Як і коли зʼявилися перші козаки: що треба знати на вступні іспити з історії

При підготовці до тестів НМТ з історії України, абітурієнти повторюють основні теми, які вони вивчали впродовж кількох років у школі. Пропонуємо пригадати тему козацтва, зокрема, як і чому воно зародилося як суспільний стан та що цьому передувало. Наведена у цій публікації інформація – з тренувальних тестів НМТ.

Коли і чому почали зʼявлятися козаки

Козацтво починає зароджуватися як нова суспільна верства від кінця XV ст. – як наслідок боротьби на місці великого кордону, через потребу у захисті земель від орди. А ще українські селяни втікали до козаків від панщини і кріпацтва. «Козак» означає вільна озброєна людина. У 1489 році зафіксована перша згадка про козаків у письмових джерелах – «Польській хроніці Мартина та Йоахима Бельських».

Перші козаки осідали на півдні Київщини, на східному Поділлі. Далі вони потрохи просувалися на південь у степи, до річок – Дніпра, Південного Бугу, Кальміусу, які годували їх рибою, та у Великий Луг. У другій половині XVI - першій половині XVII ст. козаки відігравали вирішальну роль у господарському освоєнні та обороні від грабіжницьких нападів татар.

Запорозька Січ

Козаками стають представники різних соціальних груп. Протягом XVI ст. українське козацтво збільшувалося, розширювало свій вплив, домагалося визнання з боку польської влади, створило надійну систему укріплень. Козаки жили в січах. За порогами Дніпра утворилася Запорозька Січ – як центр усього козацтва. Загалом було вісім дніпровських січей.

Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця (нині на території міста Запоріжжя). Її звів 1556 року український православний князь Дмитро Вишневецький, якого згодом стратили у Стамбулі. Це була військова база козацтва на пониззі Дніпра, звідси ходили у походи на кримського хана й на турецькі фортеці. Восени 1557 року запорозьку фортецю зруйнували татарська орда.

Столицею козаків була Запорозька Січ на Хортиці (фото ZAXID.NET)

Упродовж XVI-XVIII ст. Запорозька Січ:

• контролювала величезну територію степу;

• мала свій уряд;

• військово-адміністративний устрій;

• власний суд;

• самостійні дипломатичні відносини з іншими країнами.

Територію Запорожжя називали землями Війська Запорозького або Вольностями Війська Запорозького. Воно простягалося від Південного Бугу на заході до Кальміусу в Надазовʼї на сході. На півночі її межа пролягала по річках Орелі (на Лівобережжі) та верхівʼях Інгулу й Інгульця (на Правобережжі).

Січ виникла на межі Речі Посполитої і Кримського ханства (карта з сайту Geomap)

Владу в Запорозькій Січі здійснювала Січова (Військова) рада, на яку запорожці сходилися заздалегідь з усіх козацьких земель, на самій січі перебувала лише невелика козацька залога. Рада керувала всіма важливими справами Січі:

• провадила внутрішню і зовнішню політику;

• укладала мир або оголошувала війну;

• приймала й надсилала посольства;

• чинила суд;

• обирала козацьку військову старшину.

Найвища військово-адміністративна та судова влада на Січі належала кошовому отаману. Другою особою був військовий суддя. Відзнаками козацтва були клейноди: корогва, бунчук, булава, печатка, пірнач, литаври

Реєстрове козацтво

1572 року польський король Сигізмунд ІІ Август видав універсал про взяття на службу 300 козаків. У 1578 році, за короля Стефана Баторія, на службу найняли 600 козаків і внесли їх до реєстру. Тому їх називали реєстровими.

Надавши їм певні права і привілеї, польська влада узаконила лад і визнала козацтво як стан.

Причини утворення реєстрового козацтва:

• використати козаків для захисту південних кордонів;

• встановити над козаками контроль;

• обмежити вплив козаків на українських селян;

• уникнути загострення відносин з Туреччиною та Кримським ханством;

• не допустити антипольських повстань.

Постійні обмеження й утиски реєстрових козаків спричинили численні повстання.