«Заборонений» до перегляду
Культура

«Заборонений» до перегляду

Чому фільм про Василя Стуса виявився провальним

Катерина Сліпченко, 5 вересня 13811 13

У четвер, 5 вересня, в український прокат вийшов довгоочікуваний фільм про українського поета та дисидента Василя Стуса «Заборонений». На жаль, результат перевершив усі побоювання песимістів: картину можна назвати одним із найпровальніших проектів останніх років. Чому? Спробуємо розібратись.

Назва фільму декілька разів змінювалась протягом роботи над картиною. Спочатку фільм мав називатися як остання збірка Стуса «Птах душі». Згодом назва змінилась на «Стус» і у підсумку на екранах ми побачимо «Забороненого».

Ще задовго до виходу фільму у прокат робота над картиною ознаменувалася скандалом, коли стало відомо, що зі сценарію було вилучено сцену суду над Василем Стусом за участі персонажа на ім’я Віктор Медведчук, який був адвокатом поета і по суті посприяв суворому вироку. Режисер пояснив, що керувався хронометражем, вимогою прокатників та волею сина поета, Дмитра Стуса.

Ця інформація викликала обурення у потенційних глядачів. У справу втрутилися тодішні голова Держкіно Пилип Іллєнко та прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Хороша новина: сцена суду у фільмі є (ім’я Медведчука не звучить через юридичні тонкощі, адже щоб використати у картині ім’я реальної особи, потрібно отримати від неї дозвіл).

На жаль, це єдина хороша новина, якою ми можемо потішити глядачів. Режисер Роман Бровко, сценаристи Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов перетворили історію життя, боротьби та смерті геніального поета та героя у подобу екранізації Вікіпедії групою учасників художньої самодіяльності.

Усі сцени, герої та сюжетні повороти виглядають картонними, штучними та пласкими. Ролі у фільмі зіграли Дмитро Ярошенко, Олег Масленніков, Євгенія Гладій, Віталій Салій, Карина Шереверова, Діана Розовлян та інші. На жаль, навіть ті із них, кому вдалося уникнути серіальних інтонацій, виглядають непереконливо настільки, що часом незручно було дивитись на екран. І це при тому, що автори картини явно були стурбовані досягненням портретної схожості.

Своєрідним символом того, як знято фільм, можна вважати перуку, в яку автори вбирають Карину Шереверову у ролі Алли Горської. Так-так, саме перуку. Вона штучна, штивна та якась припорошено-архаїчна. А в одній з ключових сцен, сцені прем’єри «Тіней забутих предків», яка перетворилась у акцію протесту проти терору, ми крупним планом бачимо героїв геніальної картини Параджанова. У перуках, штивних та умовних. І там вони працюють як художній образ, не дратують та не заважають. Тоді як у «Забороненому» і перука, і вуса стають вишеньками на торті театральщини, доповняючи штучні інтонації та неприродні реакції.

Алла Горська (Карина Шереверова) і Михайлина Коцюбинська (Мирослава Філіпович)

Проте це можна було би проігнорувати, якби з усім іншим усе було гаразд. Автори наголосили, що відмовились від імені поета в назві через те, що у фільмі представлено не лише біографію конкретної людини, а і як образ часу й уособлення боротьби з режимом. Проте якщо не знати історії людей, про яких йдеться у картині, то дізнатися про них з фільму – марна справа. Навіть життєпис головного героя, Василя Стуса, поданий дуже схематично.

Очевидно, що будь-який байопік не може докладно викласти усі події. Проте автори «Забороненого» з одного боку намагаються умістити у фільм двадцять років, з другого відкидають такий не маловажливий у житті поета перший арешт. Слабкий сценарій, невиразна режисура, непереконливі акторські роботи. На жаль, усе це про «Забороненого».

Кадр з фільму

Звичайно, від невдачі ніхто не застрахований. Але очевидним є і те, що тема, яку обрали для себе автори картини, обіцяючи розповідь не лише про життя Стуса, а й про весь дисидентський рух 60-80-х років, передбачає, що глядачі на фільм будуть ходити, водити школярів. А державники поставлять галочку, що профінансували картину на таку важливу для України тему (до слова, державна підтримка складає 19 млн грн, що становить 50% оголошеного бюджету).

Саме тема не лише забезпечує авторам велику увагу аудиторії, але і накладає на них величезну відповідальність. Все ж таки тренуватися варто точно не на Стусі.

А якщо вже змінювати назву, то картину можна було би сміливо називати «Смерть поета», адже увесь екранний час не полишало відчуття того, що Стуса вбивають вдруге, просто на очах глядачів. Які знають, що Стус мертвий, Медведчук у парламенті, а на екранах – один із найневдаліших українських фільмів останніх років.

На титульному фото Дмитро Ярошенко у ролі Василя Стуса

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук