Якщо «Роттердам+» не працює, то хто у цьому винен?

Під час нещодавньої прес-конференції міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик збирався «розвіювати» міфи, які, на його думку, панують в енергетичному полі України.

Основне твердження міністра полягало в тому, що Україна насправді не закуповує вугілля за Роттердамом+. Ігор Насалик зазначив, що будь-які маніпуляції про те, що з зони АТО при транспортуванні вугілля оплачується Роттердам+, на сьогоднішній день не відповідають дійсності.

Пане міністре, хочу наголосити Вам, що вугілля не закуповується за формулою Роттердам+, оскільки ця формула взагалі не застосовується до закупівлі вугілля. Дуже прикро, що міністр насправді не знає, що таке Роттердам+!

Так званий Роттердам+ – це методика формування ціни на паливну складову (вугілля) при виробництві електричної енергії тепловими електростанціями.

Зазначена методика була затверджена НКРЕКП 03 березня 2016 року та опублікована 23 березня 2016 року.

Відповідно до цієї методики, ціна на вугілля, яку закладають ТЕС в ціну електроенергії, визначається, ніби воно купується на біржі в Роттердамі, транспортується до України, де розвантажується на складі порту, а звідти транспортується залізничним транспортом на склади ТЕС.

При цьому ціна на купівлю вугілля визначається на підставі середньої ринкової ціни на Європейському ринку за 12 місяців, що передують місяцю встановлення прогнозованої оптової ринкової ціни, тож порівнювати її з ціною на біржі Роттердаму на певну дату некоректно.

Паливна складова при виробництві електроенергії на ТЕС становить понад 80%.

Отже, ТЕС у свій тариф вклали ціну вугілля відповідно до формули Роттердаму+, за що заплатили та продовжують платити всі споживачі. Понад те, формула розрахунку ціни Роттердам+ застосовується як для ТЕС, що спалюють антрацитову (дефіцитну) групу вугілля, так і для станцій, що спалюють газову (профіцитну) групу вугілля.

Навіщо ж була введена формула Роттердам+?

Роттердам+, за словами розробників (НКРЕКП), вводився для того, щоб забезпечити автономність від зони АТО при виконанні плану накопичення вугілля, та, відповідно, відсутність проблем із накопиченням вугілля.

Тобто, споживачі електроенергії, починаючи з квітня 2016 року, платять у тарифі за електроенергію ціну вугілля (як основну складову собівартості електроенергії), розраховану за формою Роттердам+ для того, щоб не бути залежними від поставок вугілля із зони АТО.

Що мало відбуватись (за що заплатили споживачі):

1. ТЕС повинні були укласти контракти з іноземними контрагентами на поставку антрацитової марки вугілля (диверсифікація поставок як частина енергетичної незалежності).

2. ТЕС повинні були перевести котли з антрацитної групи вугілля на газову, яке добувається в Україні.

3. Ціна на вугілля, видобуте з державних шахт, мала дорівнюватись ціні за вугілля по Роттердам+, що, відповідно, мало зменшити потребу в державній підтримці вугільної галузі.

Що відбулось:

1. ТЕС купують вугілля на окупованій території за ціною від 600 до 1100 гривень за тонну, проте в тариф вкладають ціну вугілля як основної складової собівартості 1800-2000 гривень за тонну.

2. Блоки майже не переводяться на газову групу.

3. Вугілля на державних шахтах у 2016 році закуповувалось за ціною близько 1300 гривень/тонна, а не за ціною Роттердам+, хоча в тариф вкладалось як «Роттердамське».

Поза тим, шахти є одним з найбільших боржників за електроенергію і платять вони за неї за «Роттердамським» тарифом, хоча державне вугілля постачалось на ТЕС за ціною 1300 гривень/тонна.

4. Роттердам+ жодним чином не сприяв збалансованості діяльності державних шахт і зменшенню розміру державної підтримки.

Зробити правильні висновки

Якщо Прем’єр-міністр визнає, що поставкам антрацитового вугілля із зони АТО немає альтернативи, то необхідно бути послідовним та зробити наступні кроки:

Відмінити Роттердам+, який не виконав своєї функції та повернути споживачам тих 15 млрд грн, про які говорив міністр Насалик як зекономлені.

Звільнити тих людей, які затвердили Роттердам+, аргументуючи його прийняття тим, що це забезпечить автономність від зони АТО при накопиченні вугілля. Для цього є процедура ротації членів НКРЕКП.

Визначити винних, які понесуть політичну відповідальність за неспроможність протягом майже трьох років забезпечити енергетичну безпеку країни загалом та автономність від зони АТО (як частину енергетичної безпеки) зокрема.