорта известных евреев - прежде всего днепропетровских.

За Украину борются известные крымские татары, армяне, греки и много кто еще.

За Украину борются также и москвичи (сегодня).

Интересно, что из этого всего получится, если в этот проект вложено столько усилий и духовной энергии???"

Це був його допис до перепосту з таким повідомленням - "Вот герои повесившие флаг Украины- Широкожухов Алексей Владимирович, Короткова Евгения Васильевна, Погребов Александр Юрьевич, Лепешкина Анна Владимировна. Все они граждане России." Як ми знаємо, невдовзі вияснилося, що в дійсності це робота одного київського екстремала, Григорія, відомого в своєму середовищі як Mustang Wanted. Пишуть, що він навіть був на Майдані, на Інститутській. Григорій зробив відповіну заяву, де визнав свою причетність до події на московській висотці і навіть висловив готовність піти під суд в обмін на надання свободи Надії Савченко. Так от у мене таке питання. Було б абсолютно нормальним віддати належну шану москоській четвірці, якби вони це зробили. Але Окара при цьому, як і належить московитському політологу, безапеляційно проїхався по українцях в абсолютно зневажливих інтонаціях. Тобто, Росія, під радісне завивання 85% своїх громадян, всією своєю русмірською масою тупо вводить регулярну армію в Україну, а Окара пише, що якби не "настоящие русские люди (в смысле, этнические великорусы)", то й України б вже не було... Тут два с одному: і шизофренія, тому що так виходить, ніби-то рускіє борються з рускіми, і підлість по відношенню до тих наших невідомих і не розпіарених бійців, які воювали і зараз воюють, які гинули під Іловайськом чи в котлах під "градами" і мінами. Після такої радикально-зневажливої заявки Окари, коли вже вияснилося, що "все не так", варто було сподівавтися, що Окара підкорегує своє відношення щодо "лагідних" українців і отих загадково-билінних "етнічєскіх вєлікорусов". Але - ні, це не наш стиль. Окара - справжній московит. Плоть від плоті. Просто можна сказати - крайня московська плоть. Тіпа, була нагода - плюнув і забув. Так от: для мене Окара просто переміщається в розряд кисельовоподібних. Отуди, на дно. А читати продовжую - Афанасьєва, Піонтковського, Шендеровича...