Розпочну з конкретних кейсів. Рудненська схема, коли певні особи отримували схему намірів забудови під особняки, а потім будували багатоквартирне житло. І в центральному органі державної влади – у ДІАМі – реєстрували декларацію і здавали це в експлуатацію.
Випадок на вулиці Зеленій, 115 у Львові, де була така компанія «Лазур скай», що будувала будинок, здала його в експлуатацію в колишньому ДАБІ в Києві. Але так сталося, що не підключила газ, світло, і в зданому в експлуатацію будинку жити було неможливо. Утім наголошу, що в Києві це спокійно прийняли в експлуатацію. Тож місто було змушене залучити місцевих забудовників і тепер завершує цей кейс.
Або приклад Брюховичів, де Брюховицька селищна рада виділила в свій час десь близько 14 га землі, а де-факто – лісу з величезними деревами в оренду під так званий рекреаційний комплекс. І минулого року ДІАМ видав дозвіл на будівельні роботи, якщо подивитися на генплан – фактично під котеджі.
Чому так відбувається?
Припускаю, що колеги з ДІАМу є добросовісними й намагаються працювати чесно, але проблема в тому, що вони далеко від громад і далеко від конкретних будівельних проєктів. Тож вони просто не можуть розуміти, що відбувається. І я впевнений: якби вони поїхали і подивилися на цю ділянку з деревами в Брюховичах, то ніколи б такого дозволу не видали.
Проте під прикриттям лібералізації і дерегуляції приймають урядову постанову, що створює так звану альтернативу для забудовника.
Ви знаєте, що є клас наслідків СС1, клас наслідків СС2, де дозволи видає і здійснює контроль наша місцева інспекція. А є клас наслідків СС3 – там дозволи видає державна інспекція в Києві.
Так-от, згідно із цією урядової постанови, тепер забудовники зможуть вибирати, куди звертатися за отриманням дозвільних документів.
Але цікаво, що цей вибір є дуже одностороннім. Бо вибирати можна лише тоді, коли це стосується повноважень місцевих інспекцій – СС1 і СС2. А коли це стосується повноважень державної інспекції, тоді вибору нема і ти зобов’язаний працювати тільки з ними.
Я вважаю це згортанням децентралізації. А ці кейси, які я озвучив, будуть мати негативні наслідки. І їх буде більше. І незадоволені мешканці будуть з негативними опініями приходити до нас, у міську раду. Вони не їхатимуть у Київ.
Другий урядовий експеримент стосується містобудівних умов і обмежень.
Ви напевне чули про закон 5655. Це так звана реформа містоґвалтування, як її назвали журналісти та експерти. Цей закон президент врешті не підписав. Але зараз ми фактично маємо реінкарнацію – і цього франкенштейна по частинах оживляють і запускають у життя.
Про що мова?
Зараз місто видає містобудівні умови і обмеження. За кількома критеріями, їх є небагато. А урядова пропозиція – запустити механізм оскарження відмови у видачі містобудів у Державній інспекції архітектури і містобудування. І якщо ця відмова буде визнана обґрунтованою – забудовник зможе працювати взагалі без тих містобудівних умов і обмежень.
Той, хто має до того дотичність, розуміє, що містобуди стосуються лише трьох критеріїв. І зараз Львівська міська рада просить надавати містобудівний розрахунок, щоб мати розуміння, як будинок, котрий планують зводити, буде виглядати. Завдяки нашій інспекції ми можемо контролювати, на що видавався містобудівний розрахунок і що по факту будується. Якщо ж буде запропонований той механізм, то можна будувати зовсім інше, ніж те, що погоджено містом.
Тому я вважаю, що це крок у неправильному напрямку. Це згортання децентралізації. Це порушення принципу субсидіарності. Коли вся європейська спільнота говорить про те, що послуги надаються максимально ефективно, коли вони є максимально наближеними до громади, наша держава чомусь вирішила рухатись чомусь у зворотному напрямку. Прикро. Адже це виглядає як черговий лобізм недоброчесних забудовників.