Львівський політик Олександр Ганущин пройшов досить довгий шлях з партією Петра Порошенка. У 2015-2020 роках був головою Львівської облради, обраний до ради від БПП «Солідарність». Працював в унісон з тодішнім головою Львівської ОДА Олегом Синюткою. Офіційно до «Європейської солідарності» Ганущин вступив у серпні 2020 року – за два місяці до місцевих виборів. Тоді назвав партію «найсильнішою політичною командою на чолі з Петром Порошенком» і обіцяв «робити безліч добрих справ на благо Львівщини та всієї країни». Після провалу його намірів очолити облраду на другий термін, зосередився на жорсткій критиці однопартійки Ірини Гримак та став одним з ініціаторів її відставки. У результаті в «ЄС» назвали Олександра Ганущина зрадником, оголосили про його виключення з партії та позбавлення мандата.
ZAXID.NET поспілкувався з «вигнанцем» Олександром Ганущином. Він погодився «винести сміття з хати» – розказати про внутрішню ситуацію в обласному партійному осередку та пояснив, чому останні події у Львівській облраді були неминучими.
Ви пройшли досить довгий шлях з партією Порошенка. Коли команда однодумців перестала бути такою? Коли це зрозуміли особисто ви?
Забагато було на місцевому рівні фюрерських прийомів, дуже необґрунтованих по суті. Одна справа, коли ці прийоми починаються з голови обласної партійної організації [Олега Синютки], в нього хоч якісь права на це є – статут партії, статус, попереднє минуле. То Григорій Петрович [Козловський], який тут пробував керувати всіма направо і наліво, взагалі ні в які рамки не вміщався. Звідси були головні проблеми, які почалися в мене з цим середовищем.
Вони, на жаль, не побачили ключових загроз в коаліції, яку вирішили сформатувати в обласній раді за принципом «ми і зелені – сильна команда». Я з перших днів був категорично проти цього, казав, що це швидко накриється. Ковід трошки відстрочив цей момент, але ненадовго. Війна навпаки це все відкрила. Усе наростало. Вони не хотіли розуміти, що рішення формувати більшість зі згаданих двох учасників було хибне і помилкове. І не хотіли визнавати цю помилку. А я, відповідно, не до кінця хотів миритися з цією помилкою та її наслідками у вигляді Ірини Ярославівни [Гримак] на посаді.
І ще: ніхто не хотів розуміти, що посада голови обласної ради – це не про хорошого хлопця чи дівчину, це про відповідальність.
Фактично з перших днів роботи ради нового скликання ви проявляли опозиційність до своєї фракції і критикували роботу однопартійки Ірини Гримак. Це ваша особиста образа? Оскільки знаємо передісторію з тим, що партія не підтримала вас на посаду голови ЛОР на другий термін.
Я депутат вже четвертого скликання. Особисті образи я вмію дуже добре стримувати. З перших днів вся ця історія в раді не працювала або працювала погано. Усе було всупереч логіці, регламенту тощо. Голоси про те, що так не можна робити, в закритому режимі не сприймалися, бо всі вважали, що це якесь невдоволення. Не тільки я про це говорив, багато людей з цього приводу висловлювалися, в тому числі, в «ЄС». Тому дуже швидко все переросло у відкриту площину, про яку ви кажете. Як я вже сказав, ковід істотно приглушив це. Потім був геніальний винахід – проводити сесії якомога рідше, відповідальність за справи в області не брати. Дійшло до абсурду у вигляді ігнорування головних повноважень ради в частині бюджету, втрати лідерських позицій Львівської облради. Не з нас беруть приклад, а ми з когось беремо. Тому це все не могло не виливатися публічно.
Ніхто ніколи не казав щодо предмету суперечки, що я щось говорю не так.
Якщо не образа, то може неврахування якихось ваших інтересів спричинило таку жорстку опозицію?
Якби в мене були якісь інтереси (незавершені чи невирішені питання в раді), якими мене можна було «догнати», то вони вже давно могли їх виявити і на цьому зіграти.
Я змушений знову повертатися до того, що для мене ця вся історія виглядала погано. У такому випадку треба було взагалі блок «Європейська солідарність» і «Слуга народу» на виборах у Львівській області утворити – і жодних проблем. Це не лізло ні в які ворота.
Хочу вам наголосити, що для мене історія зі «Слугою народу», на відміну від тих, хто прийшов у раду, не розпочалася 1 грудня 2020 року. У 2019 році мені доводилося тримати раду в дуже складних умовах, при одному губернаторі, другому, при зміні всього силового блоку. Я собі не дозволяв, наприклад, піти на таке, щоб була сформована група «Слуга народу» у Львівській облраді чи якась коаліція з цією групою. Я ж міг це зробити – полегшити собі життя на кінець каденції. Але я цього не робив.
Задля того, щоб почуватися добре одному галицькому олігарху і другому голові партії – вони вирішили це зробити після виборів. Я вважаю, що це неправильно. Якщо півтора року перед тим рада тримала одну лінію, то навіщо одразу було йти на спільну лінію зі «слугами», яка передбачала врізання всіх політичних ініціатив, збільшення ролі ОДА в фінансово-господарських процесах. Що не було інших фракцій, з ким формувати більшість? Були.
Якщо хтось думає, що моя особиста образа керує мотивацією на 2,5 року чи більше, то він дуже помиляється.
Якщо говорити про перехід від вашого захоплення партією до розчарування. Які були ваші стосунки з лідером партії Петром Порошенком тоді і які зараз?
Зараз ми не підтримуємо ніякого зв’язку. Тоді, коли я був головою обласної ради, підтримували і дуже активно. Я захворів ковідом у дуже невідповідний момент під час виборчої кампанії. Я пропустив головні торги в області за участі Петра Олексійовича, його візит. Я в цей момент, на жаль, перебував на лікуванні у фтизіопульмонологічному центрі.
Якби я був учасником тих торгів-перемовин, можливо, все би пішло інакше – від обрання голови обласної ради до моєї участі у цих процесах.
Вже після виборів в мене була ще одна зустріч. Я дуже серйозно вказав на проблематику, пов’язану з креном щодо коаліції зі «Слугою народу», не отримав ніякої зворотної відповіді, чим був розчарований вдруге (перший раз, коли я почув про таку ідею). Після того ми фактично ніяких стосунків не підтримуємо.
А як щодо керівника обласного осередку Олега Синютки – які ваші стосунки?
Востаннє ми бачилися з Синюткою кілька тижнів тому. Констатували те, про що вже сказано в першій частині інтерв’ю. Кожен залишився при своєму. До того часу ми не контактували десь півтора року. Ось і всі відносини.
Наскільки Ірина Гримак як голова обласної рали була самостійна в своїх рішеннях?
Жодним чином. Жодним.
І таке ж питання стосовно керівника фракції «ЄС» Олега Дуди?
Дуда – молодий депутат, йому ще варто повчитися ситуації в раді і то дуже серйозно.
Хто насправді керував радою майже 2,5 року?
Двоє вище названих людей [Григорій Козловський і Олег Синютка], пізніше одна названа людина [Олег Синютка]. Ми їх забагато згадуємо. Завелика реклама. Ці двоє мають вигрібати за все, що сталося. Воно неминуче мало статися. Навіть, якщо би не було повномасштабного вторгнення і переходу на рейки управління обласних військових адміністрацій, це все одно би сталося. Візьміть будь-яку раду, де була така коаліція, і побачите, на що вийшли. У випадку з Львівською облрадою – це взагалі несерйозно. Ці люди хотіли якогось кращого життя чи ще чогось. Жодної обставини на користь такої коаліції я не міг назвати ні тоді, у 2020 році, ні зараз. Це було подано як перемога демократії. Те, що сталося, це їхнє свідоме рішення, точно не моє. Взагалі я там сторонній пасажир.
Що відбулося у грудні 2022 року, коли треба було приймати обласний бюджет і обласна рада його не розглядала і не приймала? Хто покерував цим процесом?
Керувати Іриною Ярославівною [Гримак] могла тільки одна людина. З цього я зробив логічний висновок, що було прийняте якесь рішення. Бо у всіх інших випадках вона була зобов’язана передати проект бюджету на розгляд профільної комісії і сама навіть зареєструвати проект рішення про затвердження обласного бюджету. Цього зроблено не було, значить так хтось покерував. А керувати може тільки одна людина. Ми знову її забагато згадуємо.
Усе дійшло до того, що «ЄС» оголосила про виключення вас з партії та позбавлення мандата депутата Львівської облради? Ви, напевно, були готові до такого рішення? Вас про це попереджали?
Ні, попереджали про інше: «Не сподівайся на це» (сміється). Дозволю собі не говорити, хто саме. Ми не таке велике коло людей сьогодні згадували – всього п’ять прізвищ. Хай це буде інтрига. Попереджали, що такого подарунка не буде щодо мандату. Але все змінюється в житті.
А чому так сталося в результаті?
Люди не вміють тримати удар… Всього-на-всього. Зазвичай, я відчуваю настрої у залі. Але до дня сесії я не відчував, що є така кількість критичного ставлення до голови обласної ради, що воно виллється в таке голосування. А якщо хтось це знав, то треба було діяти інакше. Наприклад, оголосити заяву з трибуни, яка, за моєю інформацією, була написана.
Заяву про відставку?
Так. Це би гарно виглядало. Піти без оцінки роботи незадовільно. Тому, мені видається, те, що сталося потім щодо мене, і враховуючи епістолярний стиль цих повідомлень – це дуже така невротична реакція на власну невдачу. Думаю, з Києва прилетіло добряче. Тому це невдала психологічна реакція на власний провал.
Я готувався до цих сценаріїв давним-давно. Ще після того, як почав критикувати утворення такої коаліції, я вже знав, який буде сценарій щодо позбавлення мене мандата. Мені на це вказували з перших днів роботи нової ради. Але їхня справа мене мандата позбавляти, а моя справа – працювати.
Після, можна сказати, ганебної відставки Ірини Гримак маєте почуття виконаного обов’язку?
Жодного. Порожнеча капець. Нафіга це все треба було «городити» два роки тому. Я ж казав, що цим закінчиться. В чому тут виконаний обов’язок?!
Якщо повернутися до обрання керівництва ради, то команда, яка збиралася брати відповідальність, в день складного голосування не знала, чи оберуть, скільки буде голосів і з яких блоків ця коаліція буде складатися. То якого милого ця команда мала б успішно працювати цілих 2,5 року. Це ще поталанило. Краще би це відбулося за півроку, і вже би була якась ефективна робота.
Все погано. Я не знаю, як буде налагоджено життя обласної ради далі. Я голосував не тому, щоб виконати якийсь обов’язок. А тому, що були відчуття в залі, коли всі проти. А особливо, коли проти всі ті, хто її обирав. То при чому тут я?!
Некерована, слабка обласна рада вигідна ОВА. Ви ж спрацювали на руку зі «Слугою народу» в цьому питанні.
А чому зі «Слугою народу»? Чому не «Батьківщиною», «За майбутнє», НРУ, «Самопоміччю»?! Якби не було «добра» в жодній з цих фракцій, це би рішення провалилося. Як можна далі працювати, коли рішення за задовільну роботу [Ірини Гримак] набрало менше, ніж за незадовільну?! Це мій мотив.
А знаєте чому ніхто не став голосувати з «Європейської солідарності»?! Було партійне рішення не йти голосувати. А природа цього рішення в тому, що якби вони пішли голосувати в таємному режимі, то могло би бути не 48 голосів за відставку Ірини Гримак, а значно більше. Ось головна причина. Потрібно розуміти, наскільки все погано.
Чи були спроби перед звітом Ірини Гримак вплинути на вашу поведінку в залі?
Спроби були швидше для того, щоб зміряти «температуру тіла»: як ставишся, що думаєш з цього приводу. Не було предмету розмови «не голосуй» чи «не газуй». Всім відома моя позиція.
Пам’ятаєте відоме гасло майданівських часів «Зрозумійте нас. Задовбало». У мене таке відчуття, що це кредо спровокувало до того рішення в обласній раді. Усі причини щодо відставки склалися в якийсь момент. На моє переконання, вони склалися за ніч перед сесією. Ще напередодні сесії я цього не бачив.
Я взагалі не розумів, чому вона виносить звіт, якщо голосів на підтримку цього звіту нема. Хто при тверезому розумі та тверезому розрахунку так чинить?!
Невже Ірина Гримак не розуміла, що в серед депутатів назріла критична маса невдоволення?
Були громадяни з вище згаданого списку прізвищ, які казали, що «все буде добре, ми все порішаємо», як рішали до тепер.
Якщо говорити про підсумки, то в результаті, хто кого використав: партія вас для своїх рейтингів чи ви партію, щоб потрапити в обласну раду?
В результаті ми ще рахунок не зрівняли. Ще все попереду. Перевага ще поки на моєму боці. А останнім кроком [заявою про виключення з партії та позбавленням мандата] вони ще більше утвердили мене, що я веду рахунок.